Постанова № 29600986, 13.02.2013, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/8739/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський м'ясокомбінат" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який після уточнення мотивує тим, що з 18.09.2008 року по 15.10.2008 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року. За наслідками перевірки винесено податкові повідомлення рішення № 0001232301/0, №0001242301/0, №0023511702/0. Вважає зазначені рішення частково протиправними, а висновки, вказані в акті перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, відповідачем зроблено висновок про вчинення позивачем порушень при закупівлі сировини у сільгоспвиробників через повірених: фактично договори доручення на вчинення дій по закупівлі сировини між ВАТ "Лебединський м'ясокомбінат" та фізичними особами не укладались. В зв'язку з цим податковий орган зменшив суму валових витрат. Позивач вважає, що укладені договори відповідають вимогам закону, оформлені з виготовленням необхідних документів.

Відповідач також вважає, що договір на закупівлю шкір у ТОВ "Соціум-Торг" та подальша його реалізація на ВАТ ШП "Світанок" вчинені без мети реального настання наслідків, оскільки будь-яких доказів переміщення товарів від продавця до позивача в ході перевірки не надано. В зв'язку з цим зменшені валові витрати та податковий кредит. Правочин визнаний нікчемним. Вважає, що реальність операції підтверджується належним чином складеними документами, які були надані на перевірку.

Не погоджується з рішенням відповідача про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників. Відповідач вважає, що позивач мав сплачувати податок як податковий агент, але фізичні особи, укладаючи договори з позивачем надали докази того, що вони зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, що звільняє позивача від обов'язків податкового агента.

Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001242301/0 від 19 листопада 2008 року, № 0001242301/1 від 23 січня 2009 року, якими визначено зобов'язання з податку на додану вартість; №0023511702/0 від 19 листопада 2008 року, № 0023511702/1 від 23 січня 2009 року, якими визначено зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб. Визнати частково протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001232301/0 від 19 листопада 2008 року, № 0001232301/1 від 23 січня 2009 року в частині визначення зобов'язання по податку на прибуток за операціями з придбання сировини через повірених та придбання шкір великої рогатої худоби.

Представники відповідача позов не визнав. Пояснив, що відповідно в ході перевірки встановлено порушення податкового законодавства позивачем. Встановлено завищення валових витрат в зв'язку з врахуванням в їх складі витрат за нікчемними договорами доручення на закупівлю худоби. Договори укладені безпосередньо ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" без участі повірених. Довіритель не видавав довіреності повіреним. На дату укладання договорів доручення від 01.02.2008 ОСОБА_2 не мав повноважень на підписання цих договорів, оскільки не був призначений та посаду директора. Надання послуг приватними підприємцями документально не підтверджено.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Соціум-Торг" укладені договори купівлі -продажу шкіри ВРХ. Підтвердженням купівлі шкір є лише податкові та видаткові накладні. Відповідно до видаткових накладних партію товару в день отримання від ТОВ "Соціум - Торг" позивачем продано ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" м. Львів. Первинні документи, що підтверджують фактичне відправлення продавцем - ТОВ "Соціум -Торг", м. Київ до ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" та отримання останнім товару відсутні. Реальних наслідків за договором купівлі-продажу не настало, а саме передача шкір ВРХ у власність ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" не передавались, що підтверджується відсутністю доручення на отримання товару, товарно - транспортних накладних, доказів перевезення товару та оприбуткування по складу матеріально-відповідальною особою. Позивач не набув права власності , а тому не мав можливості продати товар.

Перевіркою встановлено, що підприємством були сплачені грошові кошти фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які отримали доходи не передбаченні видами їх підприємницької діяльності. Ці доходи мають оподатковуватися на загальних підставах, а тому позивач, як податковий агент, мав сплатити податок за цих осіб. Цього позивачем зроблено не було, в зв'язку з чим відповідачем збільшено зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб.

Вважає, що податкові повідомлення-рішення видані правомірно, в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що з 18.09.2008 року по 15.10.2008 року посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої 06.11.2008 року складений акт перевірки № 504/23/32738876 ( том 1 а.с. 17-66). 19.11.2008 року на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення № 0001232301/0 про нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій, №0001242301/0 про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій, № 0023511702/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій (том 1 а.с. 11, 13,15). Не погодившись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, але скарга залишена без задоволення. Після розгляду скарги 23.01.2009 року відповідачем повторно винесені податкові повідомлення-рішення № 0001232301/1, №0001242301/1, № 0000081702/1 із зазначенням нового строку для сплати зобов'язання (том 1 а.с. 12,14,16).

Відповідно до ст. 5 п. 5.2 п.п.5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Відповідно до п.5.3.9.п.5.3. ст.5 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У періоді, який перевірявся, до складу валових витрат товариством віднесено виплату винагород приватним підприємцям у сумі 1868920,70 грн. за договорами доручення. Суд не може погодитись з висновком відповідача про недійсність укладених договорів та безпідставністю формування валових витрат. Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі. В матеріалах справи маються і судом досліджені в судовому засіданні копії договорів доручення № 3 від 01.02.2008 року та № 8 від 25 червня 2008 року (т. 1 а.с. 119-120, т. 2 а.с.61-63). Крім того, відповідачем в ході перевірки було досліджено договори доручення в кількості 15 штук, що відображено в акті перевірки, і факт укладення договорів доручення у письмовій формі не оспорюється (т. 1 а.с.27). Також надано копії довіреностей довіреностей зі змісту яких вбачається, що вчинені вони на підставі укладених між сторонами договорів доручення. Цим спростовується твердження відповідача про те, що доручення на вчинення дій повіреним не видавались. (том 1 а.с. 158-166). Також відповідачем не оспорюється і відображено в акті перевірки факт виплати повіреним винагороди за договорами доручення. Договори № 1 від 01.02.2008 року, з ОСОБА_3, № 2 від 01.02.2008 року з ОСОБА_4 Та № 3 від 01.02.2008 року з ОСОБА_5 відповідач вважає недійсними, оскільки їх як директором підписано ОСОБА_2, який на посаду директора призначений пізніше і повноважень на підписання договорів не мав. Суд з такою позицією погодитись не може. Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 та копії протоколу загальних зборів учасників товариства № 7 від 07.01.2008 року, на посаду генерального директора ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" його призначено наказом від 07.02.2008 року (т. 2 а.с.4, 75-82). З викладеного вбачається, що за наявності рішення учасників товариства про призначення ОСОБА_2 директором з 07.02.2008 року ним від імені товариства 01.02.2008 року підписано договори доручення з повіреними, тобто в момент, коли формально ОСОБА_2 до виконання обов'язків директора не приступив. В момент підписання договорів він діяв від імені товариства з перевищенням повноважень. Разом з тим, наказом від 08.01.2008 року ОСОБА_2 призначений з 08.01.2008 року на посаду заступника директора ТОВ «Лебединський м'сокомбінат» (т. 1 а.с.167). Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. На переконання суду, доказом наступного схвалення товариством укладених 01.02.2008 року ОСОБА_2 договорів доручення є наступне виконання товариством зобов'язань за вказаними договорами. Так, від повірених приймалась закуплена ними худоба, що оформлювалось відповідними актами виконаних робіт, повіреним виплачувалась винагорода. За таких обставин, вказані договори призвели до виникнення правовідносин між позивачем та повіреними, що обумовлені змістом договорів. Підстави вважати їх недійсними відсутні. На підтвердження виконання умов договорів та правомірності формування в зв'язку з цим валових витрат позивачем надано копії карток погодження закупівельної ціни, акти виконаних робіт, довіреностей на ім'я повірених за договорами (т.1 а.с. 122-124, 125-126, 158-166). В ході перевірки самим відповідачем встановлено та відображено в акті факт виплати винагороди повіреним в сумі 1868920грн. 70 коп. В поясненнях, наданих працівникам податкової міліції і на які посилається відповідач на підтвердження своїх заперечень, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили факт здійснення ними закупівель худоби для ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат» за договорами доручення та отримання за роботу винагороди. (т.1 а.с.225-232). Будь-яких доказів, що спростовували б наявну у вказаних документах інформацію відповідачем не надано. Відповідно до довідки ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат» у 1 півріччі 2008 року середні витрати на заготівлю 1 кг м'яса становили 1,44 грн. т.2 а.с. 60). На запит позивача Всеукраїнським об'єднанням виробників м'ясопродуктів «Укрм'яспродукт» повідомлено, що у 2008 році середня ціна посередницьких послуг при заготівлі м'яса становила від 1,2 грн. до 1,7 грн. на кілограм (т.2 а.с.69-70). За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено неправомірність віднесення до складу валових витрат на виплату винагороди за договорами доручення на закупівлю сировини.

Суд також не погоджується з висновком відповідача про завищення ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" валових витрат на 5744388 грн. та завищення податкового кредиту за січень-червень 2008 року у сумі 11448807 грн. по договорах купівлі -продажу шкір ВРХ № 10 від 17.01.2008 року, № 26 від 05.02.2008 року, № 45 від 29.02.2008 року, №72 від 04.04.2008 року, №94 від 13.05.2008 року, №110 від 29.05.2008 року у ТОВ "Соціум -Торг" та подальшого їх продажу ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок". Судом встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «Соціум-Торг» вказані договори купівлі-продажу шкір великої рогатої худоби. Відповідачем така обставина не оспорюється та відображена в акті перевірки. Суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що позивач не набув права власності на товар, придбаний ним за договорами у ТОВ «Соціум-Торг», а тому і не набув прав продавця. Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. З копії договору купівлі-продажу товарів № 10 від 17.01.2008 року вбачається, що передання товару здійснюється протягом 1 місяця з моменту підписання договору (т. 1. а.с.133-134). Відповідно до додаткової угоди до договору купівлі-продажу № 110 від 29 травня 2008 року сторонами договору передбачено, що документом, який свідчить про перехід права власності є видаткова накладна. Продавець здійснює доставку товарів в пункт призначення, який вказується покупцем (т.1 а.с. 213). На підтвердження факту виконання умов договорів купівлі-продажу позивачем надано копії видаткових накладних, відповідно до яких ТОВ «Соціум-Торг» реалізовано позивачу шкіри великої рогатої худоби (т. 1 а.с. 135-143). Розрахунки здійснювались в безготівковій формі, що відповідачем також не оспорюється. Як встановлено в хорді перевірки самим відповідачем та описано в акті ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат» партії шкір, придбаних у ТОВ «Соціум Торг» в день їх придбання продає ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок». Вказані операції відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість(т.1 а.с.32). З копій додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Шкіряне підприємство Світанок» вбачається, що ним було відображено податковий кредит по операціях з позивачем в період березня-липня 2008 року (т. 2 а.с. 45-57). З копії поданої позивачем вбачається, що 08.01.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» з питань розбіжностей між податковим зобов'язанням та податковим кредитом по податку на додану вартість в розрізі контрагентів за березень, квітень, червень-серпень 2008 року (т. 2 а.с.83-85). Відповідачем не повідомлено про встановлення розбіжностей між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат» та ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок». На вимогу суду відповідачем подано копії видаткових накладних з яких вбачається, що позивачем реалізовано ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» шкір великої рогатої худоби (т. 3 а.с. 58-62 ). Також подано копію інформаційної довідки щодо ТОВ «Соціум Торг» з якої вбачається, що на момент проведення звірки товариство визнано банкрутом. Остання податкова декларація з податку на прибуток подана за 6 місяців 2008 року. (т. 3 а.с. 63). На переконання суду, визнання банкрутом контрагента позивача після здійснення операцій, які розглядаються та неможливість в зв'язку з цим проведення перевірки податковим органом не спростовує права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту по таких операціях. Суд вважає хибним висновок відповідача про необхідність обов'язкового переміщення придбаних шкір з м. Київ до м. Лебедин та оформлення при цьому товарно-транспортних накладних для переходу права власності на це майно до позивача, оскільки Цивільний кодекс України таких вимог не містить. Визначення ж економічної доцільності переміщення придбаного майна до м. Лебедин та подальшого його перевезення у зворотному напрямку до м. Львів належить до компетенції позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, а не податкового органу. Суд вважає, що відповідачем не доведено неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту по вказаній операції.

Відповідачем в ході перевірки встановлено факт сплати позивачем коштів фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 Кошти сплачувались за оренду приміщень та надання послуг, тобто по видах діяльності, які не відображені в свідоцтвах про сплату єдиного податку таких суб'єктів підприємницької діяльності. Факт реєстрації вказаних осіб в якості суб'єктів підприємницької діяльності та перебування їх в період, який перевірявся, на спрощеній системі оподаткування встановлено в ході перевірки самим відповідачем та відображено в акті перевірки позивача.. Суд не може погодитись з позицією відповідача про те, що у позивача в зв'язку з виплатою коштів вказаним особам виникли обов'язки податкового агента, в зв'язку з цим він зобов'язаний був з'ясувати по яких саме видах діяльності сплачується єдиний податок такими особами та при виплаті коштів сплатити податок за цих осіб до бюджету.

Відповідно до п..8.1.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 № 889-IV із змінами та доповненнями податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Відповідно до п.п.9.12.2. п.9.12. ст..9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Разом з тим, діюче на момент виникнення правовідносин законодавство не покладало на податкового агента обов'язків та наділяло відповідними правами для з'ясування які саме види податків та в якому розмірі сплачує фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. Вимога відповідача суперечить позиції ДПА України, що висловлена у Наказі від 29 грудня 2003 року N 633 «Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746 (далі - Указ) та звичайна/загальна система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету, окрім фіксованого податку). Таким чином, на підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону (а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону; статті 2 та 6 Указу; статті 14 Декрету особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом. На підставі викладеного вище аналізу законодавчих актів та з метою однакового застосування законодавчих актів слід розуміти, що норма абзацу другого пункту 1.8 статті 1 Закону не охоплює доходи суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку відповідно до Указу, платниками фіксованого податку чи авансового платежу податку відповідно до статті 14 Декрету, за наявності у них свідоцтва, патенту, податкового повідомлення відповідно. Зазначена норма поширюються лише на "інші доходи" суб'єктів підприємницької діяльності, специфіка отримання яких (в тому числі згідно з умовами договору) не покладає на останніх ризики, пов'язані із наданням послуг (виконанням робіт) на користь інших осіб замовників послуг (робіт). При розгляді звернень ДПА України в своїх листах неодноразово наголошувала, що особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності не утримує податок з таких виплат, за умови пред'явлення останнім документа про реєстрацію його підприємцем (свідоцтва про державну реєстрацію (т. 3 а.с.52-54). На підставі викладеного, суд приходить до переконання про відсутність у позивача обов'язку та повноважень з'ясовувати з яких саме видів підприємницької діяльності та в яких розмірах єдиний податок ними сплачується. Суд також вважає, що у позивача не виникло обов'язку сплачувати податок на доходи фізичних осіб при виплаті коштів фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 в зв'язку з пред'явленням ними свідоцтва про реєстрацію їх суб'єктами підприємницької діяльності.

Після уточнення позовних вимог позивач визнав правомірними висновки відповідача про завищення валових витрат крім витрат сформованих ним по відносинах з придбання сировини за договорами доручення через повірених та відносин з придбання шкір ВРХ у ТОВ «Соціум Торг». В зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення № 0001232301/0 від 19 листопада 2008 року, № 0001232301/1 від 23 січня 2009 року, якими визначено зобов'язання з податку на прибуток просить скасувати частково. Відповідно до розрахунку наданого відповідачем по відносинах, формування валових витрат по яких позивач вважає правомірним, відповідачем визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1819085 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1362797 грн. 10 коп. (т. 2 а.с. 124). В цій частині вказані повідомлення-рішення суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню також суд визнає протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення № 0001242301/0 від 19 листопада 2008 року, № 0001242301/1 від 23 січня 2009 року, якими визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1148807 грн. за основним платежем та 574403 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій; №0023511702/0 від 19 листопада 2008 року, № 0023511702/1 від 23 січня 2009 року, якими визначено зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8370 грн. 59 коп. за основним платежем та 16741 грн. 18 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст. ст. 17, 69-71, 76-86, 99-100, 158-160,163, 254 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський м'ясокомбінат" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001242301/0 від 19 листопада 2008 року, № 0001242301/1 від 23 січня 2009 року, якими визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1148807 грн. за основним платежем та 574403 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій; №0023511702/0 від 19 листопада 2008 року, № 0023511702/1 від 23 січня 2009 року, якими визначено зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8370 грн. 59 коп. за основним платежем та 16741 грн. 18 коп. штрафних (фінансових) санкцій. Визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001232301/0 від 19 листопада 2008 року, № 0001232301/1 від 23 січня 2009 року в частині визначення зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 1819085 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1362797 грн. 10 коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя О.В. Соп'яненко