Постанова № 29600768, 07.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа № 2а-3744/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді М.І.Кишинського

За участю секретаря судового засідання М.М.Дякун

за участю представників сторін:

від позивача: В.А.Вайтєкаускас

від третьої особи: А.В.Кузьмук

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Ротакс»

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані»

про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №000102220 від 02 листопада 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротакс» (надалі-позивач) звернулося в суд з позовною заявою до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі-відповідач), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №000102220 від 02 листопада 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем неправомірно, оскільки в останнього відсутні будь-які підтвердження того, що господарські операції позивача з його контрагентом визнано нікчемними, про що зазначено в акті перевірки самим відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з обставин, викладених в позовній заяві підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що господарські операції по придбанню товарів, здійснені між позивачем та його контрагентом належним чином, на підставі чого були складені та оформлені відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку, а отже, вважає, що позивачем правомірно віднесено суми сплаченого податку до податкового кредиту, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що господарські операції з придбання товарів між третьою особою та позивачем, здійснені належним чином на підставі чого були складені та оформлені відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи. Своїм правом подання заперечення на позовну заяву не скористався, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності або про інші поважні причини неявки в судове засідання суду не надіслав. Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин, суд на підставі зазначеної процесуальної норми вбачав за належне розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши представника позивача та представника третьої особи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач по справі, зареєстрований виконавчим комітетом Калуської міської ради народних депутатів як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, взятий на податковий облік Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією як платник податків та являється платником податку на додану вартість.

Відповідачем, 15 жовтня 2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» за ІІ квартал 2011 року якою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 підпункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування податком на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 742,00 грн., а також порушення частини 5 статті 203, частин 1,2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, здійснюваного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» при придбані товарів.

За результатами даної перевірки складено акт №2123/22-0/22191638 від 15 жовтня 2012 року, на підставі якого відповідачем 02 листопада 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» №000102220, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 742,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні санкції в сумі 186,00 грн.

Відносно висновків відповідача задокументованих у вище зазначеному акті перевірки, зменшенням позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та донарахованих штрафних санкцій, то суд хоче зазначити наступне.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» 04 січня 2011року укладено договір № 016 про поставку товару. Згідно якого продавець відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені постачальником у виставлених відповідних рахунках до сплати. Ціна товару остаточно узгоджується та зазначається сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару (переліках для постачання). Зміна остаточно узгодженої Сторонами ціни товару після всього обсягу товарів, що поставляються за цим договором протягом строку його дії з урахуванням асортименту (номенклатури) та кількості товарів за всіма поставленими відповідно до умов договору окремими партіями товарів. Оплата товару здійснюється на умовах відстрочки кінцевого розрахунку на термін у 7 календарних днів, починаючи з дня товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах продавця в цьому договорі. Передача товару від продавця покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою відповідним чином довіреністю на одержання товару.

На виконання умов даного договору, товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» виписано позивачу наступні видаткові накладні: №4002 від 01 червня 2011 року на загальну суму 1817,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 302,93 грн.; №4592 від 16 червня 2011 року на загальну суму 1931,54 грн., в тому числі ПДВ в сумі 321,92 грн. та 4944 від 24 червня 2011 року на загальну суму 702,26 грн., в тому числі ПДВ в сумі 117,04 грн.

Також, на виконання умов даного договору, на підставі здійснюваної господарської операції по договору, товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» виписано позивачу наступні податкові накладні: №45 від 01 червня 2011 року на загальну суму 1817,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 302,93 грн.; №690 від 16 червня 2011 року на загальну суму 1931,54 грн., в тому числі ПДВ в сумі 321,92 грн. та №1095 від 24 червня 2011 року на загальну суму 702,26 грн., в тому числі ПДВ в сумі 117,04 грн.

Дані видаткові та податкові накладні виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» позивачу за придбання товарів, а саме комплект накладок гальмівних, ремкомплект шкворня та електромагнітного клапана КПП.

Як зазначено на аркуші 6 акту перевірки, за отримані товари позивачем на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» перераховано суму коштів згідно наступних платіжних доручень, а саме №437 від 19 липня 2011 року в сумі 1817,60 грн., №435 від 19 липня 2011 року в сумі 1931,54 грн. та №436 від 19 липня 2011 року в сумі 702,26 грн.

Як встановлено в судовому засіданні на момент здійснення господарської операції по вище зазначеному договору, позивач та його контрагент товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» були зареєстровані як платники податків, а також як платники податку на додану вартість.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони відповідного правочину на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3,5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідного правочину відображено у договорі вчинене у визначеній законом формі, а відповідні видаткові накладні та платіжні документи, які пов'язані з цим договором відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів і якою нормою визначено його оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частина 1, 3 статті 115 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним в судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Однак, з даного приводу до суду ніхто, в тому числі відповідач не звертався, а тому згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, суд зазначає, що основним критерієм для того, що б вважати правочин нікчемним, є його недійсність встановлена законом або визнання його недійсним в судовому порядку, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Отже, встановлення судом факту реального виконання умов, обумовлених договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність цього договору, суд вважає доводи відповідача про наявність ознак його нікчемності не підтвердженими та недоведеними.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

З вищенаведених норм Податкового кодексу України випливає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, а також те, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Матеріалами справи та нормами чинного законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, яким сплачено вартість придбаної продукції в тому числі ПДВ, отримано належно оформленні податкові накладні, які не містять недоліків та сплата за дану продукцію сум коштів на підставі вище зазначених платіжних доручень, а тому сума податкового кредиту та заявлені суми бюджетного відшкодування визначенні у податкових деклараціях з ПДВ повинні підлягати відшкодуванню з бюджету.

Наявність встановлення податковим органом відсутності поставки товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» від товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Трейдстар» та відсутність їх продажу в подальшому на користь контрагентів-покупців, не можуть бути підставою для визнання вищезазначеної угоди укладеної позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» нікчемною, оскільки відповідач в акті перевірки не зазначає відсутність поставки саме якого товару відбувалось від товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Трейдстар» до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані». Дана обставина і не доведена відповідачем в судовому засіданні.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету чи в разі не виконання господарських операцій з іншими контрагентами, негативні наслідки настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив із того, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції чи невиконання господарських операцій з іншими контрагентами по не відомо якому товарі, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Суд вважає, що дії чи бездіяльність третьої особи, які не пов'язані безпосередньо з виконання своїх договірних зобов'язань, а стосуються виключно його прав та обов'язків як платника податків та господарюючого суб'єкта, не можуть впливати на іншу сторону правочину, однак можуть породжувати ті чи інші правові наслідки виключно для особи, яка допустилася відповідних порушень.

Податковий кодекс України не передбачає обов'язку віднесення відповідних сплачених особою сум до податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування від господарської діяльності інших осіб, навіть вразі допущення такими особами порушень в бухгалтерському та податковому обліку. Даний Кодекс чітко передбачає таке право, коли особа виконала всі умови передбачені даним Кодексом та має відповідні документальні підтвердження сплати податку до бюджету та віднесення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи те, що виконання умов договору який виконано сторонами належним чином та підтверджено належно оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, суд приходить до висновку, що позивач правомірно на підставі статті 198 Податкового кодексу України відніс до податкового кредиту суми сплаченого податку після належним чином оформлених податкових накладних, які є основою формування податкового кредиту, тому висновки відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 742,00 грн. є непідтвердженими та безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000102220 від 02 листопада 2012 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відносно позовної вимоги про визнання неправомірних дій відповідача під час оформлення, видання та направлення позивачеві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги, оскільки відповідно до приписів пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. В матеріалах справи містяться оскаржуване податкове повідомлення-рішення та розрахунок розміру штрафних (фінансових) санкцій наданих позивачем при подані даної позовної заяви до суду. Наведене свідчить, що відповідачем позивачу вручено належним чином оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім того, позивач сам зазначає у позовній заяві те, що 19 листопада 2012 року в рекомендованому поштовому відправленні було одержано оскаржуване податкове повідомлення-рішення та розрахунок розміру штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, відповідач діяв в межах повноважень передбачених статтею 58 Податкового кодексу України, а тому в частині визнання дій відповідача неправомірними при відправленні податкового повідомлення-рішення суд відмовляє.

За таких обставин, на підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції №000102220 від 02 листопада 2012 року про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Ротакс» суму бюджетного відшкодування.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: М.І.Кишинський

Постанова складена в повному обсязі 12 лютого 2013 року.