Рішення № 29603831, 22.02.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3512/12

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Батрин О.В.,

при секретарі - Топал А. І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» - Коноваленка Є.С.

представника третьої особи Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Гончарука І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за участю третіх осіб ОСОБА_9, Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі КП «Київреклама») про поновлення на роботі, мотивуючи тим, що він працював на посаді виконавчого директора КП «Київреклама». З 5 травня 2010 року позивача було звільнено з займаної посади за прогул. Даний наказ позивач вважає незаконним, просив його скасувати та поновити на зазначену посаду з 5 травня 2010 року, оскільки звільнення відбулось в період його тимчасової непрацездатності (з 5 по 13 травня 2010 року).

В ході судового розгляду справи позивачем неодноразово змінювались позовні вимоги.

Востаннє, позивач звернувшись з позовом до КП «Київреклама», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за участю третіх осіб ОСОБА_9, Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просив визнати незаконними накази КП «Київреклама» від 21 січня 2011 року № 44-к «По особовому складу», від 15 жовтня 2010 року № 627-к «По особовому складу» і від 5 травня 2010 року № 278-к «Про припинення трудового договору», поновити його на посаді виконавчого директора КП «Київреклама» з 5 травня 2010 року, стягнути з КП «Київреклама» середній заробіток за час вимушеного прогулу по 29 січня 2013 року в розмірі 375 746 грн. 40 коп. та моральну шкоду в такому ж розмірі, яка проявилась в душевних стражданнях з приводу незаконного звільнення (т. 3 а.с. 19-24).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача було звільнено з займаної посади 5 травня 2010 року за прогул в період його тимчасової непрацездатності (з 5 по 13 травня 2010 року), що є підставою для його поновлення на посаді.

Крім того, позивач просив визнати незаконним наказ від 15 жовтня 2010 року, який був виданий відповідачем після ухвалення рішення суду від 8 жовтня 2010 року про поновлення позивача на посаді. Даний наказ позивач вважає незаконним, оскільки ним було змінено дату звільнення з 5 травня 2010 року на 14 травня 2010 року за прогул 14 травня 2010 року. При цьому, позивач зазначає, що акт про відсутність позивача 14 травня 2010 року складався відповідачем 15 жовтня 2010 року та з вказаним наказом його не ознайомлювали. Окрім того, позивач перебував у відпустці відповідно до поданої ним заяви від 22 березня 2010 року.

Позивач також просив суд визнати незаконним наказ від 21 січня 2011 року, відповідно до якого його було поновлено на посаді виконавчого директора КП «Київреклама» з 5 травня 2010 року та звільнено з займаної посади 14 травня 2010 року. Вказаний наказ позивач вважає незаконним, оскільки він з ним не ознайомлений та наказ від 21 січня 2011 року повторював не скасований відповідачем наказ від 15 жовтня 2010 року.

Представник відповідача КП «Київреклама» та представник третьої особи Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, мотивуючи тим, що звільнення позивача відбулось на законних підставах. Зазначили, що дійсно позивач був відсутній на робочому місці 5 та 14 травня 2010 року; накази про звільнення позивача були погоджені Головним управлінням з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), отримано згоду профспілкового комітету на його звільнення, позивача неодноразово повідомляли про його звільнення. Проте позивач відмовлявся ставити свій підпис про ознайомлення з наказами про звільнення, про що складались відповідні акти, а копії наказів про звільнення позивача з займаної посади, що направлялись на адресу поштою відповідачем, не були йому вручені, оскільки повертались до відповідача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_9 до судового засідання повторно не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про час, день та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідач ОСОБА_8 до судового засіданні не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги не визнає (т. 3 а.с. 33-35).

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п. 7.6 статуту КП «Київреклама» заступники директора підприємства призначаються на посаду і звільняються з посади директором підприємства за погодженням з начальником Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (т. 2 а.с. 112-125).

Пунктом 1 Положення про Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 листопада 2008 року № 1657, визначено, що Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові (т. 2 а.с. 126-136).

Головне управління з питань реклами має право в межах своєї компенсації представляти інтереси виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зазначено у п. 7.3 зазначеного Положення, а згідно з п. 7.17 за дорученням представляти інтереси Київської міської ради, Київського міського голови та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судових органах.

У відповідності до п. 1.2 статуту КП «Київреклама» підприємство безпосередньо підпорядковується Головному управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З урахуванням наведеного, на підставі заяви наказом № 317-к від 1 грудня 2009 року, який погоджений з Головним управлінням з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_5 прийнято на посаду виконавчого директора КП «Київреклама» (т. 1 а.с. 5-6).

В зв'язку з відсутністю позивача на робочому місці 5 травня 2010 року, про що свідчить службова записка ОСОБА_12, акт від 5 травня 2010 року (т. 1 а.с. 66, 70), його звільнено з займаної посади наказом від 5 травня 2010 року № 278-к за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 15).

Зазначений наказ підписаний директором КП «Київреклама» ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 105-106) та погоджено з профспілковим комітетом у відповідності до положень ч. 2 ст. 43 КЗпП України (т. 1 а.с. 67, 15).

Проте, наказ про звільнення не був погоджений Головним управлінням з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що є порушенням порядку звільнення позивача з займаної посади.

Разом з тим, судом встановлено, що позивача звільнено з посади виконавчого директора у період його тимчасової непрацездатності з 5 по 13 травня 2010 року (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Частиною 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначається, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

За таких обставин, ОСОБА_5 підлягає поновленню на посаді виконавчого директора КП «Київреклама» з 5 травня 2010 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Окрім того, судом встановлено, що на підставі наказу від 15 жовтня 2010 року № 627-к, який виданий директором КП «Київреклама» ОСОБА_7 внесено зміни до наказу «Про припинення трудового договору» № 278-к від 5 травня 2010 року, а саме дату звільнення з «5 травня 2010 року» замінено на дату звільнення з «14 травня 2010 року» (т. 1 а.с. 52, 114). Зазначений наказ погоджений Головним управлінням з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (т. 2 а.с. 246) та надано згоду профспілкового комітету на звільнення позивача з посади (т. 1 а.с. 114 на звороті).

Проте, наказ від 15 жовтня 2010 року був виданий після ухвалення Печерським районним судом м. Києва від 8 жовтня 2010 року про поновлення ОСОБА_5 на посаді виконавчого директора КП «Київреклама» (т. 1 а.с. 80-84), яке згодом було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (т. 2 а.с. 144-146).

Підставою для видання даного наказу послужив: акт від 15 жовтня 2010 року про відсутність позивача на робочому місці 14 травня 2010 року (т. 1 а.с. 113).

Однак, суд дійшов до висновку, що зазначений наказ є незаконним, виходячи з наступного.

Наказ від 15 жовтня 2010 року змінює лише дату звільнення позивача з посади з 5 травня 2010 року на 14 травня 2010 року. В ньому відсутня підстава звільнення.

Лише з акту від 15 жовтня 2010 року вбачається, що позивача звільнено з займаної посади за прогул 14 травня 2010 року, що є іншою підставою для звільнення позивача.

Дійсно судом встановлено, що ОСОБА_5 був відсутній на робочому місці 14 травня 2010 року, що стверджується актом від 15 жовтня 2010 року та показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11

Проте, відсутність позивача була викликана поважними причинами, оскільки він знаходився у відпустці без збереження заробітної плати.

Так, на підставі заяви ОСОБА_5 від 22 березня 2010 року директором КП «Київреклама» Курманом О.С. погоджено надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати строком 15 календарних днів з 13 травня 2010 року та надано розпорядження відділу кадрів «До наказу» (т. 1 а.с. 14), що узгоджується з положеннями ст. 84 КЗпП України та ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Зазначена заява була прийнята відділом кадрів до виконання, про що свідчить підпис інспектора відділу кадрів Дривинської М.В.

Відповідно до ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Відсутність наказу про надання відпустки може свідчити про неналежне виконання відділом кадрів покладених на нього обов'язків щодо видання наказу про надання відпустки ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

З врахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що наказ від 15 жовтня 2010 року про внесення змін до наказу від 5 травня 2010 року є незаконним і підстав для звільнення позивача за прогул 14 травня 2010 року немає, так як позивач був відсутній на робочому місці з поважних причин (перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 13 травня 2010 року).

Разом з тим, судом встановлено, що наказом від 21 січня 2011 року № 44-к, який виданий директором КП «Київреклама» ОСОБА_8 та який погоджений Головним управлінням з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_5 поновлено з 5 травня 2010 року на посаді виконавчого директора КП «Київреклама» на підставі ст. 235 КЗпП України та рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2010 року та звільнено з посади виконавчого директора з 14 травня 2010 року за ініціативою власника у зв'язку з прогулом без поважних причин згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 3 а.с. 4).

Суд дійшов до висновку, що зазначений наказ, також є незаконним, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач був відсутній на робочому місці 14 травня 2010 року з поважних причин - знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, про що зазначалось раніше.

Окрім того, наказ від 15 жовтня 2010 року відповідачем не скасований.

Таким чином, в КП «Київреклама» існує 2 накази про незаконне звільнення позивача з посади з 14 травня 2010 року: наказ від 15 жовтня 2010 року та наказ 21 січня 2011 року.

Крім того, запис про звільнення позивача, який зазначений в трудовій книжці, суперечить наказам від 15 жовтня 2010 року та 21 січня 2011 року, оскільки до трудової книжки внесено запис наступного змісту: «15 жовтня 2010 року звільнений з займаної посади за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, наказ від 15 жовтня 2010 року № 627-К» (т. 2 а.с. 235-238).

Такий запис свідчить про те, що позивача звільнено з займаної посади з 15 жовтня 2010 року, а не з 14 травня 2010 року (з дати прогулу на думку відповідача) чи 21 січня 2011 року.

Доводи представника відповідача та представника третьої особи про те, що позивач був повідомлений про існуючі накази про його звільнення, проте відмовлявся від їх отримання, про що складались відповідні акти (т. 1 а.с. 115-116) не можуть бути доказом належного повідомлення позивача про його звільнення, оскільки відповідачем направлялись копії таких наказів поштою на адресу ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 228-231), які повертались до відповідача з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (т. 2 а.с. 232-234). Зазначене свідчить про те, що вказані накази позивач не отримував та не знав про їх існування.

В зв'язку з цим, позивачем не було пропущено строки звернення до суду про оскарження наказів від 1 жовтня 2010 року та від 21 січня 2011 року.

З урахуванням наведеного, того що звільнення позивача з посади виконавчого директора КП «Київреклама» відбувалось тричі та з різних підстав; враховуючи незаконність наказів про звільнення позивача; за наявності вакантної посади виконавчого директора КП «Київреклама» (т. 2 а.с. 207), суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині поновлення позивача на посаді виконавчого директора КП «Київреклама» з 5 травня 2010 року.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому, суд, як і будь-який інший орган з розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору. Якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання незаконними наказів КП «Київреклама» від 21 січня 2011 року № 44-к «По особовому складу», від 15 жовтня 2010 року № 627-к «По особовому складу» і від 5 травня 2010 року № 278-к «Про припинення трудового договору» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

В КП «Київреклама» передбачено 5-денний робочий тиждень.

Судом встановлено, що позивач звільнений 5 травня 2010 року. Його дохід за попередні два місця перед звільненням становив: у березні - 23 132 грн. 01 коп., у квітні - 16 266 грн. 31 коп.

Однак, у квітні ОСОБА_5 знаходився на лікарняному у період з 14 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року (т. 1 а.с. 98).

Тому, середню заробітну плату позивачу слід обчислювати, виходячи з виплат за попередні два повні місяці роботи, тобто за лютий та березень 2010 року.

З довідки № 61 від 18 грудня 2012 року вбачається, що в лютому 2010 року дохід позивача до виплати становив 9 099 грн. 39 коп., у березні 2010 року - 23 132 грн. 01 коп., в тому числі в березні 2010 року позивачу була нарахована премія до свята в розмірі 9 360 грн. (т. 1 а.с. 94-95, т. 2 а.с. 194).

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 премія до свята є одноразовою виплатою та не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.

В зв'язку з цим, суму заробітку позивача за березень 2010 року для обрахунку середньої заробітної плати за останні два місяці, слід визначати шляхом віднімання розміру премії (23 132 грн. 01 коп. - 9 360 грн.), що буде складати 13 772 грн. 01 коп.

Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_5 за лютий-березень 2010 року складає 544 грн. 56 коп. ((9 099 грн. 39 коп. + 13 772 грн. 01 коп.) / 42 робочих дні).

З моменту звільнення до дня ухвалення рішення пройшло 705 робочих днів (за вирахуванням святкових та вихідних днів).

Отже, середній заробіток за даний період складає 544 грн. 56 коп. х 705 робочі дні = 383 914 грн. 80 коп.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачу було виплачено 2 797 грн. 53 коп. (т. 3 а.с. 47) за листком непрацездатності в період з 5 по 13 травня 2010 року, після звільнення позивача.

Тому, до виплати позивачу підлягає сума в розмірі 381 117 грн. 27 коп. (383 914 грн. 80 коп. - 2 797 грн. 53 коп.).

Судом також встановлено, що в червні 2010 року позивач також перебував на лікарняному (т. 2 а.с.104).

В липні 2010 року було 22 робочі дні, в зв'язку з чим заробітна плата позивача за один місяць (липень 2010 року) становить 544 грн. 56 коп. х 22 робочі дні = 11 980 грн. 32 коп., що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню, як і поновлення на роботі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, під час судового розгляду встановив незаконність проведеного звільнення, й дійшов до висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді, що свідчить про поновлення трудового права позивача за захистом якого було спрямовано звернення до суду.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду завдану позивачу незаконним звільненням в розмірі 2 000 грн.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає судовий збір, який з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вимоги майнового характеру (381 117 грн. 27 коп.) становить 3 441 грн.

Враховуючи те, що відповідачем було сплачено судовий збір в розмірі 555 грн. 45 коп. (т. 2 а.с. 39) за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2011 року (т. 2 а.с. 24-27), то з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави за вимоги майнового характеру в розмірі 2 885 грн. 55 коп. (3 441 грн. - 555 грн. 45 коп.).

Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню і судовий збір за вимоги немайнового характеру (поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди) з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40, 43, 84, 235, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про відпустки», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за участю третіх осіб ОСОБА_9, Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_5 на посаді виконавчого директора Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» з 5 травня 2010 року.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (ідентифікаційний код 26199714) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 381 117 грн. 27 коп. та 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 11 980 грн. 32 коп. - допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» на користь держави судовий збір в розмірі 2 885 грн. 55 коп. за вимоги майнового характеру та 114 грн. 70 коп. за вимоги немайнового характеру.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Батрин О.В.