Рішення № 29600722, 27.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.13р. Справа № 30/5005/9316/2012За позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", м. Дніпропетровськ

до В-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

В-2: Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Калінінська", м. Горлівка Донецької області

про стягнення 6 642,65 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

при секретарі судового засідання Голосній Д.С.

Представники:

від позивача: Зеленін В.О., довіреність № 250/2-285 від 20.12.12р.

від відповідача-1: Селяков О.В.. представник за довіреністю № 82 від 01.01.13р.

від відповідача-2: Кінець В.А., представник за довіреністю № 70 від 22.01.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач -1) збитки, що виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу (концентрату вугільного) при перевезенні, в розмірі 6 642,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевезення вантажу (концентрату вугільного) по залізничній накладній № 49686959 від вантажовідправника - публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Калінінська", зі станції відправлення Байрак Донецької залізниці на станцію призначення Діївка Придніпровської залізниці на адресу Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", було встановлено недостачу концентрату вугільного в загальній кількості 4 300 кг. З урахуванням норми природної втрати маса нестачі вантажу 1% у на піввагоні № 65758989 складає 3 618,00 кг на суму 6642,65 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області (суддею Євстигнеєвою Н.М.) від 01.11.12р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області (суддею Євстигнеєвою Н.М.) від 20.11.12р. виключено зі складу третіх осіб публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Калінінська", залучено у якості відповідача-2 публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Калінінська" (далі-відповідача-2), розгляд справи відкладено на 05.12.12р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області (суддею Євстигнеєвою Н.М.) від 05.12.12р. відкладено розгляд справи на 25.12.12р.

25.12.12р., у зв'язку з тим, що суддя Євстигнеєва Н.М. знаходиться у відпустці, справу № 30/5005/9316/2012 призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Після проведення автоматизованого розподілу справ, справу № 30/5005/9316/2012 передано судді Петренко Н.Е. для розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.12р. прийнято справу №30/5005/9316/2012 до свого провадження суддею Петренко Н.Е., призначено її розгляд в судовому засіданні 28.01.13р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.13р. відкладено розгляд справи на 25.02.13р.

25.02.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача-1 позовні вимоги не визнає, вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відповідача-2, який не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

В свою чергу, повноважний представник відповідача-2 зазначає, що саме відповідач-1 відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди. Крім того, повноважний представник відповідача-2 надав для долучення до матеріалів справи доповнення до відзиву та копії актів загальної форми.

В судовому засіданні 25.02.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.11р. між ТОВ "Торговий Дім Евразресурс" Україна" (далі - постачальник) та позивачем був укладений договір № KV 372-11, згідно п. 1 якого, постачальник поставляє, а позивач приймає вугільну продукцію, номенклатура якої зазначена в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, які є невід'ємною частиною договору.

Як зазначає позивач, 30.07.12р. згідно залізничної накладної № 49686959 зі станції Байрак Донецької залізниці вантажовідправником - Публічним акціонерним товариством "Центральна збагачувальна фабрика "Калінінська", тобто відповідачем-2, на підставі договору № KV 372-11 від 01.09.11р., на станцію призначення Діївка Придніпровської залізниці у напіввагонах прибув вантаж - концентрат вугільний марки Ж.

На підставі актів загальної форми ст. Нижньодніпровськ - Вузол № 5126/Г, № 2079/Б від 31.07.12р., видача вантажу позивачу здійснювалась залізницею відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України з комісійною перевіркою ваги вантажу, який прибув у вагоні №65758989.

Проведення перевірки ваги вантажу виявила його недостачу, на підставі чого було складено комерційний акт АА № 046741/392/7 від 31.07.12р. В комерційному акті зазначено наступне: вага брутто - 85400 кг, тара з документу - 21500 кг, вага нетто - 63900 кг, що менше ваги вантажу, зазначеного в накладній на 4 300 кг. Навантаження вантажу на рівні бортів трапецієвидне, не марковане. Праворуч по ходу поїзда мається воронкоподібне заглиблення над 1-2 люками довжиною 3,0 м, шириною - 2,0 м, на глибину завантаження. У технічному відношенні вагон справний. Маються сліди старої течі вантажу. Є зазори праворуч по ходу поїзда між кришкою 2 люка і поперечною балкою вагона довжиною - 500мм, шириною - 50 мм. Для запобігання подальшої втрати вантажу зазори ущільнили за допомогою ганчір'я. Торцеві двері і розвантажувальні люки закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага підтвердилася. Нестача вантажу у вагоні вміститися могла.

У графі 24 накладної № 49686959 відображені дані щодо загальної маси вантажу, що перевозиться в 9 вагонах. Згідно відомості вагонів, у вагоні № 65758989 маса вантажу, прийнятого до перевезення, становить 68200 кг, тара вагона 21500 кг.

Враховуючи дані зазначені в комерційному акті АА № 046741/392/7 від 31.07.12р., позивач вважає, що загальна маса нестачі вантажу у напіввагоні № 65758989 з урахуванням норми природної втрати складає 3 618 кг. Таким чином, загальна вартість нестачі вантажу з урахуванням ПДВ складає 6 642,65 грн.

12.09.12р. позивачем на адресу відповідача-1 було надіслано претензію № 5942 про відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу від час перевезення у розмірі фактично заподіяної шкоди на суму 6 642,65 грн.

26.09.12р. на адресу позивача надійшла відповідь на претензію № МЮ - 4/261 від 21.09.12 р., відповідно до якої відповідач-1 повертає без розгляду претензію позивача на підставі ст.ст. 115, 130, 133 Статуту залізниць України.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 збитки, що виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу (концентрату вугільного) при перевезенні, в розмірі 6642,65грн.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відповідача-2, виходячи з наступного.

Відповідач-1 звертає увагу суду на те, що за змістом статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то відповідні поняття розмежовуються. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.

Як зазначає відповідач-1, статтею 32 Статуту залізниць України та п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення, екологічну безпеку та захист навколишнього середовища.

Відповідач-1 зазначає про те, що Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. Таким чином, у разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Як зазначає відповідач-1, доказів вжиття заходів щодо запобігання просипанню вантажу під час перевезення матеріали справи не містять.

Тобто, відповідач-1 вважає, що відправник, тобто відповідач-2, не виконав вимоги ст.31 Статуту залізниць України, пунктів 5 та 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник, тобто відповідач-2 по справі.

Враховуючи викладене, відповідач-1 просить суд в задоволенні позовних вимог до нього відмовити.

В свою чергу, відповідач-2 позовні вимоги в частині стягнення збитків з відповідача-2 не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Вантаж до перевезення приймався залізницею у відповідності до ч. 4 п. 28 Правил прийняття вантажів до перевезення в редакції наказу Мінтрансу України № 540 від 12.09.2005 року, а також згідно п. 9 договору № 5/93 від 30.09.2010 року «Про експлуатацію залізничних під'їзних колій ПАТ «ЦЗФ «КАЛІНІНСЬКА» при станції Байрак ДП «Донецька залізниця». Відповідно вищенаведеного договору залізниця прийняла дев'ять вагонів з вугільним концентратом для перевезення згідно залізничної накладної № 49686959 в технічному та комерційному відношенні без зауважень. У технічному стані - оглядальниками залізничних вагонів станції Байрак ДП «Донецька залізниця», у комерційному стані - прийомоздавальниками вантажу та багажу тієї станції. Зауважень щодо технічного стану вагону, розміщення та стану вантажу зі сторони Залізниці не було, вага вантажу відповідала кількості, яка зазначена в накладній, ніякої течії вантажу не виявлено. Вугільний концентрат був промаркований поперечними борознами по усій довжині вагонів, про що було відмічено у розділі 7 вищенаведеної залізничної накладної.

Крім того, як зазначає відповідач-2, станція відправлення, при прийнятті до перевезення вантажу, завантаженого в вагони відкритого типу, у томі числі і в вагон №65758989 перевіряла правильність розміщення та завантаження вантажу. У випадку пошкодження вагону або його несправності (технічний стан), неправильного розміщення вантажу, не ущільнення та не нанесення захисного маркування вантажу, який перевозиться (комерційний стан), ДП «Донецька залізниця» такі вагони і вантаж до перевезення не приймає. У разі надходження на адресу підприємства рядового вугілля для переробки (збагачення) у несправних вагонах на підходах до станції призначення Байрак ДП «Донецька залізниця», такі вагони відчіплюються від партії вагонів, які слідують по залізничній накладній, підлягають ремонту і окремо досилаються Вантажоотримувачу (акти загальної форми знаходяться в матеріалах справи). Несправні вагони заносяться до комп'ютерної бази даних станції Байрак ДП «Донецька залізниця» і до перевезення в подальшому не приймаються.

Відповідач-2 зазначає про те, що як вбачається із комерційного акту АА № 046741/392/7, який був складений 31.07.2012 року, при комерційній видачі вагону №65758989, в розділі 1 зазначаються акти загальної форми ст. «Нижнеднепровск-Узел» №5126/Г, №2079/Б від 31.07.2012 року, які не були додані до позовної заяви, у зв'язку з чим з ними не має можливості ознайомитися. В розділі 1 «Опис пошкодження» зазначається, що по документу вантаж значиться як «Антрацит, марки жирний», в той час як в наявності та по залізничній накладній значився «Вугільний концентрат марки Ж». В комерційному акті також зазначається, що «Погрузка груза на уровне бортов трацепиевидна, не маркировано. Справа по ходу поезда имеется воронкообразное углубление над 1-2 люками длинной - 3,0 м, шириной - 2,0 м на глубину погрузки, что в техническом отношении вагон исправный. Видны следы старой течи груза». Однак, відповідач-2 стверджує, що при відвантаженні вугільного концентрату та здачі вагону та вантажу до перевезення Укрзалізниця прийняла його без зауважень, ніякого пошкодження вагону і течі вантажу не було, про свідчать відмітки Укрзалізниці у залізничній накладній про прийняття вантажу до перевезення.

Крім того, відповідач-2 звертає увагу суду на те, що у залізничній накладній є відмітка відправника про нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без маркування. Ця обставина свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна відшкодувати вартість нестачі вантажу.

Відповідач-2 вважає, що нестача вантажу (вугільного концентрату) у вагоні № 65758989 в кількості 3618,00 кг на суму 6 642,65 грн. виникла в результаті його втрати (крадіжки) в процесі перевезення залізницею, і така кількість нестачі вантажу могла статися через відкриття одного або двох люків вищенаведеного вагону. Про факт нестачі (крадіжки) вантажу свідчить відсутність маркування по всій довжині вагону, а не в окремій його частині.

Таким чином, відповідач-2 вважає, що позивні вимоги щодо стягнення з відповідача-2 збитків, що виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу (вугільного концентрату) при перевезенні є безпідставними.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню відносно відповідача-1.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Законом України "Про залізничний транспорт", статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною 5 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що спірні відносини сторін, які виникли при перевезенні вантажів залізницею, регулюються Статутом залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В ст. 2 Статуту зазначено про те, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

В силу приписів частин 1 і 2 ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У відповідності до ч. 1 ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно з п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002р. № 334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволене правилами перевезення вантажів, а також, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно ст.113 Статуту за незбереження (нестачу) прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що нестача виникла з незалежних від них причин.

Як зазначено в ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за недостачу вантажу - у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу.

У відповідності до ст. ст. 110, 129 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 8 Оглядового листа ВГСУ "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007р. N 01-8/917, господарський суд при вирішенні справи по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, у тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, інших нормативно-правових актів.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, обставини викладені у комерційному акті № 046741/392/7 від 31.07.12р. спростовують твердження відповідача-1, оскільки наявність поглиблення, зазорів та відсутність маркування при огляді вантажу, а також той факт, що вантаж був ущільнений і промаркований поперечними борознами по усій довжині вагонів, про що зроблено відмітку у розділі 7 накладної №49686959 свідчить про втрату вантажу під час перевезення, а тому відповідальність за недостачу вантажу повинен нести відповідач-1.

А крім того, відповідачем-2 навантаження та маркування вантажу було здійснено відповідно до норм чинного законодавства України, виходячи з того, що залізниця прийняла зазначений вантаж до перевезення без будь яких зауважень, вага вантажу відповідала кількості, яка зазначена в накладній. А крім того, як вказано у комерційному акті АА № 046741/392/7 від 31.07.12р. маються сліди старої течі вантажу, течі перевезеного вантажу немає, тобто течі вантажу перевезеного відповідно до накладній № 49686959 не виявлено. Таким чином, відповідачем-2 були виконані вимоги, які передбачені ст. 31, 32 Статуту залізниць України, Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Враховуючи зазначене, вини відповідача-2 в його діях не вбачається.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню відносно відповідача-1, оскільки перевізник, не вжив заходів для збереження вантажу під час перевезення.

Судові витрати слід віднести на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись Статутом залізниць України, Правилами планування перевезень, Законом України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 920, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровської залізниці" (49600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, буд. 3, код ЄДРПОУ 05393056) збитки, що виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу при перевезенні, в розмірі 6 642,65 грн. (шість тисяч шістсот сорок дві грн. 65 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 27.02.13р.