Ухвала суду № 29603872, 19.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"19" лютого 2013 р. Справа № 0670/6517/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю представників

позивача Гумінського М.В., Кришти В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" грудня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" (далі ТОВ "Титан") звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби №0000322301 від 24.07.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 199635,00 грн., в тому числі 199635,00 грн. - за основним платежем; №0000322301 від 24.07.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53115,00 грн., в тому числі 35410,00 грн. - за основним платежем та 17705,00 грн. - фінансових санкцій. Позов обґрунтований тим, що господарські операції з ТОВ "Лек Оіл" були реальними та спрямовані на настання правових наслідків.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської МДПІ № 0000322301 від 24.07.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 199635,00 грн., в тому числі 199635,00 грн. - за основним платежем; №0000322301 від 24.07.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53115,00 грн., в тому числі 35410,00 грн. - за основним платежем та 17705,00 грн. - фінансових санкцій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Просили відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що посадовими особами Володарсько - Волинської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Титан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.03.2012 року, про що складено акт №19/5/23-07/30597957 від 16.07.2012 року.

Перевіркою встановлені зокрема наступні порушення:

-п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 203050,00 грн.

- п.п. 7.4.1, 7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.189.1 ст.189, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 56890,00 грн.

- ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем при придбанні товарів від постачальника ТОВ "ЛЕК ОІЛ".

24.07.2012 року Володарсько-Волинською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000322301, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 203351,00 грн., з яких 203050,00 грн. основного платежу, 301,00 грн. штрафних санкцій, та № 0000332301, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75587,00 грн., з яких 56890,00 грн. основного платежу, 18697,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, надання послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, надання послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що між ТОВ "Титан" та ТОВ "ЛЕК ОІЛ" укладено договір поставки нафтопродуктів № МО27 від 23.06.2011 р. та додаткову угоду до договору № МО27 від 23.06.2011 р.

На виконання вказаного договору позивачем у серпні, вересні та листопаді 2011 року був отриманий товар, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема видатковим накладними, рахунками-фактурами, які були отримані від ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" та копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 76-77, 80-81, 107-108, 111-112, 137-140, 143-144).

Розрахунки з контрагентом проведені, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 83-89, 114-118, 146-151).

Позивачем отримані від ТОВ "ЛЕК ОІЛ" податкові накладні №25 від 03.08.2011 р., № 199 від 23.08.2011 р., № 90 від 12.09.2011 р., № 250 від 28.09.2011 р., № 44 від 02.11.2011 р., № 378 від 24.11.2011 р. (а.с. 78, 82, 109, 113, 141, 145).

Податкові накладні містять всі, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України реквізити, та відповідають вимогам наказу ДПА України від 21.12.2010р. №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №401/18696, що був чинним до 16.12.2011р. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ЛЕК ОІЛ", є підтвердженим належними та допустимими доказами, та спростовує висновки податкового органу про безпідставність його формування.

Основними видами діяльності за КВЕД ТОВ "Титан" згідно довідки з ЄДРПОУ є: роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом, та інші.

Крім того, суд встановив, що поставлений бензин в серпні, вересні та листопаді 2011 року реалізовано ТОВ "Титан" відповідно до фіскальних звітних чеків, які містяться в матеріалах справи, тож твердження відповідача щодо безтоварності операцій з придбання нафтопродуктів безпідставні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З огляду на наведені положення ПК України та встановлені обставини формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) та віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат підтверджуються матеріалами справи та первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Угоди, укладені між ТОВ "Титан" та ТОВ "ЛЕК ОІЛ" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагенти виконують повністю взяті на себе зобов'язання по продажу та поставці нафтопродуктів. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від контрагентів підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Факт транспортування нафтопродуктів від ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортним накладними та товарно - транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (а.с.75,79, 106, 110, 136, 142).

Відповідно до п.7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива і енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.09.2008р. №8015496 (надалі Інструкція), відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортною накладною у чотирьох примірниках.

Товарно-транспортні накладні на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства ( п. 7.5.7. Інструкції ).

Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів дозволяють ідентифікувати вид перевезення, зміст та учасників господарської операції та підтверджують реальність отримання нафтопродуктів.

Також колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що постанови Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 08.08.2012 року та від 04.10.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності директора та головного бухгалтера ТОВ "Титан" за недбале ведення податкового обліку не є доказами, які підтверджують неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція податкового органу є помилковою. Відповідно, судове рішення першої інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" вул. Новоборівська,1,смт.Іршанськ,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12110

3- відповідачу Володарсько-Волинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул.Володарського,4, смт.Володарськ-Волинський, Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100