Постанова № 29600281, 21.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12954/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ України» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України, Державної податкової служби міста Києва, Державної податкової служби України про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» подало апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БНХ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатом якої складено акт від 24.02.2012 року №178/23-08/32305906.

За результатом перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги п.п. 4.1.5 п.4.1 ст. 4, п. 5.10 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, ст. 12, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36 п. 14.3 ст. 14, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 21725568,0 грн. та зменшенню об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за період 2-3 кварталів 20011 року в сумі 39057,0 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 року №0001762220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів на загальну суму 26 935 221 грн., в тому числі за основним платежем - 21 608 215,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 5 327 006,0 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 07.06.2012 року №3368/10/12-114 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.08.2012 року №614/0/61-12/10-2115 скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 року №0001762220 в частині визначення перевіркою податку на прибуток за рахунок невизнання витрат на транспортування товарів покупцям та в зазначеній частині рішення ДПС у м. Києві, прийняте за результатом розгляду первинної скарги і у відповідній частині штрафну санкцію, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За підставі акту перевірки та рішення Державної податкової служби України від 20.08.2012 року №614/0/61-12/10-2115 державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 року №0007462220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 26 746 713,0 грн., в тому числі за основним платежем - 21 608 215,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 5 327 006,0 грн.

Щодо порушення апелянтом вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові доходи в сумі 7 171 302 грн., в тому числі заниження валового доходу за 9 місяців 2010 року на суму 2 717 946грн. та завищення валового доходу за 2010 рік на суму 9 889 248,0грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог та залишаючи без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що фактично в III кварталі 2010 року відбулось збільшення сальдо за кредитним рахунком 6812 (розрахунки за авансами одержаними) на суму 7 689 942 грн., що призвело до порушення норм чинного законодавства та заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Проте, з наявних матеріалів справи вбачається, що в III кварталі 2010 року було проведено виправлення бухгалтерського обліку товариства в частині обліку отриманого авансу від Marvelstone LTD Company. Так, станом на 01.07.2010 року в бухгалтерському обліку апелянта рахувалась кредиторська заборгованість (рахунок № 6812 «Контрагенти») в сумі 92 722,81 євро (880 986грн.) (при фактичній 806 667,28 євро (9 163 472,09грн.)).

Після виявлення помилки, 30.09.2010 року апелянтом було проведено в своєму бухгалтерському обліку коригування і відображено кредиторську заборгованість перед Marvelstone LTD Company в сумі 806 667,28 євро (8 570 928,30 грн.). При цьому, вказана сума авансу від Marvelstone LTD Company була включена TOB з іноземними інвестиціями «БНХ України» до валового доходу і відображена в податковому обліку товариства за правилами першої події, а саме в II-му кварталі 2010 року, що повністю відповідає чинному законодавству.

Вищезазначені виправлення стосуються виключно бухгалтерського обліку і не впливають на податковий облік товариства.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що віднесення податковим органом спірної суми до зростання кредиторської заборгованості за авансами, одержаними у III-му кварталі 2010 року, є невірним, оскільки призводить до подвійного оподаткування доходу, отриманого як передоплату від Marvelstone LTD Company.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо порушення апелянтом п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валового доходу в сумі 7 171 302,0грн., є помилковим.

Щодо порушення апелянтом вимог п.п. 4.1.5 ст. 4, п. 5.10 ст. 5, ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми скоригованого валового доходу в розмірі 15 761 692грн. за 2010 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає, зокрема, доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

Відповідно до положень п. 5.10 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

З наявних матеріалів справи вбачається, що в другому півріччі 2010 року сума коригування валових доходів товариства зі знаком «-» на суму 15 761 692грн. складається з: 1) суми в розмірі 900 грн. - повернення товару TOB «Авакум»; 2) суми в розмірі 11 327 516 грн. - повернення авансів; 3) суми в розмірі 3 540 554 грн. - зменшення валового доходу у зв'язку з зарахуванням однорідних зустрічних вимог; 4) суми в розмірі 892 722 грн. - зменшення доходу у зв'язку з самостійно виявленими помилками.

Апелянтом протягом звітного періоду до складу валового доходу було включено суми передплати, отримані від покупців товарів (робіт, послуг), якщо така подія сталась першою. У випадку повернення передоплати або взаємозаліку за вже поставлений товар, товариство здійснювало перерахунок валового доходу на підставі положень п. 5.10 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що було відображено у рядку 02.1 декларації «Зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)».

З наявних матеріалів справи вбачається, що виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку відбулось до початку проведення планової виїзної перевірки. Так, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок було отримано податковим органом 28.10.2010 року, а проведення планової виїзної перевірки TOB з іноземними інвестиціями «БНХ України» за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року було розпочато 29.10.2010 року В зв'язку з цим вбачається необґрунтованим твердження відповідача про неможливість враховувати таке уточнення, оскільки воно стосується того періоду, який перевірено згідно з актом перевірки від 10.01.2011 року № 4/23-08/32305906.

Щодо порушення апелянтом вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми валового доходу за 2010 рік в сумі 67 323 587 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року позивачем було укладено ряд договорів комісії, з метою виконання яких ним як комісіонером було отримано грошові кошти від комітентів в сумі 67 323 587грн. Одночасно позивачем було укладено ряд договорів комісії, за умовами яких позивач як комітент перераховував грошові кошти особам-комісіонерам з метою виконання умов комісійних договорів, загалом на суму 67 323 587грн.

Грошові кошти сторони договорів не повернули, проте уклали угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог між товариством і відповідними комітентами, в зв'язку з чим зобов'язання по поверненню коштів було припинено. Копії відповідних договорів комісії та угод про зарахування зустрічних однорідних вимог містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 6.2 п.6 П(С)БО 15 «Дохід» суми надходжень за договором комісії на користь комітента не визнаються доходом комісіонера. Дохід комісіонера складається із суми комісійної винагороди й визнається в момент передачі результатів наданих послуг за комісійним договором.

Відповідно до п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 9 ПБО-16 «Витрати» платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати.

Укладення TOB з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» та відповідними комітентами в рамках договорів комісії угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно яких сторони узгодили припинити однорідні зустрічні зобов'язання, строк виконання яких настав, TOB з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» не отримало кошти комітентів і не збільшило актив, та не відбулось зростання власного капіталу позивача на суму припинення зустрічних однорідних вимог, а саме на 67 323 587 грн., оскільки одночасно із припиненням грошових зобов'язань TOB з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» перед комітентами припинились і грошові зобов'язання комітентів перед товариством на 67 323 587,00грн.

Щодо відображення позивачем у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг) курсової різниці за рахунками з нерезидентами на загальну суму 3 841 285грн., колегія суддів зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем збільшено валові витрати на момент фактичного отримання товару по їх вартості за валютним обмінним курсом НБУ на дату оприбуткування та в подальшому здійснено перерахунок вартості отриманих товарів по імпорту на дату оплати, що на думку суду першої інстанції є порушенням п.п. 7.3.1, 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до п.п.7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і вони не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Тобто витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти.

Відповідно до пп. 7.3.4 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Нормою п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки при оподаткуванні операцій із розрахунками в іноземній валюті першою подією є дата отримання товару, а датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, за умови, що визначення розміру валових витрат по розрахунку з нерезидентом можливе лише після того, як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, то позивачем фактично проведено коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту, тобто доведено валові витрати до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Таким чином, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007462220 від 19 вересня 2012 року є необґрунтованим, а отже підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що провадження за позовними вимогами щодо скасування рішення Державної податкової служби у м. Києві від 07.06.2012 року №3368/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної податкової служби України від 20.08.2012 року № 614/0/61-12/10-2115 про результати розгляду повторної скарги підлягає закриттю.

Самі по собі зазначені рішення, як і акт перевірки, не породжують для позивача будь-яких обов'язків, а були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, яке передбачає настання відповідних негативних наслідків та може бути оскаржено.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі щодо розгляду вимог про скасування рішення Державної податкової служби у м. Києві від 07.06.2012 року №3368/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної податкової служби України від 20.08.2012 року № 614/0/61-12/10-2115 про результати розгляду повторної скарги підлягає закриттю.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року № 0007462220.

Провадження за позовними вимогами щодо скасування рішення Державної податкової служби у м. Києві від 07.06.2012 року №3368/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної податкової служби України від 20.08.2012 року № 614/0/61-12/10-2115 про результати розгляду повторної скарги закрити.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 26.02.2013 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.