Рішення № 29602593, 26.12.2012, Франківський районний суд м. Львова

1326/878/2012

2/1326/1581/2012

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2012 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого- судді - Кузь В.Я.

при секретарі- Мищишин Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради , третя особа на стороні позивача Львівська обласна організація профспілок працівників державних установ України, про скасування розпорядження Львівського міського голови №857-к від 05 грудня 2011 року, поновлення на посаді спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 06 грудня 2011 року до дня поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом, до Виконавчого комітету Львівської міської ради , третя особа на стороні позивача Львівська обласна організація профспілок працівників державних установ України, про скасування розпорядження Львівського міського голови №857-к від 05 грудня 2011 року, поновлення на посаді спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 06 грудня 2011 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те , що з 1990 року працювала машиністкою в апараті Президії Львівської міської ради ,а з 1993 року старшим інспектором відділу кадрів Львівської міської ради.

04.01.2007 року її переведено на посаду спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради. Загальний стаж становить понад 34 роки, стаж державної служби 21 рік.

05 грудня на підставі розпорядження Львівського міського голови №857-к її звільнено з посади спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради, як таку, що не відповідає займаній посаді відповідно до ст..20 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування", а саме з підстав відсутності вищої освіти.

Своє звільнення вважає незаконним, оскільки відповідач не вправі був звільнити її тільки через те що в неї незакінчена вища освіта, при стажі роботи в системі виконавчих органів влади більше ніж 21 рік.

Проте, що вона була поновлена на п'ятий курс поліграфічного інституту ім. І.Федорова , однак не закінчила його відповідно , було відомо, оскільки при щорічному оцінюванні, цей факт вона вказувала в відповідних документах.

Крім цього, в 2001-2005 роках вона була атестована, як службовець органів місцевого самоврядування на відповідність займаній посаді. В трудовій книжці наявні заохочення за сумлінну працю, а також виплата грошової винагороди за сумлінну безперервну працю , які можуть свідчити лише про належне виконання нею, посадових обов'язків, і відповідну професійну підготовку. Крім цього, в 2002 році вона пройшла перепідготовку в Українській академії державного управління при Президентові України за професійною програмою підвищення кваліфікації службовців 5-7 категорій.Просить скасувати розпорядження, поновити її на роботі та зобов'язати відповідача виплатити їй середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала пояснення дала аналогічні викладеним в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що 05 грудня 2011 року на підставі розпорядження Львівського міського голови №857-к позивачку звільнено з посади спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради, як таку, що не відповідає займаній посаді згідно з вимогами до ст..20 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування". Вважає дане звільнення законним , оскільки відповідно до довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців від 21.05.2004 року №74 спеціаліст першої категорії повинен мати вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо- кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста. Стаж роботи за фахом в державній службі на посаді спеціаліста 2 категорії не менше трьох років або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше п'яти років. Післядипломну освіту у сфері управління, магістр державного управління за відповідною спеціалізацією. В зв'язку з цим, позивача було звільнено як таку, що не має відповідної кваліфікації, а не як таку, що не пройшла атестацію .Просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що в 2001-2005 роках ОСОБА_1 була атестована як службовець органів місцевого самоврядування на відповідність займаній посаді. В трудовій книжці позивача наявні заохочення за сумлінну працю, а також здійснювалася виплата грошової винагороди за сумлінну безперервну працю , що свідчить про належне виконання посадових обов'язків посадових обов'язків, тобто у ОСОБА_1 була відповідна професійна підготовка. В 2002 році вона пройшла перепідготовку в Українській академії державного управління при Президентові України за професійною програмою підвищення кваліфікації службовців 5-7 категорій.

Однак , розпорядженням Львівського міського голови від 05.12.2011 р. № 857-к ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста 1-ї категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради, як таку, що не відповідає займаній посаді з посиланням на статтю 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Стаття 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" не містить такої підстави для звільнення, а саме невідповідність освітньо-кваліфікаційного рівня займаній посаді.

Разом з тим відповідність вимогам посадових професійно-кваліфікаційних характеристик визначається атестаційною комісією згідно з чинним Положенням про порядок проведення атестації державних службовців.

Якщо посадова особа, визнана за результатами атестації такою, що не відповідає займаній посаді, звільняється з роботи повинно відбутися відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Проте , позивача звільнено з посади за ст. 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" як таку, що не відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню займаної посади, а не як таку, що за результатами атестації, визнана такою, що не відповідає займаній посаді , про що й с відчить запис в трудовій книжці позивачки містить посилання лише на ст. 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". У той же час дана норма містить ряд, різних за своєю правовою природою підстав для припинення служби в органах місцевого самоврядування, але відповідач не вказав пункту статті, відповідно до якого відбулося звільнення ОСОБА_1. Вважає що звільнення є незаконним , а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи , суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1990 року вона працювала друкаркою в апараті Президії Львівської міської ради. З 1993 року працювала старшим інспектором відділу кадрів Львівської міської ради; 01.01.1995 року прийняла присягу державного службовця з присвоєнням 13 рангу, 6-тої категорії;26.12.1994 року призначена переводом на посаду інспектора спеціаліста з кадрових питань управління кадрів виконкому Львівської міської ради;01.07.2000 року присвоєно черговий 21 ранг шостої категорії державного службовця. 01.07.2002 року присвоєно черговий 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 01.04.2004 року ОСОБА_1 переведена із кадрового резерву з займаної посади на посаду спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконавчого комітету Львівської міської ради. 04.01.2007 року в зв'язку з реорганізацією, переведена за її згодою, на рівнозначну посаду спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради; 05.12.2011року на підставі розпорядження Львівського міського голови №867-К звільнена з роботи відповідно до ст.20 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування", що підтверджується копією трудової книжки , як така , що не відповідає відповідній кваліфікації, оскільки немає повної вищої освіти (а.с.10-17).

Статтею 4 Закону України "Про державну службу" визначено, що Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна норма, закріплена і в ст.5 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", згідно якої, право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою та регіональними мовами в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Загальні освітні вимоги щодо можливості зайняття посади в органах державної влади відображені в Довіднику Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Нацдержслужби України від 13.09.2011 року, відповідно до якого, Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців (далі - Довідник) містить рекомендовані матеріали щодо типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, які мають бути використані при розробці конкретних професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців.

Пунктом 2.5 вищезгаданого Довідника, державний службовець повинен мати, як , правило, повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр за спеціальностями галузі "Державне управління" або іншими, професійно орієнтованими для державної служби, з додатковим підвищенням кваліфікації за професійними програмами вказаної галузі), а на посадах керівників структурних підрозділів та їх заступників -обов'язково повну вищу освіту однак не вказано, що обов'язковою вимогою для спеціаліста 1 категорії- обов'язковою є вища освіта.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 тривалий час працювала в системі органів виконавчої влади, а в 2001 та 2005 роках була атестована як службовець органів місцевого самоврядування на відповідність займаній посаді (а.с.5-6). В трудовій книжці позивачки наявні заохочення за сумлінну працю та виплата грошової винагороди за сумлінну безперервну працю, які можуть свідчать про те, що у позивача при виконанні нею посадових обов'язків, була відповідна професійна підготовка.

Питання наявності освіти стосується тільки при прийнятті на роботу. Відтак, роботодавець Львівська міська рада прийняла позивача на роботу без врахування освіти, атестувала її як професійного працівника, а тому підстави для звільнення як це зазначено в оспорюваному розпорядженні відсутні.

Така позиція суду у повній мірі відповідає законодавству та нормативно-правовим актам України, що регулюють публічні і трудові відносини, та підтверджується висновком профільного управління та відповідними профспілками.

Так, з листа Управління державної служби Головдержслужби України в Львівській області, який міститься в матеріалах справи, слідує, що звільнення ОСОБА_1 відбулось передчасно та без з'ясування всіх обставин.

Згідно розпорядженням Львівського міського голови від 05.12.2011 р. № 857-к ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста 1-ї категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради, як таку, що не відповідає займаній посаді з посиланням на статтю 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Однак, стаття 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" не містить такої підстави для звільнення, як невідповідність освітньо-кваліфікаційного рівня займаній посаді.

Відповідно до пункту 2.8 Довідника Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, відповідність вимогам посадових професійно-кваліфікаційних характеристик визначається атестаційною комісією згідно з чинним положенням про порядок проведення атестації державних службовців.

Пунктом 21 Типового положення про проведення атестації затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. N 1440 визначено, що посадова особа, визнана за результатами атестації такою, що не відповідає займаній посаді, звільняється з роботи відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Однак, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, позивача звільнено з посади, як таку, що не відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню займаної посади, а не як таку, що за результатами атестації визнана такою що не відповідає займаній посаді.

Запис в розпорядженні та трудовій книжці, містить посилання лише на ст. 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", яка в свою чергу, містить ряд, різних за своєю правовою природою підстав для припинення служби в органах місцевого самоврядування, однак відповідач не вказав на пункт статті, відповідно до якого відбулося звільнення ОСОБА_1.

За даних обставин ОСОБА_1 звільнена за невизначеною нормою закону чи нормативно-правового акту у зв'язку з чим підлягає поновленню на роботі, з урахуванням незаконного звільнення та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

З цих підстав, суд приходить до висновку , що звільнення ОСОБА_1, відбулося з порушеннями законодавства про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні надаючи перевагу одній нормі закону, тобто ст.20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", не вповній мірі врахував вимоги іншого законодавста що регулює подібні відносини.

Так, відповідно до ст.. 8КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.9КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Згідно ст.43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В зв'язку з цим Розпорядження Львівського міського голови №857-к від 05.12.2011 року про звільнення з роботи спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_1 відповідно до ст..20 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування" слід скасувати, а ОСОБА_1 на посаді спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради з 06.12.2011 року, тобто з часу її звільнення.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу , з дня звільнення, тобто з 06 грудня 2011 року по 26 грудня 2012року, виходячи із посадового окладу на час її звільнення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998р., у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток позивачки виходячи з довідки № 1101/104 від 04.10.2012 виданої бухгалтерією виконавчого комітету Львівської міської ради , за останні два місяці роботи становить 7158.80 грн. :2=3579,40 грн., отже розмір середньоденної заробітної плати становить- 3579,40: 30 =119,31 грн., тобто середньоденний заробіток становить 119.31 грн..

Таким чином, стягнення слід проводити виходячи з середньоденного заробітку позивача, який становить 119,31 грн., починаючи з 06 грудня 2011 року по 26 грудня 2012року.

Відповідно до ст..256 КАС України постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовити.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 11, ч. 2 ст. 71, 159, 160 ч. 3, 161 -163, 167 КАС України,

суд, -

П О С Т А Н О В И В

Позов задоволити частково.

Розпорядження Львівського міського голови № 857 -к від 05 грудня 2011 року про звільнення з роботи з 05 грудня 2011 року спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_1 відповідно до ст. 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", скасувати.

Поновити на посаді спеціаліста першої категорії відділу кадрів апарату виконкому Львівської міської ради ОСОБА_1 з 06 грудня 2011 року.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за період з 06 грудня 2011 року по 26 грудня 2012 року, тобто по час розгляду справи судом в сумі 32233 (тридцять дві тисячі двісті тридцять три) грн. 63 коп..

грудень 2012 року

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до апеляційного адміністративного суду Львівської області через суд першої інстанції.

Суддя В. Кузь