Ухвала суду № 29599612, 26.02.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0305/1670/2012 Провадження №11/773/108/13 Головуючий у 1 інстанції:Пономарьова О.М. Категорія: ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України Доповідач: Матат О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого-судді Матата О.В.,

суддів Денісова В.П., Хлапук Л.І.,

з участю прокурора Плечій О.М.,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_6 на вирок Ківерцівського районного суду від 20 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Веснянка Ківерцівського району Волинської області, раніше не судима, засуджена:

за ч.2 ст.296 КК України - на 3 (три) роки позбавлення волі,

за ч.1 ст.122 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75,76 КК України засуджену ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання , якщо вона протягом встановленого судом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;

- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Веснянка Ківерцівського району Волинської області, раніше не судимий, засуджений:

за ч.2 ст.296 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка с. Веснянка Ківерцівського району Волинської області, раніше не судима, засуджена:

за ч.2 ст.296 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання, якщо вони протягом встановленого судом іспитового строку терміном 2 (два) роки не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;

- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Веснянка Ківерцівського району Волинської області, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, засуджений:

за ч.2 ст.296 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі,

На підставі ст. 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та місця роботи;

- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Вироком вирішено долю речових доказів, цивільний позов.

Зазначеним виром ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 засудженні за те, що вони в групі осіб 16 квітня 2012 року близько 22 години в с. Веснянка Ківерцівського району, поблизу місцевого будинку культури, під час молодіжної дискотеки, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та загальновизнаних норм моралі і поведінки у ньому, з особливою зухвалістю вчинили хуліганські дії відносно ОСОБА_7, які виразились в тому, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 підійшли до ОСОБА_7, яка у цей час розмовляла з ОСОБА_2 щодо обставин інциденту, який трапився між ним та її братом ОСОБА_8, умисно, безпричинно, нецензурно висловлюючись в адресу потерпілої, ОСОБА_4 нанесла один удар кулаком в обличчя потерпілої. Тоді ОСОБА_5, тримаючи за руку потерпілу, нанесла їй кілька ударів долонею в лобну ділянку голови, а ОСОБА_4 - один удар ногою в живіт потерпілої, в результаті чого ОСОБА_7 впала на коліна. При спробі потерпілої встати, в момент перебування її в положенні «навприсядки», ОСОБА_2 наніс один удар кулаком в потиличну ділянку голови ОСОБА_7 Після того, як ОСОБА_7 піднялась, до неї підбігла ОСОБА_5, яка нанесла їй декілька ударів долонями в обличчя та по руках, продовжуючи наносити удари поки не була відтягнута сторонніми особами. Після цього до потерпілої підійшла ОСОБА_4 та тримала її за руку, а ОСОБА_9, нецензурно висловлюючись, зухвало схватив ОСОБА_7 за верхній одяг та почав трясти. В той момент, коли ОСОБА_9 відпустив потерпілу, а вона, заточившись, впала на коліна, ОСОБА_4 нанесла ще один удар ногой в живіт потерпілої. ОСОБА_9, натягнувши їй куртку на голову, наніс потерпілій два удари кулаком по спині, а ОСОБА_4 один удар в ліву нижню реберну ділянку, від якого потерпіла відчула різкий біль.

Крім цього, 16 квітня 2012 року близько 22 години в с. Веснянка Ківерцівського району, поблизу місцевого Будинку культури, під час молодіжної дискотеки ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час вчинення спільних з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9 хуліганських дій щодо ОСОБА_7, в момент, коли потерпіла знаходилась у сидячому положенні, присівши на колінах, нанесла їй удар правою ногою в ліву нижню реберну ділянку, заподіявши умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому 12-го ребра зліва.

В результаті вчинених підсудними ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вище вказаних хуліганських дій потерпілій ОСОБА_7 були заподіяні легкі з короткочасним розладом здоров'я тілесні ушкодження.

У своїх апеляціях засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та спільно з нею захисник ОСОБА_6 просять вирок суду змінити, дії засуджених перекваліфікувати з ч.2 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, призначивши покарання у вигляді штрафу. Зазначають, що хуліганських дій по відношенню до потерпілої засуджені не вчиняли, в їх діях відсутня обов'язкова ознака складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України, - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, на яку опирається суд першої інстанції при постановленні вироку.

В своїх апеляціях засуджені не заперечують свою причетність до конфлікту, вчинення відносно потерпілої злочинних дій та доведеності факту нанесення потерпілій легких тілесних ушкоджень.

Окрім цього, у своїй апеляції засуджена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_6 вказує, що винуватість ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, не доведена і ґрунтується лише на показаннях потерпілої, протоколі відтворення обстановки і обставин подій за її участю, та припущеннях слідчого, а тому просять її виправдати за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Подана прокурором апеляція відкликана.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляції, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, які подані засудженими та захисником апеляції підтримали та просили їх задовольнити, міркування прокурора про залишення апеляцій без задоволення і вироку без зміни, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених та захисника слід залишити без задоволення, а вирок - без зміни.

Як убачається із апеляційних скарг, засуджені та захисник не оспорюють обставин зазначеної у вироку події, окрім спричинення ОСОБА_4 потерпілій умисних тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а лише вказують на відсутність у діях засуджених ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, тобто відсутність в їх діях хуліганських мотивів.

Дане твердження спростовується матеріалами кримінальної справи.

Початок конфлікту розпочався між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, який проявився в тому, що останній безпричинно наніс удар ОСОБА_10.

В подальшому ОСОБА_10 звернувся до своєї сестри ОСОБА_7 та повідомив, що його ображають.

В подальшому конфлікт продовжувався уже між потерпілою ОСОБА_7, яка заступилася за свого брата, оскільки останній є інвалідом першої групи з дитинства, та засудженими. При цьому до вказаного конфлікту приєдналися ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і почали наносити потерпілій удари, не зважаючи на те, що потерпіла була одна, і проти 4-х осіб була позбавлена можливості оборонятися через значну перевагу винних в силі та в кількості.

Окрім цього, після того, як потерпіла змогла втекти, її по дорозі зустріла мама ОСОБА_1, яка, побачивши побиту дочку, пішла на місце події, де засуджені продовжили конфлікт та наносити тілесні ушкодження тільки уже ОСОБА_1, яка в результаті також втекла від них.

Таким чином дії засуджених вийшли за межі особистих стосунків і набули публічного характеру. Суд першої інстанції дав правильну оцінку діям підсудних, вказавши, що підсудні діяли з хуліганських спонукань, що підтверджується зневажливим ставленням винних до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, самоутвердженні за рахунок приниження людської гідності інших, діями підсудних, поєднаними з насильством, що спричинило тілесні ушкодження потерпілій, з порушенням відпочинку громадян, а тому вказана кримінальна справа не може розглядатися як справа приватного обвинувачення через наявність в діях підсудних ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.

Доводи засудженої ОСОБА_4 та її захисника про те, що вона не наносила удари ногою по тілу потерпілої, внаслідок яких остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, і вказують, що вони могли утворитися від дій ОСОБА_3, який сидів на ОСОБА_7, коли накидував куртку на голову, спростовується матеріалами справи.

Так, в ході досудового слідства засуджена при описі вище вказаних подій варіювала загальним поняттям в широкому розумінні таким як «шарпанина», в чому вона проявлялася точно не відтворювала, деталей не пам'ятала, «бо все було швидко і на емоціях», і взагалі не вказувала про те, що ОСОБА_3 сидів на ОСОБА_7 і накидував куртку на голову, а уже у апеляційній скарзі вказує, що перелом 12-го ребра зліва міг відбутися від вказаних дій ОСОБА_3 Одночасно дані події послідовно та повно описує потерпіла і точно вказує, що ОСОБА_4 нанесла їй удар у ліву частину тіла, від якого відчула різкий біль. Дані покази давала в ході всього досудового слідства під час проведення допитів, відтворення обстановки і обставин подій, підтвердила їх і на очній ставці із засудженою.

Будь-які підстави вважати показання потерпілої ОСОБА_7 неправдивими судом відсутні, а доводи ОСОБА_4 є такими, що спрямовані на уникнення відповідальності.

Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст.122 КК України, відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.65 КК України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винних ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, які працюють і виключно позитивно характеризуються за місцем роботи та проживання. Раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, що відповідно до ч.2 ст.66 КК України відніс до обставин, що пом'якшують покарання. ОСОБА_3 утримує сім'ю, працюючи на сезонних роботах, відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості. Він, а також ОСОБА_2 і ОСОБА_5 одружені, мають на утриманні малолітніх дітей. Обставиною, що обтяжує покарання засуджених, є вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Призначене цим особам покарання та звільнення їх від його відбування з випробовуванням і покладення на кожного з них передбачених ст.76 КК України обов'язків є необхідним і достатнім для їх виправлення та запобігання вчинення нових злочинів в майбутньому.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року і п.11 розділу Х1 КПК України 2012 року, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду від 20 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - без зміни.

Головуючий:

Судді: