Постанова № 29601703, 18.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 лютого 2013 р. Справа № 2-а-13224/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Молчанова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Харківського університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба про скасування наказів, поновлення на військовій службі та навчанні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі за текстом також позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського університету Повітряних сил імені І.Кожедуба (надалі за текстом - ХУПС, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: скасувати наказ Харківського університету Повітряних сил імені І.Кожедуба від 29.10.2012 року № 251, про пониження у посаді і у військовому званні на один ступінь; скасувати наказ Харківського університету Повітряних сил імені І.Кожедуба від 30 жовтня 2012 року № 252, про припинення чинності контракту, звільнення з військової служби через службову невідповідність; поновити ОСОБА_3 на навчанні та на військовій службі на посаді командира навчальної групи у Харківському університеті Повітряних сил імені І.Кожедуба.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено вимоги Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.03.2004 року щодо порядку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, за неіснуюче, на його думку, правопорушення.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, зазначивши при цьому, що під час винесення оспорюваних наказів відповідач діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог діючого законодавства щодо спірного питання.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив публічну військову службу у Харківському університеті Повітряних сил імені І.Кожедуба з 28 липня 2009 року по 31 жовтня 2012 року.

Наказом т.в.о. начальника Харківського університету Повітряних сил імені І.Кожедуба полковника ОСОБА_5 від 30.10.2012 року № 252 була припинена чинність контракту позивача про проходження військової служби у Збройних силах України з 31.10.2012 року і він був звільнений з військової служби через службову невідповідність відповідно до п. 227 Положення про проходження громадянами України військової служби (навчання) у Збройних силах України, за пунктом «е» ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Як було встановлено судом, підставою для видання оскаржуваного наказу про відрахування з навчання та звільнення з військової служби позивача слугував акт службового розслідування, затверджений 18.10.2012 року. Розслідування проводилось підполковником ОСОБА_6, т.в.о. заступника начальника відділу з виховної роботи за фактом затримання співробітниками міліції солдата ОСОБА_7 за підозрою у вживанні наркотичних речовин.

Згідно висновків зазначеного акту службового розслідування встановлено, що 13.10.2012 року близько 15.00 курсант ОСОБА_7 вийшов на КПП університету № 1, щоб зняти гроші з банкомату та перевірити, хто хоче зустрічі з його товаришем курсантом ОСОБА_8. Під час зустрічі зі знайомими курсантами ОСОБА_8, курсант ОСОБА_7 був затриманий співробітниками міліції, які провели його обшук на предмет наявності наркотичних речовин. В ході обшуку наркотичних речовин знайдено не було, а був знайдений мобільний телефон курсанта ОСОБА_8 по якому він повинен був зв'язатися з цивільними особами, які прийшли до курсанта ОСОБА_8.

Позивач, ОСОБА_3, під час проведення службового розслідування повідомив підполковнику ОСОБА_6, який проводив службове розслідування, що йому нічого не відомо про наркотичні речовини, він їх не вживав і він взагалі не причетний до опитування співробітниками міліції курсанта ОСОБА_7.

Під час судового розгляду представником позивача не надано належних та допустимих доказів, а судом не встановлено того факту, що курсанту ОСОБА_7 було пред'явлено звинувачення у вчиненні злочину, пов'язаного з обігом наркотичних речовин. Вказаний факт не заперечувався представником відповідача під час розгляду справи.

За результатами службового розслідування підполковник ОСОБА_6, як особа, що проводила службове розслідування, пропонував притягнути до дисциплінарної відповідальності командира навчальної групи солдата ОСОБА_3, який був начальником для підлеглого курсанта ОСОБА_7.

З досліджених судом матеріалів розслідування не зазначено, яке правопорушення було скоєно курсантом ОСОБА_7 і в чому саме воно полягає. Також судом встановлено, що співробітники міліції не висунули жодних звинувачень ані до позивача, ані до його підлеглого курсанта ОСОБА_7.

Відповідно до статті 65 Конституції України громадяни України проходять службу відповідно до закону. Правовідносини щодо проходження військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», де в п.8 статті 26 зазначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Суд зазначає, що документом, який визначає правовідносини, щодо проходження військової служби курсантами - є Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року N 1053/2001, в редакції від 10.12.2008 року. Це Положення визначає порядок проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, якi мають кафедри військової підготовки (факультети, відділення, інститути військової підготовки) (далі - вищі військові навчальні заклади, підрозділи) з програмами підготовки громадян на посади осіб офіцерського складу, їх права та обов'язки.

Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини. Наказом Міністра оборони України від 15.02.2004 р. № 82, зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 30.03.2004 р. за № 385/8984 затверджена Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України з метою застосування єдиного порядку проведення службового розслідування. Даним нормативно-правовим актом зазначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира. У наказі зазначаються підстави для проведення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведене, термін проведення та посадові особи, яким доручене його проведення, призначається комісія на чолі з головою комісії. Службове розслідування має бути завершено протягом 1 місяця.

Пункт 5.3 Інструкції визначає, що притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється за вимогами чинного законодавства. Ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначає, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Ця норма права була проігнорована відповідачем.

Інструкція про проведення службових розслідувань у розділі 3 зобов'язувала під час службового розслідування встановити: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) i наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, якi було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця i його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Суд зазначає, що позивача було відраховано з 4-го курсу факультету зенітних ракетних військ Харківського університету Повітряних сил імені І.Кожедуба відповідно до п.п. 3.2. Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.12.1997 року № 490 за недисциплінованістю та відповідно до п. 227 «Положення про проходження громадянами України військової служби Збройних сил України» звільнено з військової служби у запас на пунктом «е» (через службову невідповідність) частини 6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок».

Як було встановлено вище, підставою до дисциплінарної відповідальності позивача був факт підозри у вживанні наркотичних засобів підлеглим позивача - військовослужбовцем ОСОБА_7.

Суд, дослідивши матеріали службового розслідування, приходить до висновку, що вони не містять у собі жодних фактичних даних, підтверджуючих факт вживання наркотичних засобів будь ким з осіб, у відношенні яких проводилась перевірка..

Крім цього суд зазначає, що при проведенні службового розслідування відповідачем в порушенні вимог розділу 4 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.032004 року № 82, відповідно до якого посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось. За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником.

Доказів виконання відповідачем вимог розділу 4 Інструкції у вигляді аркушів бесід, заперечень, прохань з боку відповідача під час розгляду справи суду не надано.

Ст. 61 Конституції України зазначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної вiдповiдальностi одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична вiдповiдальнiсть особи має iндивiдуальний характер.

Суд зазначає, що за правопорушення, вчинене підлеглим військовослужбовцем, у випадку, навіть за умови доведеності вини у встановленому порядку, неможливо притягувати до відповідальності іншу особу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 був притягнений до дисциплінарної відповідальності наказом т.в.о .начальника Харківського університету Повітряних сил ім. І.Кожедуба 29.10.2012 року № 251, позбавлений сержантського звання і понижений у військовому званні до солдата. Даний наказ виданий відповідачем з порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних сил України. В акті службового розслідування від 18.10.2012 року зазначено, що позивач ОСОБА_3 мав військове звання солдата. Тобто позбавлений сержантського звання він був раніше. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ОСОБА_3 був позбавлений сержантського звання на нараді сержантів.

Проте, під час розгляду адміністративної справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів, а представником відповідача в судовому засіданні не обґрунтовано підстав, з яких ОСОБА_3 позбавлений сержантського звання і понижений у військовому званні до солдата.

Ст. 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прямо зазначає, що заборонено за одне правопорушення накладати декілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад замість покарання безпосередньо винних осіб.

Відповідно до п. 5.1 вищезазначеної Інструкції про проведення службового розслідування, полковник ОСОБА_5, як посадова особа, яка призначала службове розслідування, має розглянути у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і прийняти відповідне рішення. Проте, з матеріалів справи вбачається, що акт службового розслідування затверджено 18.10.2012 року, таким чином, перебіг 10-денного строку для прийняття рішення розпочався 18.10.2012 року, строк закінчився 28 жовтня 2012 року, і оскаржувані накази були видані відповідачем неправомірно, з недотриманням встановленої процедури.

В акті службового розслідування зазначено, що за незадовільне виконання службових обов'язків командира навчальної групи щодо виховання підлеглого особового складу позивача ОСОБА_3 притягнути до дисциплінарної відповідальності. Обов'язок виховання особового складу відноситься до функціональних обов'язків командирів підрозділів, які відповідно до Положення про вищі військові навчальні заклади Збройних Сил України, затверджені наказом Міністерства оборони України від 21.06.2004 року № 221, зобов'язані проводити індивідуально-виховну роботу та підтримувати внутрішній порядок. Відповідно до розділу 4 цього Положення, до учасників навчально-виховного процесу належить весь особовий склад, який поділяється на змінний та постійний.

До постійного складу належить: особовий склад управління; науково-педагогічні (педагогічні) та наукові працівники; командири підрозділів слухачів (курсантів); інженерно-технічний, навчально-допоміжний, адміністративно-господарський склад; офіцери, військовослужбовці, якi проходять військову службу за контрактом, працівники Збройних Сил України військових частин (підрозділів) забезпечення навчального процесу.

Таким чином, функціональні обов'язки командира навчальної групи ОСОБА_3 не передбачали і не можуть передбачати відповідальності за дії підлеглого.

Також судом встановлено, що відповідно до протоколу № 15 вченої ради Університету від 23.10.2012 р., на якій оговорювалось питання щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача із загального складу 30 осіб були присутні 20. За відрахування з навчання та звільнення з військової служби проголосувало 15 осіб, проти - 4, утримався 1, тобто із 30 голосів 15 осіб були за відрахування з навчання.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що факт вживання наркотичних засобів не було підтверджено під час службового розслідування, а отже і наказ начальника Харківського університету Повітряних сил ім. І.Кожедуба від 30 жовтня 2012 року № 252, стосовно позивача, винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Отже, порушене право позивача на проходження публічної служби підлягає поновленню шляхом його поновлення на попередній посаді, а постанова суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

Що стосується посилання відповідача, що підставою звільнення були неодноразові дисциплінарні стягнення, то зазначене посилання суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки а ні в службовому розслідуванні, а ні в спірному наказу жодним чином не зазначено неодноразові дисциплінарні стягнення позивача, що також було причиною звільнення позивача.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваних наказів.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконується постанова суду про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судові витрати суд розподіляє на підставі ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Харківського університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба про скасування наказів, поновлення на військовій службі та навчанні - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати наказ Харківського університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, ЄДРПОУ 24980799) № 251 від 29.10.2012 року.

Скасувати наказ Харківського університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, ЄДРПОУ 24980799) № 252 від 30.10.2012 року.

Поновити ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на навчанні та на військовій службі на посаді командира навчальної групи у Харківському університеті Повітряних сил ім. І. Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, ЄДРПОУ 24980799).

Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на навчанні та на військовій службі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3, код НОМЕР_1 суму сплачених судових витрат в розмірі 28 (двадцять вісім) гривень 23 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 22.02.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун