Рішення № 29597215, 28.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2013 р. Справа № 911/7/08/13-г

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради, ідентифікаційний код: 20577569, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Комунальна, 6,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1,

про стягнення заборгованості за договором та розірвання останнього,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Листопад О.І., який діє на підставі довіреності від 28.01.2013 року № 10;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

комунальне підприємство «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 03.01.2012 року за №03 (далі за текстом: Договір), у вигляді основного боргу в сумі 9992,50 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 50 коп.), пені у сумі 446,08 грн. (чотириста сорок шість гривень 08 коп.), штрафних санкцій у сумі 10706,25 грн. (десять тисяч сімсот шість гривень 25 коп.) та трьох процентів річних у сумі 89,40 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 40 коп.), а також про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення у сумі 5 989,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 36 коп.), та про розірвання договору оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 03.01.2012 року за №03.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 03.01.2012 року за №03 по сплаті орендних платежів та відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення, а тому у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 9 992,50 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 50 коп.), пені у сумі 446,08 грн. (чотириста сорок шість гривень 08 коп.), штрафних санкцій у сумі 10 706,25 грн. (десять тисяч сімсот шість гривень 25 коп.), трьох процентів річних у сумі 89,40 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 40 коп.) та боргу з відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення в розмірі 5 989,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 36 коп.). У зв'язку з цим Позивач просить вказану суму заборгованості стягнути з Відповідача та розірвати Договір в зв'язку з невиконанням Відповідачем умов останнього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.01.2013 року порушено провадження у справі №911/7/08/13-г, розгляд якої призначено на 28.01.2013 року.

28.01.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 02.01.2013 року, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 02.01.2013 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.01.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що ухвалу суду від 02.01.2013 року направлено на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

03.01.2012 року між комунальним підприємством «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 03.01.2012 року за №03 (далі за текстом: Договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно, а саме: частину нежитлового приміщення 1-го поверху, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 20,0 м2, в тому числі на 1-му поверсі 20,0 м2, напівпідвал 0 м2, підвал 0 м2, що знаходиться на балансі Позивача, вартість якого визначена згідно акту оцінки/незалежною оцінкою станом на 30.09.2011 року у сумі 57100,00 грн. для бюджетних установ та комунальних підприємств Броварської районної ради згідно з довідкою балансоутримувача про залишкову вартість.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що зазначене у п. 1.1. цього договору майно передається орендарю з устаткуванням (за його наявності) згідно з актом приймання-передачі, що додається до цього договору і є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 2.1. Договору, орендар вступає в строкове платне користування орендованим майном у термін, зазначений в даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району, затвердженої рішенням Броварської районної ради від 28.04.2011 року №97-7-VI або за результатами конкурсу на право оренди і становить 1 189,58 грн. (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять гривень 58 коп.) за базовий період без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку визначеному чинним законодавством.

Договором у п. 3.4. визначено, що орендна плата перераховується орендодавцю на розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця.

Згідно п. 3.6. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується орендодавцем з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.7. Договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штрафні санкції у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день несплати.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Договором у п. 4.8. визначено, що орендар додатково зобов'язується відшкодувати вартість послуг (газотеплопостачання, електроенергія, водопостачання та водовідведення, охорона, прибирання прибудинкової території (вивіз ТПВ), земельний податок, прибирання території внутрішнього користування, зовнішнє освітлення) на підставі виставлених рахунків орендодавцем, які останній надає на підставі розрахунків підприємств, що надають комунальні послуги.

Згідно п. п. 10.1., 10.5 Договору, цей договір чинний з 03.01.2012 року по 30.11.2014 року включно. Чинність даного договору припиняється у разі дострокового розірвання за взаємною згодою або за рішенням суду.

03.01.2012 року, на виконання вимог п. п. 1.1., 1.2. Договору, Позивачем та Відповідачем підписано акт прийому-передачі від 03.01.2012 року б/н, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення загальною площею 20,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Судом встановлено, що станом на дату порушення провадження у справі №911/7/08/13-г, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 3.1., 3.4., 4.3., 4.8. Договору, вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконував в період з січня 2012 року по жовтень 2012 року зобов'язань за Договором та своєчасно і в повному обсязі не сплачував орендну плату за користування нежитловим приміщенням 1-го поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 20,0 м2, то за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді боргу зі сплати орендних платежів за період з січня 2012 року по вересень 2012 року включно на загальну суму 9 992,50 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 50 коп.) та заборгованість з відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення за період з січня 2012 року по жовтень 2012 року включно у сумі 5 989,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 36 коп.).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми боргу зі сплати орендних платежів за період з січня 2012 року по вересень 2012 року у сумі 9 992,50 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 50 коп.) та суми боргу з відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення за період з січня 2012 року по жовтень 2012 року у сумі 5 989,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 36 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача зі сплати орендної плати і відшкодування витрат на утримання майна. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних документів, які підтверджують сплату ним Позивачу заборгованості зі сплати орендних платежів у сумі 9 992,50 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 50 коп.) та з відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення у сумі 5 989,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 36 коп.).

Також суд звертає увагу на те, що Відповідач в судові засіданні жодного разу не з'явився, заперечень щодо наявності заборгованості чи інших письмових доказів щодо спростування заборгованості суду не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором зі сплати орендних платежів у сумі 9 992,50 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 50 коп.) та з відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення у сумі 5 989,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 36 коп.) визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за недотримання строків сплати орендних платежів, передбачених Договором, пеню, передбачену п. 3.6. Договору, у сумі 446,08 грн. (чотириста сорок шість гривень 08 коп.).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 611 передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст. 1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та п. 3.6. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за порушення строків сплати орендних платежів на загальну суму 446,08 грн. (чотириста сорок шість гривень 08 коп.).

Дослідженням правильності визначення Позивачем суми пені суд встановив, що сума пені у сумі 446,08 грн. (чотириста сорок шість гривень 08 коп.) визначена обгрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем в добровільному порядку не надано.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача за прострочення виконання останнім зобов'язання щодо сплати орендних платежів за Договором понад три місяці, штрафні санкції, передбачені п. 3.7. Договору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вказаної суми штрафних санкцій у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день несплати, судом встановлено, що остання визначена Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми штрафних санкцій, передбачених п. 3.7. Договору, у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день несплати.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 89,40 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 40 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаної суми трьох процентів річних, судом встановлено, що остання визначена Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за Договором у вигляді боргу по сплаті орендних платежів у сумі 9 992,50 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 50 коп.), пені у сумі 446,08 грн. (чотириста сорок шість гривень 08 коп.), штрафних санкцій у сумі 10 706,25 грн. (десять тисяч сімсот шість гривень 25 коп.), трьох процентів річних у сумі 89,40 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 40 коп.) та боргу з відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення у сумі 5 989,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 36 коп.), внаслідок чого суд вказані вимоги Позивача задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 284 Господарського кодексу України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Договір у п. 7.4. передбачає, що Орендодавець (Позивач) має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі несвоєчасної плати Орендарем (Відповідачем) орендної плати більше ніж за три місяці.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом встановлено факт порушення Відповідачем зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів за період з січня 2012 року по вересень 2012 року та відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення за період з січня 2012 року по жовтень 2012 року, суд, керуючись п. 7.4. Договору, ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», дійшов висновку про те, що вимога Позивача про розірвання договору оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 03.01.2012 року за №03, підлягає задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 03.01.2012 року №03, у вигляді боргу по сплаті орендних платежів в розмірі 9 992,50 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 50 коп.), пені у розмірі 446,08 грн. (чотириста сорок шість гривень 08 коп.), штрафних санкцій у розмірі 10 706,25 грн. (десять тисяч сімсот шість гривень 25 коп.), трьох процентів річних у розмірі 89,40 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 40 коп.) та боргу з відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення в розмірі 5 989,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 36 коп.), а також про розірвання договору оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 03.01.2012 року за №03, є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та розірвання останнього, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь комунального підприємства «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради, ідентифікаційний код: 20577569, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Комунальна, 6, заборгованість за договором оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 03.01.2012 року за №03, у вигляді основного боргу у сумі 9 992,50 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 50 коп.), пені у сумі 446,08 грн. (чотириста сорок шість гривень 08 коп.), штрафних санкцій у сумі 10 706,25 грн. (десять тисяч сімсот шість гривень 25 коп.), трьох процентів річних у сумі 89,40 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 40 коп.), заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення у сумі 5 989,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 36 коп.) та судовий збір у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

3. Розірвати договір оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району від 03.01.2012 року за №03, укладений між комунальним підприємством «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради (ідентифікаційний код: 20577569, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Комунальна, 6) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 28.01.2013 року.