Рішення № 29603223, 25.02.2013, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/227/2013- ц

2/219/674/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2013 року

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Шевченко Л.В.,

при секретарі судового засідання - Івашко К.В.,

за участі

позивач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівськ справу за позовом Публічного Акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ до ОСОБА_1, с. Кодемо Артемівського району

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне Акціонерне Товариство «Дельта Банк», звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст.526, 530, ч.4 ст.631,1046-1056 ЦК України та укладений між сторонами кредитний договір від 30.01.2008 року, просив задовольнити позовні вимоги в сумі 2870,09 грн. та стягнути судовий збір в сумі 214,60 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився. В позовній заяві просив розглядати справу без присутності представника позивача Романченко А.С. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання з'явився, висловила свою думку про те, що вона заперечує проти позовних вимог позивача, просить застосувати строки позовної давності т а в позові відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, встановивши обставини справи та правовідносини сторін вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Зазначені правовідносини сторін регулюються ст.ст. 257, 258, 526, 527, 530, 1049, 1050, 1054-1055 Цивільного кодексу України.

30.01.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого у відповідності до пункту 1.2 Статуту Публічного Акціонерного Банку «Дельта Банк» є позивач, та відповідач уклали договір № 004-04019-300108, згідно якого банк надав Позичальнику (відповідачу) кошти на придбання ним майна в сумі 4290 грн. у відповідності з рахунком-фактурою № ГУ -341 від 30.01.2008 року. Кредит надано на строк 10 місяців, з кінцевим терміном повернення - 29.11.2008 р.

Згідно статуту ПАТ «Дельта Банк», погодженого Національним банком України ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником ТОВ «Комерційний банк «Дельта», зміна найменування юридичної особи проведена 01.10.2009 року.

Позивач вказує, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 22.11.2012 року становить 2870,09 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 2569,72 грн., заборгованості за комісіями - 300,30 грн., заборгованості за відсотками - 0,07 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони договору передбачили, що банк відкриває відповідачеві банківський рахунок № 26001301776008 в національній валюті України гривні, позичальник (відповідач) доручає Кредитору (позивачу) перерахувати продавцю майна - ТОВ «Архан» частину суми кредиту (без врахування суми плати за надання кредиту). Перерахування частини суми кредиту з метою оплати вартості майна здійснюється Кредитором (позивачем) з позичкового рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами договору. Відповідно до п. 2.9 договору починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому наданий кредит, відповідач повинен був щомісячно не пізніше 30 числа кожного місяця зараховує на рахунок Кредитора (позивача) рівними частинами суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом, заборгованість по оплаті процентів та плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 473 грн. у відповідності до графіку платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2008 року позивач перерахував на рахунок ТОВ «Архан» 4290 грн. згідно рахунку ГУ -341 від 30.01.2008 року та договору № 004- 04019-300108. За цим рахунком відповідач придбала товари в магазині «Фокстрот» на суму 5090 грн. з ПДВ, у тому числі тумбу, мікрофон, карту пам'яті тощо, що не заперечувалося відповідачем в судовому засіданні. Відповідач також пояснила, що здійснювала оплату за кредит в січні-травні 2008 року, всього на суму 1720,28 грн. Останню оплату здійснено відповідачем в травні 2008 року.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У розрахунку позивача поміщені незрозумілі значення, їх обгрунтування перевірити немає можливості, тому суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 256, 257, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частини 1 і 5 ст.261 ЦК України).

Кредитним договором № № 004-04019-300108 від 30.01.2008 року, укладеним між сторонами, виконання зобов'язань визначено у вигляді щомісячних платежів, складові якого зазначені у Тарифах. Таким чином, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли боржник мав сплатити наступний щомісячний платіж, але не виконав свої зобов'язання за договором. Останній платіж повинен бути здійснений відповідачем - 29.11.2008 року.

Згідно вхідного (реєстраційного) штампа про прийняття вхідної кореспонденції суду позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором 10.01.2013 року. Тобто, звернувшись до суду з даним позовом 10.01.2013 року, позивач пропустив трирічний строк позовної давності щодо повернення заборгованості за кредитним договором.

Позивач не просив поновити строк звернення до суду та не надав суду обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин для пропуску строку звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 11 ч. 11 п. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Згідно з п. 31 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Згідно ст. 1 «предмет договору» кредитного договору від 30.01.2008 року позичальник (відповідач) гарантує, що майно, яке придбавається за рахунок Кредиту, буде використано в інтересах сім'ї, тобто кошти кредитної лінії використовуються для розрахунків за товари чи послуги і з огляду на викладене є споживчим.

Судом враховане, що згідно п. 10.1 кредитного договору строк його дії встановлюється з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договору. При цьому суд вважає, що положення цього пункту не можна вважати таким, що сторони домовилися про збільшення строку позовної давності (ст. 259 ЦК України) - сама по собі умова договору про його дію до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії кредитного договору, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг позовної давності відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 264 ЦК України переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.

Судом встановлено, що останній платіж здійснений відповідачем в травні 2008 року. Обставин, які б свідчили про зупинення, перерив або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності матеріали справи не містять.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності, а також те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові відшкодуванню на користь позивача не підлягають. Позивач звернувся до суду 10.01.2013 року та ним сплачено судовий збір в сумі 214,60 грн., а відповідно до Закону України «Про судовий збір» необхідно було сплатити судовий збір в сумі 229,40 грн. Тому, недоплачена сума судового збору 14,80 грн. підлягає стягненню з позивача в рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 266, 267, 526, 527, 530,1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2870,09 грн. - відмовити.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, р/р 26251901260356, МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 14,80 грн.

Рішення ухвалено суддею одноособово в нарадчій кімнаті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Головуючий суддя Л. В.Шевченко