Рішення № 29597218, 19.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/367/13 19.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»;

до Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига» Корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»;

про стягнення 101 961,25 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Іваненко І. П., представник, довіреність №91/2012/12/18-1 від 18.12.2012 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/367/13, розгляд справи призначено на 31.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 року відкладено розгляд справи до 19.02.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 89 388,87 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 071,68 грн. пені, 5 056,67 грн. інфляційних втрат, 6 444,03 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, а також 2 039,22 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Поліграфкнига» Корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія», був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень господарського суду відповідачеві, які містяться в матеріалах справи, однак відповідач не направив в судове засідання повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, позовні вимоги по суті не заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

17.11.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Державним головним підприємством республіканського виробничого об'єднання «Поліграфкнига» Міністерства інформації (абонент) було укладено договір №101-0072 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, енергопостачальна організація зобов'язується при зміні тарифів повідомляти абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.

Відповідно до п. 2.3.1. договору, абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору (п. 2.3.2. договору).

Згідно з п. 2.3.6. договору, абонент зобов'язується за споживання теплової енергії без дозволу енергопостачальної організації понад встановлених договором максимальних теплових навантажень по кожному параметру теплоносія та джерелу теплопостачання, сплачувати енергопостачальній організації 5-кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої понад дозволеного договором максимального годинного навантаження.

У пункті 3.1. договору зазначено права енергопостачальної організації:

3.1.2. частково або повністю відключати тепловикористовуюче обладнання абонента в разі невиконання термінів оплати коштів за відпущену теплову енергію, інших дій абонента, порушуючи умови цього договору.

3.1.7. в разі зменшення обсягів палива на теплових джерелах, чи несвоєчасної сплати в терміни передбачені додатком №4, енергопостачальна організація залишає за собою право в односторонньому порядку введення обмеження абоненту встановленої кількості теплової енергії шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі, або зниження об'єму теплопостачання аж до повного його припинення.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з п. 5.3. договору, абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору.

Згідно з п. 5.5. договору, при відсутності приладів обліку, або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року.

У п. 8.3. договору зазначено, що припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

Відповідно до п. 2 додатку №1 до договору, орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 36 283,73 грн., ПДВ - 7 256,75 грн. Всього 43 540,48 грн.

Відповідно до п. 1. додатку №3 до договору, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА від 15.01.1999 року №47, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ для опалення - 29,64 грн., для гарячого водопостачання - 29,64 грн.

Згідно з п. 4 додатку №4 до договору №101-0072, абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

Згідно з п. 5 додатку №4 до договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №3 за адресою: вул. Щекавицька, 37/48, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

У п. 7 додатку №4 зазначено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 1.1. додатку №7 до договору №101-0072 передбачено, що енергопостачальна організація припиняє подачу теплової енергії абоненту в разі відсутності оплати теплової енергії та ПДВ у встановлені в додатку №4 до договору терміни.

Опалювальна площа за договором №101-0072 становить 5 645 кв. м. (додаток №8 до договору).

Додатковою угодою від 10.02.2011 року до договору сторони зазначили, що абонентом за договором являється Приватне акціонерне товариство «Поліграфкнига» Корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія».

Листом №048-21-6957/1010072/3 від 11.06.2010 року позивач повідомив відповідача про введення в дію тарифів, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2010 року №392, які становлять 152,22 грн. з ПДВ у випадку, якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить АК «Київенерго» і 150,56 грн. у випадку, якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу житлового будинку або відсутній.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До даного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до пункту 3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2.1. договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначив, що нарахування відповідачеві за теплову енергію здійснюються відповідно до звернення-доручення про укладення договору розрахунковим способом, згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку) за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені постановою Національної комісії регулювання енергетики.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до позовної заяви додано облікові картки споживання теплової енергії відповідачем за період з жовтня 2011 року по листопад 2012 року включно.

У своїй позовній заяві позивач зазначив, що за період з 01.09.2010 року по 01.12.2012 року заборгованість відповідача за використану теплову енергію становить 89 388,87 грн. станом на 01.12.2012 року.

Згідно наданої позивачем інформації, останнім застосовувалися наступні тарифи на протязі спірного періоду: з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року - в розмірі 152,22 грн. з ПДВ і 150,56 грн. з ПДВ в залежності від того, на балансі якої організації знаходиться прилад обліку теплової енергії; з 01.01.2011 року по 01.10.2011 року - в розмірі 205,50 грн. і 203,26 грн. за гігакалорію.

Згідно з п. 4 додатку №4 до договору №101-0072, абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

Згідно з п. 5 додатку №4 до договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №3 за адресою: вул. Щекавицька, 37/48, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Тобто, договором не передбачено обов'язку надсилати відповідачеві табуляграм, цей обов'язок лежить на відповідачеві.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до довідки позивача про надходження коштів за спожиту теплоенергію, 17.12.2012 року відповідач сплатив на рахунок позивача 26 626,54 грн. в рахунок відшкодування вартості наданих ПАТ «Київенерго» послуг.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити лише частково позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості, адже, відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

В даному випадку предмет спору в розмірі 26 626,54 припинив своє існування до порушення провадження у справі, адже сума в розмірі 26 626,54 грн. сплачена відповідачем 17.12.2012 року року, а позовна заява від 20.08.2012 року надійшла до господарського суду 03.01.2013 року.

Тобто, стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 62 762,33 грн. основного боргу, в задоволенні іншої частини розміру основного боргу суд відмовляє.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7 додатку №4 зазначено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 1 071,68 грн. пені. Вказаний розмір пені підлягає повному задоволенню, адже штрафні санкції нараховувалися на розмір заборгованості, який існував станом на 01.12.2012 року, а на той момент він становив 89 388,87 грн. і не був сплачений на вказану дату.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 056,67 грн. інфляційних втрат і 6 444,03 грн. трьох процентів річних. В даному випадку також розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних не підлягає зменшенням у зв'язку із зменшенням суми основного боргу, адже станом на 01.12.2012 року (дата закінчення нарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних з простроченої суми) заборгованість відповідача перед позивачем становила 89 388,87 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Господарським судом встановлено, що протягом періоду прострочення сукупний індекс інфляції становив 1,053. Також господарський суд встановив, що позивач визначив датою початку нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних вважає 01.09.2010 року, однак враховуючи той факт, що за вересень 2009 року відповідач повинен сплатити заборгованість до 15.10.2010 року, нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних можливе лише з 16.10.2010 року.

У зв'язку з цим, стягненню з відповідача підлягають 4 737,61 грн. інфляційних втрат і 5 715,99 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига» Корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія» (інд. 03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3, код ЄДРПОУ 02470135) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (інд. 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 62 762 (шістдесят дві тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 33 коп. заборгованості, 1 071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 68 коп. пені, 4 737 (чотири тисячі сімсот тридцять сім) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 5 715 (п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 99 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 26.02.2013 р.