Постанова № 29603968, 18.02.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/8449/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова О.О.

за участю секретаря судового засідання - Фоменко О.В.,

представника позивача - Сінько О.А.,

представника відповідача - Талденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сумитеплоенерго" (надалі по тексту - позивач, ТОВ „Сумитеплоенерго") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352250/7/24487 від 26.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102 913грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 728 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000352250/7/24487 від 26.06.2012 року винесено відповідачем на підставі висновку про порушення пп 1.7 ст. 1, п.п.7.2.3, п.7.2.7 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі по тексту - ЗУ "Про ПДВ"), а саме: заниження ТОВ „Сумитеплоенерго" податку на додану вартість в сумі 102 913 грн. за червень 2009 року. по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Метизленд" (надалі - ПП "Метизленд"). Зокрема, на запит ДПІ у м. Сумах №12698/7/23-149 від 21.02.2011 року до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька (за місцем реєстрації ПП „Метизленд") надійшла відповідь від 11.03.2011 року №6437/7/23-313, якою повідомлено, що Декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року по ПП „Метизленд" прийнято „до відома", тому не має можливості підтвердити взаємовідносини між підприємствами. На думку представника позивача, статус декларації прийнято „до відома" не може впливати на до рахування податкових зобов'язань контрагента, крім того, правомірність віднесення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої під час придбання у ПП "Метизленд" товару (труб стальних) у червні 2009 року, підтверджено належними документами (податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно - транспортними накладними), а також наявні документи, що підтверджують подальше використання у господарській діяльності придбаного товару - заміни теплотраси.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі із зазначених вище підстав, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000352250/7/24487 від 26.06.2012 року зазначив, що перевіркою ДПІ в м. Сумах встановлено, що позивачем неправомірно віднесено в червні 2009 року суму ПДВ в розмірі 102 913грн. до складу податкового кредиту за результатами господарських операцій із ПП "Метизленд", оскільки вказане підприємство згідно податкової звітності не задекларувало свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2009 року. Крім того, відсутнє реальне здійснення господарської операції за договором постачання від 27.05.2009 року №11/05-09, первинні документи бухгалтерського обліку були виписані формально, фактичне передання товару (труб стальних) не відбувалось. Як наслідок, зменшено податкове зобов'язання, в тому числі, по контрагенту ТОВ „Сумитеплоенерго" за червень 2009 року на суму податку на додану вартість у розмірі 102 913 грн. За таких обставин позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102 913грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 728 грн. (а.с.143-145).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ „Сумитеплоенерго" зареєстроване Виконавчим комітетом Сумської міської ради18.08.2005 року, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №25783340 від 29.08.2005 року (а.с.227-229).

З 17.05.2011 року до 30.05.2012 року ДПІ в м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Сумитеплоенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року до 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2012 року №1286/2250/33698892/22 , в якому відображено порушення позивачем п.п. 1.7 ст. 1, п.п.7.2.3, п.7.2.7 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ „Про ПДВ", в результаті чого завищено податковий кредит та, відповідно, занижено суму ПДВ за червень 2009 року в розмірі 102 913грн.по взаємовідносинах з ПП "Метизленд" (а.с.7-90).

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сумах винесено податкове повідомлення-рішення№0000352250/7/24487 від 26.06.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102 913грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 728 грн. (а.с.91).

Позивач не погоджується із винесеним щодо нього податковим повідомленням - рішенням, у зв'язку з чим оскаржує його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд керується нормами податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, згідно з п.1.7 ст. 1 ЗУ „Про ПДВ" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду , зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ „Про ПДВ" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Під час винесення рішення у справі суд також враховує положення статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Посилання представника позивача на недоцільність з'ясування факту реального здійснення господарських операцій за договором постачання від 27.05.2009 року №11/05-09 під час розгляду даної справи судом внаслідок не дослідження зазначених питань відповідачем під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Сумитеплоенерго" та не відображення їх належним чином в акті перевірки від 07.06.2012 року №1286/2250/33698892/22 , не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу судового рішення, оскільки у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, суду необхідно в кожному конкретному випадку з'ясовувати, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Такий висновок підтверджується положеннями чинного податкового законодавства, яке ставить формування податкового кредиту в залежність не від прийняття чи неприйняття «до відома» декларацій з податку на додану вартість контрагентів платника податків, чи від виконання чи невиконання ними своїх податкових зобов'язань, а від наявності реального факту придбання товарів чи послуг (здійснення відповідної господарської операції та відображення її належним чином в документах первинного бухгалтерського обліку).

Тому під час розгляду даної справи судом досліджено докази щодо підстав формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість за результатами господарської операції із ПП «Метизленд».

Як встановлено судом, позивачем з ПП "Метизленд" укладено договір поставки від 27.05.2009 року №11/05-09, відповідно до умов якого ПП "Метизленд" (продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ „Сумитеплоенерго" (покупець) товар (продукцію) в асортименті, кількості по ціні й з якісними характеристиками, погодженими Сторонами у даному договорі (т.1, а.с.106-110).

На виконання умов вказаного договору ПП "Метизленд" було видано податкові накладні:

-№ 14 від 25.06.2009 року щодо поставки товару: труба сталева d 530x8(9), ГОСТ 10706-76, ст. 3СП5 в кількості 36 тон , в тому числі ПДВ 69 732 грн.;

- №12 від 11.06.2009 року щодо поставки товару: труба сталева d 530x8(9), ГОСТ 10706-76, ст. 3СП5 в кількості 18 тон, в тому числі ПДВ 30600грн.;

- №13 від 17.06.2009 року щодо поставки товару: труба сталева d 530x8(9), ГОСТ 10706-76, ст. 3СП5 в кількості 18 тон, в тому числі ПДВ 2580грн.60коп.(т.1, а.с.116-118);

Актом перевірки від 07.06.2012 року №1286/2250/33698892/22 встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість, сплачену у вартості товарів, придбаних у ПП "Метизленд", в розмірі 102 913грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції із ПП "Метизленд" щодо поставки товарів у червні 2009 року позивачем надано суду: картки рахунків 63, 6442 (т.1, а.с.105,115), видаткові накладні від 17.06.2009 року №РН-000006, від 01.07.2009 року №РН-000007, від 28.08.2009 року №РН-000009, від 03.08.2009 року №РН-000008 (т.1, а.с.106,152-154), сертифікат якості (т.1, а.с.113-114), виписка з банку (т.1, а.с.209-210), платіжне доручення №469 від 25.06.2009 року (т.1, а.с.211), витяг з книги довіреностей (т.1, а.с.230-233).

В якості доказів використання придбаного товару у власній господарській діяльності надані: акти приймання виконаних робіт, акти списання використаних матеріальних цінностей, наряди, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, видаткові накладні від 02.07.2010 року №СТ-0000118, від 22.09.2010 року №СТ-0000119, від 29.10.2010 року №СТ-0000133, акти виконаних робіт №11 та №43, відомість витрачених ресурсів, калькуляція (т.1, а.с.119- 198).

Щодо транспортування товару від ПП "Метизленд" до ТОВ „Сумитеплоенерго" позивачем надано товарно-транспортні накладні, відповідно до яких перевезення товару здійснювалось ФОП Мовчун з пункту навантаження: м Київ, пункт розвантаження: м. Суми, з використанням автомобіля КАМАЗ НОМЕР_2 з причепом АН 36-78 ЕВ (т.1, а.с.112, 224-226).

У товарно-транспортних накладних товар, що перевозився, зазначено наступним чином:

- труби сталеві згідно накладної від 17.06.2009 року масою 19,5 тон;

- труби сталеві згідно накладної від 28.08.2009 року загальною масою 7,08 тон;

- труби сталеві згідно накладної від 03.08.2009 року загальною масою 7,996 тон;

- труби сталеві згідно накладної від 01.07.2009 року загальною масою 34,978 тон.

Згідно п. 2.3 договору поставки від 27.05.2009 року №11/05-09 доставка продукції здійснюється за домовленістю сторін автотранспортом продавця або автотранспортом сторонньої організації.

З метою перевірки зазначених в товарно-транспортних накладних відомостей судом було направлено відповідні запити до Управління ДАІ УМВС України в Сумській області та до Департаменту ДАІ МВС України (т.1, а.с.246-247), у відповідь на які повідомлено, що станом на 07.02.2013 року транспортний засіб КАМАЗ з номерними знаками НОМЕР_2 (НОМЕР_3) та причеп з номерним знаком НОМЕР_1 серед зареєстрованих у підрозділах ДАІ МВС України не значаться (т.1, а.с.250). Крім того, суду повідомлено, що номерні знаки НОМЕР_1 видані на автомобіль LEXUS RX 330, що зареєстрований 21.11.2008 року Донецьким ВРЕР-3 за громадянином ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.248).

Суд зауважує, що в товарно-транспортних накладних під номерними знаками НОМЕР_1 зазначений автомобіль LEXUS RX 330, а не причеп. Таким чином, відомості, вказані у товарно-транспортних накладних, щодо транспортування труб сталевих не відповідають дійсності.

Також суд звертає увагу, що згідно загальної технічної характеристики легкового автомобіля LEXUS RX 330 його споряджена маса орієнтовно складає 1845 кг (1,845 тон), повна маса - 2320кг (2,320 тон), тому даний транспортний засіб за своєю конструкцією та обладнанням не призначений для перевезення вантажів.

Відповідно п.22.1 до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001, № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно п. 22.5. Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Зокрема, п.4 згідно Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року, № 30, рух таких транспортних засобів потребує дозволу, виданого перевізникові Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями дозволу, в якому визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Позивачем не надано доказів щодо отримання відповідних дозволів на перевезення, а матеріалами справи спростовано можливість перевезення автомобілем LEXUS RX 330 вантажу масою 34,978 тон, 19,5 тон, 7,996 тон, 7,08 тон.

За таких обставин суд приходить до висновку, що перевезення згідно товарно-транспортних накладних від 17.06.2009 року; від 28.08.2009 року; від 03.08.2009;від 01.07.2009 року товару масою 34,978 тон, 19,5 тон, 7,996 тон, 7,08 тон. у даному випадку не відбувалося.

Що стосується місця, звідки забирався придбаний у ПП "Метизленд" товар, судом встановлено наступне.

У товарно-транспортних накладних пункт навантаження вказано як: м. Київ, що у той же час в договорі постачання від 27.05.2009 року №11/05-09 (а.с.107) адресою ПП „Метизленд" зазначено: м. Донецьк, пр. Ілліча,89.

При цьому, в наданих до матеріалів справи документах не має доказів, які б підтверджували факт погодження місця поставки, а також доцільність навантаження товару саме у м. Києві, що також свідчить про відсутність реального виконання господарських операцій.

З огляду на викладене, відвантаження товару в м. Києві саме Приватним підприємством «Метизленд» не підтверджується, інших доказів, які б свідчили про факт відвантаження товару цим підприємством, не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалося, яким чином сторони договору досягли згоди з приводу строку поставки товару, оскільки у п.2.1 договору прямо вказано, що поставка продукції покупцю відбувається партіями. Замовлення на поставку наступної партії продукції повинно бути передано покупцю по факсу або іншим способом з обов'язковим зазначенням найменування, сорту, марки, одиниці вимірювання, кількості замовленого товару, а також номер контактного телефону, прізвища, імені та по-батькові особи, відповідальної за передане замовлення, передбачуваної дати відвантаження, завірене печаткою та підписом (т.1, а.с.106).

Суд звертає увагу, що у специфікаціях до договору постачання від 27.05.2009 року №11/05-09 та додатковій угоді №1 до нього (т.1, а.с.108-110) зазначені лише найменування, одиниця вимірювання, кількість та ціна товару без визначення терміну, в якій відбудеться конкретна поставка товару покупцеві. .

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно пункту 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тобто, з аналізу вищевказаних норм Закону випливає, що строк поставки товарів є істотною умовою для договорів такого виду, тому суд вважає, що під час укладення договору поставки позивач та ПП „Метизленд" не дійшли згоди щодо усіх істотних його умов, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків.

За таких обставин документи, надані позивачем на підтвердження подальшого використання у господарській діяльності придбаного у ПП "Метиленд" товару, а саме, заміну теплотраси (акти приймання виконаних підрядних робіт, акти списання використаних матеріальних цінностей, наряди, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, , видаткові накладні, відомість витрачених ресурсів, калькуляція), не можуть прийматися судом до уваги, оскільки під час розгляду справи не доведено, що продано товар, який поставлений позивачу саме ПП «Метизленд ». Крім того, позивачем надано суду витяг з книги реєстрації довіреностей довіреності від ТОВ „Сумитеплоенерго" на отримання матеріальних цінностей, яка стосується взагалі отримання труб сталевих без визначення їх кількості та асортименту (т.1, а.с.230-233). Подані документи лише свідчать про здійснення позивачем діяльності, пов'язаної з ремонтом тепломереж, а не про придбання труб сталевих. Необхідних для їх ремонту, саме від ПП „Метизленд".

Таким чином, з огляду на те, що надані позивачем в обґрунтування здійснення господарських операцій із ПП «Метизленд»документи (зокрема, товарно-транспортні накладні) мають суперечливий характер, не узгоджуються із встановленими судом обставинами, фіксують події, здійснення яких у реальності є неможливим, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання товарів позивачем саме від ПП "Метизленд", суд дійшов висновку про не підтвердження реальності господарських операцій позивача із ПП "Метизленд", а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0000352250/7/24487 від 26.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102 913грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 728 грн. відповідає вимогам як Закону України «Про ПДВ», так і Податкового кодексу України, а отже, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року №0000352250/7/24487, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 128 641грн.00коп. -відмовити у повному обсязі .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 22 лютого 2013 року.