Постанова № 29601751, 04.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2012 р. (14:31) Справа №2а-4962/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представник позивача - Вальваков С.В., довіреність № 13/1700 від 12.07.2012,

представник відповідача - не з'явився

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Дочірнє підприємство «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі від 21.04.2011 року № 0000584002, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 337 380,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 1 071 091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 266 289,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.09.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31829422), яка зареєстрована 14.05.2002 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1 а.с. 59).

Позивач знаходиться на податковому обліку як платник податків у СДПІ ВПП в м. Сімферополі з 31.05.2002 року за № 61022, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 16.11.2009 року № 52/29-0 (т. 1 а.с. 38).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 376605, виданою Головним управлінням статистики в АР Крим позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 45.23.0 Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; 63.21.2 Функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 26.63.0 Виробництво готових для використання бетонних сумішей; 71.32.0 Оренда будівельних машин та устаткування; 85.11.3 Діяльність санаторно - курортних закладів (т. 1 а.с. 21-22).

Судом встановлено, що з 05.04.2011 року по 11.04.2011 року відповідачем на підставі наказу від 01.04.2011 року № 214 (т. 1 а.с. 33) проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій з фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами невиїзної перевірки позивача на підставі актів № 3131/23-4/35096833 від 21.08.2011 року, № 3128/23-4/31095815 від 23.03.2011 року, № 3129/23-4/36165567 від 23.03.2011 року, № 3374/23-4/36165567 від 28.03.2011 року та результатів співставлення наданої позивачем до СДПІ ВПП в м. Сімферополі податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2010 року та січень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 80 247,49 грн., листопад 2010 року - 398 646,62 грн., грудень 2010 року - 586 255,44 грн., січень 2011 року - 5 941,32 грн.

Згідно з актом перевірки позивача від 11.04.2011 року № 138/40-02/31829422 встановлено, що за даними акту № 3131/23-4/35096833 від 21.03.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки КП «Альянс» з питань достовірності формування податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року» згідно даних податкових декларацій до складу податкового зобов'язання включена сума по ДП «Кримавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» за жовтень 2010 року в сумі 80 548,72 грн., листопад 2010 року - 392 151,80 грн., грудень 2010 року - 580 077,65 грн.

Відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість КП «Альянс» відобразило у своїй податковій звітності підприємства з наступними станами «23» - місцезнаходження не встановлено: ПП «Фрегат ХХІ», ПП «Родіна ХХІ».

Таким чином, в ході перевірки встановлено, що податковий кредит жовтень - грудень 2010 року сформовано за рахунок постачальників зі станом, що відрізняється від «0», що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту КП «Альянс» та неможливість здійснення постачання товарів (робіт, послуг) у жовтні-грудні 2010 року.

Основними постачальниками відвантаженої продукції КП «Альянс» були підприємства ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родіна ХХІ» діяльність яких визнана нікчемною, фіктивною та такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Згідно з актом від 03.03.2011 року № 1827/23-4/37172250 проведена перевірка фінансово - господарської діяльності ПП «Фрегат ХХІ», актом від 03.03.2011 року № 1828/23-4/37172287 проведена перевірка фінансово - господарської діяльності ПП «Родіна ХХІ» щодо встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень - грудень 2010 року, за результатами яких встановлені порушення ведення господарської діяльності щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року.

КП «Альянс» не отримувало товар (роботи, послуги) у зв'язку з тим, що у ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

За даними акту № 3128/23-4/31095815 від 23.03.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Фірми «Капітель Плюс» з питань достовірності нарахування та своєчасній сплаті податку на додану вартість за жовтень - грудень 2010 року» встановлено, що згідно даних податкових декларацій до складу податкового зобов'язання включена сума по ДП «Кримавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» за листопад 2010 року в сумі 6 495,00 грн., грудень 2010 року - 6 495,00 грн.

Відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість Фірма «Капітель Плюс» відобразила у своїй податковій звітності підприємства з наступними станами «23» - місцезнаходження не встановлено: ПП «Фрегат ХХІ», ПП «Родіна ХХІ».

Таким чином, в ході перевірки встановлено, що податковий кредит жовтень - грудень 2010 року сформовано за рахунок постачальників зі станом, що відрізняється від «0», що свідчить про фіктивне формування податкового кредиту Фірмою «Капітель Плюс» та неможливість здійснення постачання товарів (робіт, послуг) у жовтні-грудні 2010 року.

Основними постачальниками відвантаженої продукції Фірми «Капітель Плюс» були підприємства ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родіна ХХІ» діяльність яких визнана нікчемною, фіктивною та такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Згідно з актом від 03.03.2011 року № 1827/23-4/37172250 проведена перевірка фінансово - господарської діяльності ПП «Фрегат ХХІ», актом від 03.03.2011 року № 1828/23-4/37172287 проведена перевірка фінансово - господарської діяльності ПП «Родіна ХХІ» щодо встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень - грудень 2010 року, за результатами яких встановлені порушення ведення господарської діяльності щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року.

Фірма «Капітель Плюс» не отримувала товар (роботи, послуги) у зв'язку з тим, що у ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

За даними акту № 3374/23-4/36165567 від 28.03.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бренд Строй» з питань достовірності нарахування та своєчасній сплаті податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року» встановлено, що згідно даних податкових декларацій до складу податкового зобов'язання включена сума по ДП «Кримавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» за січень 2011 року в сумі 5 941,32 грн.

Відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за січень 2011 року ПП «Ечкі» має стан «8» - до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запит про відсутність за місцезнаходженням юридичної особи.

Проведеною перевіркою встановлено, що у ПП «Ечкі» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами.

У акті перевірки зазначено, що ДП «Кримавтодор» відображений у податковому кредиті обсяг операцій на загальну суму ПДВ 1 065 150,00 грн. з контрагентами - постачальниками, які відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсними та суперечать інтересам держави і суспільства, та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на настання юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу донарахований податок на додану вартість в сумі 1 071 091,00 грн, у т.ч. за жовтень 2010 року в сумі 80 247,00 грн., листопад 2010 року - 398 647,00 грн., грудень 2010 року - 586 256,00 грн., січень 2011 року - 5 941,00 грн.

Зазначені порушення зафіксовані в акті перевірки від 11.04.2011 року № 138/40-02/31829422 (т. 1 а.с. 7-20).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.04.2011 року № 0000584002, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 337 380,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 1 071 091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 266 289,00 грн. (т. 1 а.с. 11-12).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність прийнятого рішення суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення їх результатів.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до Положення № 88 записи у зведених регістрах бухгалтерського обліку підтверджуються первинними документами, виконаними на бланках типових форм.

Згідно з наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 року № 193 для обліку надходження сировини та матеріалів, їх рух у виробництво та реалізацію використовуються наступні спеціалізовані форми первинних бухгалтерських документів:

- прибутковий ордер (форма № М-4), який застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

- накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11), яка використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії. У випадку внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник служить складу (цеху), що здає, основою для списання цінностей, а другий - складу (цеху), що приймає для оприбуткування цінності. У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і інших відповідних документів. Перший примірник передають складу як основу для відпуску матеріалів, другий - одержувачеві матеріалів. При відпуску матеріалів самовивозом накладну-вимогу, підписану одержувачем, комірник передає в бухгалтерію для виписки розрахунково-платіжних документів, якщо матеріали відпускалися із наступною оплатою.

- звіт про витрату матеріалів у будівництві (форма № М-29), який є підставою для списання матеріалів на собівартість будівельно - монтажних робіт та співставлення фактичного витрачання будівельних матеріалів на виконані будівельні та монтажні роботи з витратами, визначеними за виробничими нормами.

Для обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінасів України від 30.11.1999 року № 291 у бухгалтерському обліку підприємства застосовується балансовий рахунок 63.

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. На цьому рахунку учасник промислово-фінансової групи веде облік розрахунків за одержані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги).

За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі субрахунки;

631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками"

633 "Розрахунки з учасниками ПФГ"

На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Враховуючи викладене суд зазначає, що в бухгалтерському обліку підприємства на підставі первинних документів здійснюється безперервне документування господарських операцій з надходження товарів (робіт, послуг) від постачальників із застосуванням бухгалтерського рахунку 63.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що документальним підтвердженням використання ТМЦ підприємства в його господарській діяльності є відображення на підставі первинних документів з надходження та переміщення товарно - матеріальних цінностей господарських операцій у зведених бухгалтерських регістрах підприємства. Первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій з руху ТМЦ підприємства є спеціалізовані форми: накладна - вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11), прибутковий ордер (форма № М-4). Витрата матеріалів у виробництво відображається у звіті за формою № М-29.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 року порядок формування податкового кредиту визначений у статті 198 Подакового кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

КП «Альянс», фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй» виписані філіям ДП «Кримавтодор» видаткові накладні з надходження ТМЦ за період жовтень - грудень 2010 року, січень 2011 року на загальну суму 6 427 462,13 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1 071 243,69 грн.

У накладних, крім вартості ТМЦ відображені також суми вартості розігріву бітуму та доставка. До видаткових накладних додаються загальновиробничі відомості, калькуляції транспортування та розігріву бітуму, товарно - транспортні накладні, які підтверджують розрахунки вартості у накладній.

При співставленні наданих зведених бухгалтерських регістрів філіалів ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Кримавтодор» - журналів - ордерів та відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагентам КП «Альянс», фірми «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй» з первинними документами за період жовтень - грудень 2010 року, січень 2011 року встановлено, що ТМЦ, роботи та послуги оприбутковані в бухгалтерському обліку в повному обсязі та відображені на бухгалтерських рахунках № 20 «Запаси», № 10 «Загальні кошти», у вартості матеріалів відображена вартість послуг з перевезення та розігріву бутуму.

Рух отриманих від КП «Альянс», фірми «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй» ТМЦ у виробництво підтверджується копіями матеріальних звітів (форма № М-19) по філіям ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Кримавтодор» за період жовтень - грудень 2010 року, січень 2011 року, відповідно до яких здійснювалось надходження і списання матеріалів у виробництво.

Судом встановлено, що відповідно до податкових накладних, заповнених з дотриманням вимог п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 та ст. 201 ПК України загальна сума ПДВ по вказаним постачальникам, яка відображена у складі податкового кредиту становить 1 071 091,00 грн.

Оплата постачальнику КП «Альянс» підтверджується записами в журналах - ордерах філіалів по рахунку 631 по розрахунковому рахунку в сумі 9 449,96 грн., по взаємозаліку з головним підприємством по рахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» на суму 1 024 832,75 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає, що умови, які необхідні для формування податкового кредиту філіями ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» за період 01.10.2010 року по 31.01.2011 року з постачальниками КП «Альянс», фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй» достримані, а саме суми податкового кредиту підтверджені заповненими з дотриманням чинного законодавства податковими накладними, ТМЦ оприбутковані в бухгалтерському обліку підприємства на рахунках обліку активів № 20 «Матеріали», № 10 «Загальні кошти», списання матеріалів на витрати виробництва підтверджується звітами матеріально відповідальних осіб.

Таким чином, дослідженими документами бухгалтерського обліку Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підтверджується реальне здійснення господарських операцій з постачальниками КП «Альянс», фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй».

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками судово - економічної експертизи від 26.06.2012 року № 119.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач, здійснюючи господарські операції з КП «Альянс», фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй» діяв без належної обачності та йому мав бути відомий фактичний адміністративно - майновий стан постачальника, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, які ним допускались, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1-5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини без посередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсними.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність з порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, здійснюючи господарські операції, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 21.04.2011 року № 0000584002 суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

У судовому засіданні 04.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 07.09.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 21.04.2011 року № 0000584002.

3. Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн. шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.