Постанова № 29597338, 13.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 809/440/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Лисенчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до відповідача: відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції

про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов.

Позов мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2010 року по справі № Пз-9/91 задоволено позов Калуської міської ради до ПП ОСОБА_3 та стягнуто із ПП ОСОБА_3 на користь Калуської міської ради заборгованість в сумі 304 088,18 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки. На виконання зазначеного вище рішення, 21.12.2010 року Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ № 2465. Калуська міська рада 06.01.2011 року подала на виконання до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції наказ господарського суду № 2465 від 21.12.2010 року, на підставі якого 13.01.2011 року відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 23643303. Однак, на підставі заяви ПП ОСОБА_3 від 24.12.2010 року Господарський суд Івано-Франківської області 10.01.2011 року, у присутності позивача та представника Калуської міської ради виніс ухвалу, якою розстрочив виконання рішення від 09.12.2010 року у цій справі на вісімнадцять місяців. Заявою від 19 січня 2011 року позивач звернувся до відповідача, якою повідомив останнього про розстрочення виконання рішення господарського суду від 09.12.2010 року та долучив копію згаданої ухвали від 10.01.2011 року про рострочення виконання судового рішення. Державний виконавець відділу ДВС ОСОБА_4 20.01.2011 року, незважаючи на вищезазначені обставини, неправомірно виніс постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 30408,81 грн. (дану постанову позивач не одержував), мотивуючи свої дії невиконанням боржником добровільно наказу за № 2465.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Звернув увагу на те, що ухвала господарського суду від 10.01.2011 року у встановлені терміни добровільно виконана позивачем, а заборгованість в розмірі 304088,81 грн. сплачена, підтвердивши ці обставини відповідними платіжними дорученнями (а.с. 47-51). Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та докази надані в судовому засіданні, просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що їй не відомі причини винесення постанови про стягнення виконавчого збору та дій виконавця з даного приводу, оскільки матеріали виконавчого провадження нею отримані після реструкторизації (злиття) відділів державної виконавчої служби Калуського міського та районного управлінь юстиції. Вказала, що відповідальний виконавець, який виносив оскаржувані постанови звільнений з числа працівників ВДВС Калуського МУЮ. Однак, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон, в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2011 року), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 24 Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 5 даної статті передбачено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Частиною 1 статті 46 Закону (в редакції чинній на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 20.01.2011 року) встановлено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

За вимогами частини 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час винесення постанов про закінченння виконавчого провадження та про виведення в окреме провадження від 27.12.2012 року, про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2013 року), у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2010 року по справі № Пз-9/91 задоволено позов Калуської міської ради до ПП ОСОБА_3 та стягнуто із ПП ОСОБА_3 на користь Калуської міської ради заборгованість в сумі 304 088,18 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.10-11). Вподальшому, на виконання даного рішення, 21.12.2010 року судом видано наказ за № 2465.

24.12.2010 року ПП ОСОБА_3 звернулась з письмовою заявою до Господарського суду Івано-Франківської області про розстрочення виконання рішення суду по справі № Пз-9/91 терміном на три роки.

В свою чергу, Калуська міська рада 06.01.2011 року подала на виконання до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції наказ господарського суду № 2465 від 21.12.2010 року, на підставі якого 13.01.2011 року відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 23643303 по примусовому виконанню згаданого наказу (а.с.12).

Суд зветрає увагу, що 10.01.2011 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області, враховуючи інтереси як стягувача так і боржника, з метою реального виконання рішення суду, задоволено заяву позивача про розстрочку виконання рішення суду по справі № Пз-9/91 від 09.12.2010 року виходячи із суми заборгованості, яка станом на день винесення рішення складала 304088,18 грн. терміном на 18 місяців із стягненням щомісячно по 16 893,78 грн. (а.с.13)

Враховуючи дані обставини, 19 січня 2011 року позивач звернувся до відповідача, із заявою, якою повідомив про розстрочення виконання рішення суду від 09.12.2010 року та долучив копію згаданої ухвали від 10.01.2011 року про рострочення виконання судового рішення (а.с. 14).

Таким чином, суд констатує, що відповідач отримав ухвалу суду про рострочення виконання судового рішення до закінчення строку наданого позивачу для добровільного виконання. Такий строк визначений відповідачем в постанові від 13.01.2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 23643303, тобто протягом семи днів з моменту отримання постанови.

Однак, державний виконавець відділу ДВС ОСОБА_4 не врахував ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2011 року та виніс постанову від 20.01.2011 року ВП № 23643303 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 30408,81 грн., мотивуючи свої дії невиконанням боржником в добровільному порядку наказу за № 2465 (а.с.20).

Представником позивача 11.01.2013 року отримано постанову ВП 23643303 від 27.12.2012 року про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору, в якій зазначено, що боржником ОСОБА_3 сплачено борг по виконавчому документі відповідно до наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 2465 від 21.12.2010 року, однак виконавчий збір в розмірі 30408,81 грн. не сплачено (а.с. 21).

Встановлено також, що 01.02.2013 року позивачу надійшов витяг за № 39801877 від 28.01.2013 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно із яким на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 36032959 від 11.01.2013 року обтяжено все рухоме майно ОСОБА_3 і заборонено його відчужувати. А також встановлено, що 02.02.2013 року, на поштову адресу позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2013 року ВП 36032959 про стягнення з ОСОБА_3 30408,82 грн. виконавчого збору та постанова від 29.01.2013 р. ВП 36032959 про накладення арешту на все майно боржника у межах суми звернення стягнення та оголошення заборони відчуження будь-якого майна, що належить позивачу (а.с. 22-28).

В даному випадку суд констатує, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2013 року ВП 36032959 про стягнення з ОСОБА_3 30408,82 грн. виконавчого збору прийнята з порушенням строків встановлених частиною 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, судом встановлено, що представник позивача 30.01.2013 року звернувся до відповідача із заявою про надання йому постанови ВДВС Калуського МУЮ про стягнення виконавчого збору із зазначенням його розміру. Згідно вказаної заяви, представник позивача цього ж дня отримав копію постанови про стягнення виконавчого збору від 20.01.2011 року ВП 23643303 та копію постанови про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 27.12.2012 року ВП 23643303.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями представника позивача стосовно відсутності до 30.01.2013 року інформації у позивача про наявність заборгованості щодо виконавчого збору, оскільки відповідачем не надано підтвердження про направлення постанови про стягнення виконавчого збору від 20.01.2011 року. Дані висновки суду підтверджуються супровідним листом, який наданий відповідачем, де відсутні дані про дату та вихідний номер (а.с.39).

Крім того, суд ставить під сумнів винесення 20.01.2011 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_4 постанови ВП № 23643303 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 30408,81 грн.

Так, згідно даної постанови, вирішуючи питання судового збору, державний виконавець керувався нормами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", при цьому станом на 20.01.2011 року питання щодо судового збору регулювались нормами статті 46 цього Закону.

При цьому, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що стягнення виконавчого збору відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" відбувається при примусовому виконанні виконавчого документу, у той час як позивач виконував рішення Господарського суду Івано-Франківської області добровільно, дотримуючись строку, визначеного ухвалою господарського суду про розстрочення виконання судового рішення. Дані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене, державний виконавець не взяв до уваги заяву від 19 січня 2011 року, якою позивач повідомив про розстрочення виконання рішення господарського суду від 09.12.2010 року та долучив копію згаданої ухвали від 10.01.2011 року про рострочення виконання судового рішення (а.с. 14).

Таким чином, відповідач не мав права застосовувати до ОСОБА_3 заходи по примусовому виконанню рішення господарського суду, яке ухвалою цього ж суду було розстрочене.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України в постанові від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

Нормою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладене, постанови відділу Державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції, а саме: від 20.01.2011 року про стягнення виконавчого збору ВП №23643303; від 27.12.2012 року про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору ВП №23643303; від 11.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП №36032959; від 29.01.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №36032959 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи дане положення, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 304,09 грн. судового збору, сплаченого згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення за №965.170.2 від 07.02.2013 року (а.с. 3).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови відділу Державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції: від 20.01.2011 року про стягнення виконавчого збору ВП №23643303; від 27.12.2012 року про виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору ВП №23643303; від 11.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП №36032959; від 29.01.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №36032959.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 304 (триста чотири) гривні 09 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 25.02.2013 року.