Постанова № 29597216, 22.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа № 5023/3668/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто); ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.10.2012р.),

1-го відповідача - Масич К.І. (дов. б/н від 14.01.2011р.),

2-го відповідача - Кучера О.В. (дов. б/н від 28.04.2012р.),

3-ої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ЗАТ Автобаза "Харківводбуд" (вх. №099Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.12р. у справі № 5023/3668/12

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

до 1. Закритого акціонерного товариства Автобаза "Харківводбуд", с.м.т. Безлюдівка, Харківський район, Харківська область,

2. Приватного акціонерного товариства "Західно-Український консорціум", м. Львів,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача: Відділ державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012р. фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до 1) Закритого акціонерного товариства «Автобаза Харківводбуд", 2) Приватного акціонерного товариства "Західно-Український консорціум" про визнання недійсним договору №1/11-Ф від 28.09.2011р., укладеного між першим та другим відповідачами.

Позов обґрунтовано тим, що зі змісту рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/8986/11 від 29.11.2011 року, яким позов Приватного акціонерного товариства "Західно-Український консорціум" задоволено в повному обсязі та стягнуто з ЗАТ «Автобаза Харківводбуд» на користь Приватного акціонерного товариства "Західно-Український консорціум" заборгованість у розмірі 395000,00 грн., позивачу стало відомо, що між першим та другим відповідачами укладено договір №1/11-Ф від 28.09.2011р. про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Як вважає позивач, даний договір є фіктивним та був укладений відповідачами без наміру створення правових наслідків, щоб створити заборгованість ЗАТ "Автобаза Харківводбуд" в розмірі, необхідному для можливості подальшого банкрутства першого відповідача, оскільки з 2009р. перший відповідач господарську діяльність не веде, на поточних рахунках обігових коштів не має, однак укладає з другим відповідачем договір поворотної фінансової допомоги.

Першим відповідачем при укладенні договору №1/11-Ф вимоги ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства» не виконувались, загальні збори акціонерів з даного питання не скликались, що на думку позивача, є додатковим підтвердженням того, що договір №1/11-Ф є фіктивним.

З протоколу наглядової ради ЗАТ "Автобаза Харківводбуд" від 17.08.2011р. вбачається, що на посаді голови правління ЗАТ "Автобаза Харківводбуд" з 02.02.2009р. поновлено Найду В.П. Однак, зміни до ЄДР підприємств та організацій України щодо зміни керівника першого відповідача проведені не були і договір №1/11-Ф був підписаний нелегітимним керівником Дроботій О.В. Також після набрання рішенням у справі №5023/8986/11 законної сили другий відповідач звертався до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

За таких обставин, позивач вважає, що оскільки він є акціонером першого відповідача та є зацікавленою особою, його права при укладенні зазначеного договору було порушено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 грудня 2012 року у справі № 5023/3668/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., суддя Погорелова О.В., Жигалкін І.П.) позов задоволено. Визнано недійсним договір №1/11-Ф від 28.09.2011р., укладений між ЗАТ Автобаза "Харківводбуд" та ПрАТ "Західно-Український консорціум". Стягнуто солідарно з ЗАТ Автобаза "Харківводбуд" та ПрАТ "Західно-Український консорціум" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Перший відповідач - ЗАТ Автобаза "Харківводбуд", з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17 грудня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скарга обґрунтована, зокрема, тим, що згідно з позицією Верховного суду України акціонери не належать до кола суб'єктів, котрі мають право оспорити договір, укладений акціонерним товариством з іншою особою, бо подібні спірні договори не порушують передбачені законом права позивача-акціонера, до того ж акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна акціонерного товариства. Таким чином, на думку апелянта, ОСОБА_1, яка не є стороною оспорюваного договору, не уповноважувалася на захист його інтересів, як самостійний акціонер товариства не може звертатися до суду з таким позовом.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.01.2013р. апеляційна скарга першого відповідача була прийнята до провадження та призначено її розгляд на 28.01.13р. об 11:00 год.

28.01.13 р. ухвалою того ж суду розгляд справи відкладався на 11.02.13 р. об 11:30 год. для надання додаткових письмових доказів та пояснень в обґрунтування своєї позиції з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №547 від 22.01.2013р.) та у судовому засіданні вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, факти, викладені в скарзі вважає такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим скарга не підлягає задоволенню, а рішення має бути залишене без змін.

У призначене 11.02.13р. судове засідання уповноважений представник третьої особи не з'явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Ухвала апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, направлена третій особі, повернулася на адресу суду з довідкою пошти, в які зазначена причина повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на вищевказане, належне повідомлення третьої особи про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу першого відповідача за відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.09.2011 року між ПрАТ "Західно-Український консорціум", сторона-1, та ЗАТ «Автобаза Харківводбуд», сторона-2, укладено договір 1/11-Ф про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно з яким сторона-1 надає стороні-2 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона-2 зобов'язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Договір підписано від сторони -2 головою правління Дробовій О.В.

Відповідно до п.2.1 договору допомога надається в національній валюті України на загальну суму 395000,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору строк, на який надається допомога встановлено до 10.10.2011р.

Зі змісту укладеного між відповідачами договору не вбачається для якої мети першим відповідачем бралась безвідсоткова поворотна фінансова допомога.

Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/8986/11 від 29.11.2011 року, другий відповідач виконав свої зобов'язання за договором №1/11-Ф, а саме перерахував на рахунок ЗАТ "Автобаза Харківводбуд" грошові кошти у сумі 395000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №353 від 30.09.2011р., проте в порушення умов договору №1/11-Ф перший відповідач у встановлені строки не повернув обумовлену зазначеним договором суму, тому рішенням суду було стягнуто з першого відповідача на користь другого відповідача 395000,00 грн. заборгованості.

Приймаючи оскаржуване рішення 17.12.2012р, яким позов задоволено, визнано договір №1/11-Ф, укладений між ЗАТ Автобаза "Харківводбуд" та ПрАТ "Західно-Український консорціум" від 28 вересня 2011 року недійсним, господарський суд Харківської області виходив з того, що договір поворотної фінансової допомоги, який укладено між першим та другим відповідачами був підписаний з боку ЗАТ "Автобаза Харківводбуд" особою, яка не мала на те повноважень та даний договір був вчинений без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином, а тому даний договір є недійсним та не породжує жодних правових наслідків для його сторін. Тому позовні вимоги акціонера ЗАТ "Автобаза Харківводбуд" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції та приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно виписки про стан рахунку в цінних паперах на 31.07.2012р., яка міститься в матеріалах справи, позивачу на праві власності належать прості імені акції, емітентом яких є ЗАТ «Автобаза «ХВБ», тобто позивач є акціонером товариства.

Згідно з ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 3. ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Зокрема, за змістом п. 4 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Так, згідно з ч.3 ст.167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пункт 8 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачає, що корпоративні права це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб захисту.

У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, позовні вимоги ґрунтує на тому, що укладенням оспорюваного правочину порушені його корпоративні права як акціонера першого відповідача, зокрема, право на отримання дивідендів, оскільки після набрання рішенням суду по справі №5023/8986/11 законної сили другий відповідач неодноразово звертався з заявою про порушення справи про банкрутство першого відповідача до господарського суду.

Пунктом 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» визначено, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що даний спір є корпоративним спором, у якому позивач звернувся за захистом його корпоративних прав або інтересів.

Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено права акціонерів акціонерного товариства. Право на отримання дивідендів та отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства є основним майновим правом учасників ( акціонерів ) господарського товариства.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008р. № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів" акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства чи інших акціонерів (учасників) поза відносинами представництва. Заявник-учасник не наділений повноваженнями щодо представництва товариства, а законом не передбачено право учасника господарського товариства безпосередньо звертатись до Господарського суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Учасник (акціонер) товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства. Учасники (акціонери) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників (акціонерів) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників (акціонерів) товариства.

Статтею 3 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Відповідно до пункту 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008р. № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів" законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" акціонер не наділений суб'єктивним правом втручатися в господарську діяльність товариства, зокрема шляхом оспорення договорів, які укладені останнім.

Отже, можливість захисту прав товариства його учасником може мати місце лише в рамках представницьких відносин, тобто, коли акціонер уповноважений товариством на вчинення відповідних дій.

Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Позивач повинен довести, що певними діями (бездіяльністю) було безпосередньо порушено його права та інтереси, а саме право на отримання дивідендів та отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства, порядок нарахування та виплати яких регламентовано нормами законодавства.

Однак, доказів того, що перший відповідач уповноважував позивача - ОСОБА_1 на представництво інтересів акціонерного товариства, або таке право надається йому статутом товариства, а також те, що право позивача вже порушено, зокрема, на отримання дивідендів та у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства, до матеріалів справи не надано. Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не з'ясував наявність факту їх порушення або оспорювання.

Тому не можна вважати такою, що ґрунтується на законі, прийняту судом першої інстанції позицію про ототожнення власних прав та інтересів акціонера з правами та інтересами самого товариства

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний суд України, узагальнюючи практику розгляду судами корпоративних спорів, вказавши, що Вищий господарський суд України обґрунтовано виходив з такої позиції.

Таким чином, позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити зазначений договір оскільки учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників товариства.

Відтак, вищевикладене спростовує помилкове твердження позивача про те, що наявність його порушеного права є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у акціонера права вимагати визнання договорів недійними.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у позові.

Тому апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 17.12.12 у справі № 5023/3668/12 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ Автобаза "Харківводбуд" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.12р. у справі № 5023/3668/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 18.02.2013р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.