Постанова № 29602841, 21.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року м. Львів № 2а-10215/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Новицької О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «САЮЛ» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «САЮЛ» (далі - ПП «САЮЛ») звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0001742321 від 03.09.2012 року та № 0002042321 від 25.10.2012 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок органу ДПС про завищення валових витрат за третій квартал 2011 року внаслідок віднесення до їх складу витрат на ремонт фасаду будинку АДРЕСА_1 є необґрунтованим і суперечить вимогам законодавства у сфері оподаткування прибутку підприємств. Позивач стверджує, що приміщення у будинку АДРЕСА_1 він орендує для здійснення своєї господарської діяльності, оскільки саме в ньому розміщено офіс підприємства. Зазначене приміщення належить до основних фондів підприємства, тому витрати на його утримання, у тому числі й ремонт включаються до складу валових витрат підприємства. Відтак висновок податкового органу про те, що витрати на ремонт фасаду будинку АДРЕСА_1 не пов'язані з господарською діяльністю ПП «САЮЛ» є необґрунтованим. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «БК «Київбудмонтаж» щодо ремонту згаданої вище будівлі позивач долучив копії актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, податкові накладні, договір оренди приміщення, інвентаризаційну картку та відомості про основні фонди підприємства, а також фотознімки відремонтованої будівлі. На думку позивача, податковий орган не надав належної правової оцінки первинним документам, що в підсумку зумовило прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву наступного змісту. У результаті документальної позапланової перевірки ПП «САЮЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «БК «Київбудмонтаж» за період серпень-вересень 2011 року встановлено, що ПП «САЮЛ» відніс до складу своїх валових витрат за третій квартал 2011 року витрати на ремонт фасаду будинку АДРЕСА_1 на суму 39918,84 грн. На думку органу ДПС такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, відтак включення їх до складу витрат призвело до заниження податку на прибуток за третій квартал 2011 року на суму 9181,33 грн. Крім того, орган ДПС зазначив про те, що в порушення вимог ст. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «САЮЛ» завищило податковий кредит на суму 7983,77 грн. внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «БК «Київбудмонтаж». Висновки у цій частині ґрунтуються на висновках акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Київбудмонтаж», у якому зазначено, що у цього товариства немає об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період квітень, серпень, вересень 2011 року. На цій підставі податковий орган вирішив, що господарської операції між позивачем та ТОВ «БК «Київбудмонтаж» насправді не відбулось, тому первинні документи, які надав позивач, не доводять правомірності відображених показників у бухгалтерському та податковому обліках. З таких мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку останнього підстав для їх скасування немає. Представник відповідача таку позицію також підтримав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ПП «САЮЛ» зареєстроване як юридична особа 05 квітня 1994 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Підприємство взято на податковий облік в органах в ДПІ у Галицькому районі м. Львова

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності підприємства є поліграфічна діяльність, роздрібна торгівля канцелярськими товарами, папером, картоном, книгами, журналами, а також адвокатська діяльність. Зареєстрованим місцезнаходженням ПП «САЮЛ», відповідно до того ж витягу з ЄДР, зазначено: АДРЕСА_1. Приміщенням за цією адресою загальною площею 83,9 м. кв. позивач користується для ведення своєї господарської діяльності на підставі договору оренди № 1/2 від 01.07.2010 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2 (том І, а.с. 53-58). Про факт прийому - передачі в оренду згаданого приміщення сторони за договором підписали акт від 01.07.2012 року (том І, а.с. 34), а крім того наказом директора ПП «САЮЛ» це приміщення з 01.07.2010 року введено в експлуатацію як основний засіб. В орендованому приміщенні підприємство розмістило адміністрацію (директор, бухгалтер), відділ прийому та видачі замовлень, виробничі ділянки.

Відповідно до умов договору від 01.07.2010 року ПП «САЮЛ» як орендар згаданого приміщення зобов'язалося утримувати орендоване приміщення у повній справності, зберігати та запобігати його пошкодженню, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення тощо.

Як повідомив представник позивача, приміщення у будинку АДРЕСА_1 підприємство використовує приблизно вісімнадцять років, до укладення договору оренди № 1/2 від 01.07.2010 року винаймало його у попередніх власників. Зважаючи на те, що будівля вже доволі стара, виникла потреба в ремонті фасаду будинку. Для приведення фасаду орендованого приміщення належного стану позивач уклав договір підряду з ТОВ «БК «Київбудмонтаж» № 0108-1 від 1 серпня 2011 року. За умовами цього договору Підрядник (ТОВ «БК «Київбудмонтаж») зобов'язується виконати за завданням Замовника (ПП «САЮЛ») роботи по оздобленню стін, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (том І, а.с. 97-100). У п. 5 цього Договору сторони передбачили, що загальна сума Договору становить 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

ТОВ «БК «Київбудмонтаж» на час виникнення договірних відносин було зареєстрованим як юридична особа та перебувало на обліку платників податків у ДПІ у Печерському районі м. Києва. ТОВ «Київбудмонтаж» було суб'єктом господарювання у сфері будівельної діяльності та створення об'єктів архітектури, для ведення якої отримало ліцензію Держархбудінспекції № 573197.

Факт виконання господарських операцій відображено в актах виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в за серпень 2011 року на суму 21473,76 грн. та за вересень 2011 року на суму 26428,85 грн., а також довідках про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 за серпень 2011 року та за вересень 2011 року (том І, а.с. 61-63, 66-67, 186, 187). Крім того, зміст ремонтних робіт та їх вартість, а також поетапний хід цих ремонтних робіт відображено у дефектних актах, локальних кошторисах та підсумкових відомостях, розрахунками загальновиробничих витрат. Для того, щоб побачити результат оздоблювально-ремонтних робіт фасаду будинку АДРЕСА_1 позивач долучив також фотознімки цього будинку ззовні до та після його ремонту.

За наслідками виконаних робіт ТОВ «БК «Київбудмонтаж» видало ПП «САЮЛ податкові накладні № 385 від 31.08.2011 року на суму 21473,76 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3578,96 грн. та № 60 від 05.09.2011 року на суму 26428,85 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4404,81 грн. (том І, а.с. 64, 65).

Витрати, понесені у зв'язку з ремонтними роботами фасаду будинку АДРЕСА_1 на загальну суму 39918,84 грн. ПП «САЮЛ» віднесло до складу валових витрат за 3 квартал 2011 року. Крім того, на підставі зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту за серпень та вересень 2011 року податок на додану вартість, сплачений у вартості виконаних робіт, на загальну суму 7983,77 грн. На вимогу суду представник податкового органу надав детальну інформацію за результатами співставлення декларацій з ПДВ позивача та його контрагента, з якої вбачається, що ТОВ «БК «Київбудмонтаж» віднесло вказані суми до податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні звітні періоди.

Відносини, про які зазначено вище, були об'єктом документальної позапланової виїзної перевірки ПП «САЮЛ» на предмет дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «БК «Київбудмонтаж» за серпень та вересень 2011 року, за наслідками якої ДПІ у Галицькому районі м. Львова склала акт №876/22-1-/20804962 від 16.08.2012 року (далі - акт перевірки від 16.08.2012 року).

В акті перевірки від 16.08.2012 року податковий орган зазначив про те, що ПП «САЮЛ» віднесло до складу валових витрат вартість робіт по оздобленню стін фасаду будівлі на АДРЕСА_1, які не пов'язані з господарською діяльністю платника. На цій підставі орган ДПС дійшов до висновку, що в порушення підп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України ПП «САЮЛ» завищило витрати в сумі 39918,84 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «БК «Київбудмонтаж» за третій квартал 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 9181,33 грн. З тих же підстав ДПІ у Галицькому районі м. Львова вирішив, що за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року ПП «САЮЛ» завищило податковий кредит на суму 7983,77 грн., у т.ч. за серпень 2011 року на суму 3578,96 грн. та вересень 2011 року на суму 4404,81 грн.

На підставі акта перевірки від 16.08.2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесла два податкових повідомлення-рішення: № 0001742321 від 03.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «САЮЛ» за платежем - податок на прибуток на загальну суму 13772,00 грн. (в тому числі за основними платежем - 9181,33 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4590,67 грн.); №0001752321 від 03.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «САЮЛ» за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 11975,66 грн. (в тому числі за основними платежем - 7983,77 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3991,89 грн.).

Не погодившись із прийнятими податковими - рішеннями платник оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши скаргу ДПС у Львівській області. За наслідками розгляду первинної скарги ПП «САЮЛ» на зазначені вище податкові повідомлення-рішення ДПС у Львівській області прийняла рішення № 22936/10/10-2005/1784 від 22.10.2012 року, згідно з яким податкове повідомлення-рішення №0001752321 від 03.09.2012 року скасовано в частині застосування 1995,95 грн. штрафних санкцій. В решті ДПС у Львівській області погодилась з висновками та рішеннями ДПІ у Галицькому районі м. Львова. У рішенні від 22.10.2012 року, окрім того, що ремонт фасаду будинку АДРЕСА_1 не пов'язаний з господарською діяльністю підприємства, ДПС у Львівській області зазначила також і про те, що ТОВ «БК «Київбудмонтаж» не має необхідних засобів для ведення господарської діяльності, тому залучення його до виконання ремонтних робіт по оздобленню фасаду будинку АДРЕСА_1 у м. Львові є залученням до схеми ухилення від оподаткування при сплаті податків ПП «САЮЛ». При цьому орган ДПС покликався на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 961/22-2/37143821 від 20.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень. серпень, вересень 2011 року».

На виконання рішення ДПС у Львівській області № 22936/10/10-2005/1784 від 22.10.2012 року, а також на підставі акта перевірки від 16.08.2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесла нове податкове повідомлення-рішення №0002042321 від 25.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «САЮЛ» за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 9979,71 грн. (в тому числі за основними платежем - 7983,77 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1995,94 грн.).

Позивач подав повторну скаргу до ДПС України з проханням скасувати податкові повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду первинної скарги, але рішенням від 21.11.2012 № 5662/0/61-12/10-2115 ДПС України залишила таку скаргу без задоволення. Після цього ПП «САЮЛ» звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також у Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У статті 67 Конституції встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

З 01 квітня 2011 року відносини у сфері справляння податку на прибуток підприємств регулює Податковий кодекс України, у пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 якого зазначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: 1) витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; 2) інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу».

Згідно з пп. 138.2., 138.3. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

У відповідності до пп.138.12.2 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, у тому числі включаються - «інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу валових витрат».

До таких витрат за певних умов належать витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів підприємства.

Основні засоби, як зазначено у п. 14.1.138. ст. 14 Податкового кодексу України, це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

За змістом п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України будівлі та споруди належать до третьої групи основних засобів

Відповідно до п. 144.1. ст. 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року. Поряд з тим, у п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України передбачено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як передбачено у п. 5.2«Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Таким чином, валові витрати підприємства повинні підтверджуватися первинними обліковими документами, а при встановленні відсутності таких документів при перевірці податковий орган повинен вказати перелік відсутніх документів.

Основою для податкового обліку, як зазначено у статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є бухгалтерський облік, який відображає усю діяльність підприємства з початку створення і містить, у тому числі, відомості про ресурси такого підприємства, які використовуються у процесі господарської діяльності.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Зважаючи на наведене, а також відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходив з наступних мотивів:

ПП «САЮЛ» є зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником податків, здійснює свою діяльність у межах обраної галузі виробництва.

Приміщення у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 83,9 кв.м. ПП «САЮЛ» використовує безпосередньо для ведення своєї статутної діяльності, оскільки у ньому розташовано як офісне, так і виробниче приміщення. Після укладення договору оренди та підписання акта прийому-передачі приміщення у будинку АДРЕСА_1 у м. Львові платник податків правомірно відніс таке до основних засобів виробництва, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Отже, платник податків за певних визначених законом умов може відносити витрати, пов'язані з експлуатацією вказаного приміщення:

1) до амортизаційних відрахувань - якщо такі витрати перевищують 10% балансової вартості усіх основних засобів підприємства на початок звітного періоду;

2) до валових витрат - за умови, що їх обсяг не перевищує цих 10% від балансової вартості усіх основних засобів підприємства на початок звітного періоду.

Додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року є, зокрема, таблиця № 3 «Сума витрат на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до пункту 146.12 статті 146 розділу ІІІ кодексу України», у якій зазначено, що балансова вартість основних засобів на початок звітного року (2011р.) становить 492807 грн. Для того, що віднести вартість ремонту основного засобу до валових витрат підприємства (звітного кварталу, в якому такі витрати понесені), така не повинна перевищувати 10% від загальної вартості основних засобів, що у даному випадку становить 49280,67 грн. ПП «САЮЛ» витратило на виконані ТОВ «БК «Київбудмонтаж» ремонтні роботи 39918,84 грн., що підтверджується згаданими вище первинними документами. Оскільки вартість ремонтних робіт не перевищує 10% балансової вартості основних засобів, підприємство на підставі п. 146.12 ст. 146 ПК України правомірно включило їх до валових витрат звітного кварталу.

За наслідками господарських операцій по ремонтно-оздоблювальних роботах будинку АДРЕСА_1 ПП «САЮЛ» також сформував податковий кредит, на думку органу ДПС з порушенням вимог Податкового кодексу України. Даючи оцінку таким твердженням відповідача суд керувався наступним.

Для підтримання орендованого майна у придатному до використання стані та для надання йому належного зовнішнього вигляду позивач уклав договір підряду з ТОВ «БК «Київбудмонтаж» про виконання ремонтно-оздоблювальних робіт фасаду будівлі за названою вище адресою. Результати робіт відображено у первинних документах встановленої форми та змісту (акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт типової форми № КБ-2 та № КБ -3 та інші документи, про які зазначено вище). Слід зазначити, що в цілому долучені позивачем докази повною мірою відображають зміст господарських операцій та їх обсяги. За наслідками виконання ремонтно-оздоблювальних робіт ТОВ «БК «Київбудмонтаж» виписало ПП «САЮЛ» податкові накладні, на підставі яких останній сформував податковий кредит за серпень, вересень 2011 року. Під час перевірки ці документи позивач також надав податковому органу на підтвердження правомірності відображення показників податкового обліку, втім ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи відповідач не надав суду достатніх доказів на підтвердження того, що ці документи не є належним свідченням здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, попри наявність належної первинної документації податковий орган стверджує, що ПП «САЮЛ» неправомірно віднесло до складу валових витрат підприємства затрати, понесені у зв'язку з виконанням робіт на умовах договору з ТОВ «БК «Київбудмонтаж», а також занизив у зв'язку з цим зобов'язання перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Такі висновки відповідача, по суті, ґрунтуються на висновках згаданого вище акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість фактичного ведення господарської діяльності цим товариством. Втім, зважаючи на наведені вище обставини, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «БК «Київбудмонтаж» є надуманими та спростовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а отже - не доводять порушення позивачем податкового законодавства. Крім того, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «БК «Київбудмонтаж» були предметом судового розгляду, за наслідками Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 30.07.2012 року, якою визнав такі дії протиправними. Ухвалою від 02.11.2012 року Львівський апеляційний адміністративний суд залишив зазначену постанову без змін.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведено вище суд дійшов висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 16.08.2012 року податкові повідомлення-рішення №0001742321 від 03.09.2012 року та № 0002042321 від 25.10.2012 року не відповідають критеріям, які наведено у частині третій статті 2 КАС України, оскільки ці рішення прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд прийшов до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС №0001742321 від 03.09.2012 року та № 0002042321 від 25.10.2012 року.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «САЮЛ» сплачений судовий збір в сумі 237 (двісті тридцять сім) гривень 52 копійки.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 лютого 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.