Постанова № 29597074, 22.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2013 р. № 820/432/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Бартош Н.С.

при секретарі судового засідання - Островській М.О.

за участю представників: позивача - Хоменко С.І., відповідача - Шатова Л.М., Сазонова Є.В., Нартова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Торговий дім "Автоцентр Харків" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Іноземне підприємство «Торговий дім «Автоцентр Харків» (далі - ІП «ТД «Автоцентр Харків») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ ВПП у м. Харкові), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 07.09.2012 року № 0000370048, № 0000380048 та № 0000390048.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки СДПІ ВПП у м. Харкові щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується лише на припущеннях щодо фіктивності його контрагента - ТОВ «Комерц Стандарт», які в свою чергу зроблено на підставі акту перевірки останнього ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, згідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Комерц Стандарт» при продажі товарів у березні 2011 року, в т.ч. при продажі товарів ІП «ТД «Автоцентр Харків», а також нікчемність правочинів між ТОВ «Комерц Стандарт» та підприємствами-покупцями і підприємствами-постачальниками.

Крім того позивач вказує на незаконність визнання відповідачем укладених ІП «ТД «Автоцентр Харків» правочинів нікчемними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та зазначали, що висновки акту перевірки від 21.08.2012 року № 335/48-0/35407761 є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

ІП «ТД «Автоцентр Харків» зареєстровано в якості юридичної особи Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 17.09.2007 року, реєстраційний № 14711070007024234. Взято на облік в органах державної податкової служби 18.09.2007 року за № 647, СДПІ ВПП у м. Харкові взято на облік з 20.03.2012 р. за № 124.

ІП «ТД «Автоцентр Харків» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.11.2011 року № 100077998, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 354077620235.

Відповідно до наказу СДПІ ВПП у м. Харкові від 24.07.2012 року № 336 згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ІП «ТД «Автоцентр Харків» з питань дотримання вимог податкового законодавства при правовідносинах з ТОВ «Комерц Стандарт» за період з 01.01.2010 по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 335/48-0/35407761 від 21.08.2011 року, згідно з яким встановлено порушення ІП «ТД Автоцентр Харків» вимог:

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.2 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2011 р. у сумі 20 613 320 грн.,

- п.138.8, пп. 138.10.1 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 кв. 2011 р. на 14 046 344 грн.

За наслідками акту перевірки № 335/48-0/35407761 від 21.08.2012 року СДПІ ВПП у м. Харкові 06.07.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення

- № 0000370048 від 07.09.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 613 321,00 грн., в т.ч. 20 613 320 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000380048 від 07.09.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток 14 046 344,00 грн.

- № 0000390048 від 07.09.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 41 995 606 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак рішеннями податкових органів вищестоящого рівня скарги позивача залишені без задоволення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між ІП «ТД «Автоцентр Харків» та ТОВ «Комперц Стандарт» були укладені наступні договори:

- авторський договір № 250211 від 25.02.2011 року, згідно з яким позивачу передано у власність виключні майнові права на комп'ютерну програму «Автоматизована інтелектуальна система навчання, моніторингу діяльності та багатокритеріального оцінювання продуктивності персоналу» вартістю 80 375 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 395 833,33 грн.

- авторський договір № 280111 від 28.01.2011 року, згідно з яким позивачу передано у власність виключні майнові права на комп'ютерну програму «Автоматизована інформаційна система з керування автотранспортним господарством підприємства автодилера» вартістю 80 225 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 370 833,33 грн.

- авторський договір № 70211 від 07.02.2011 року, згідно з яким позивачу передано у власність виключні майнові права на комп'ютерну програму «Комплекс програмних засобів та інструментів з формування, реалізації та аналітики маркетингової стратегії підприємства автодилера» вартістю 80 125 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 354 166,67 грн.

- авторський договір № 180111 від 18.01.2011 року, згідно з яким позивачу передано у власність виключні майнові права на комп'ютерну програму «Адміністративний комплекс автоматизованих програмних засобів організації та зберігання розподілених даних із тісною інтеграцією в операційну систему» вартістю 79 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 250 000,00 грн.

- авторський договір № 160211 від 16.02.2011 року, згідно з яким позивачу передано у власність виключні майнові права на комп'ютерну програму «Інтегрована багатоаспектна цілісна система з організації принципів інформаційної безпеки і методів захисту інформації» вартістю 79 875 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 312 500,00 грн.

- авторський договір № 100211 від 10.02.2011 року, згідно з яким позивачу передано у власність виключні майнові права на комп'ютерну програму «Інформаційно-операційний багатоінтерфейсний портал юридичного супроводження купівлі та обслуговування автомобіля» вартістю 79 900 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 316 666,67 грн.

На вказані суми продавцем були виписані податкові накладні.

Відповідно до умов вказаних договорів виключні майнові права включають в себе наступні права: право на використання КП, диски для лазерних систем зчитування, право на відчуження (в тому числі й продаж) КП іншим особам, право на надання третім особам дозволу на використання КП, право на заборону використання КП третіми особами, право на продаж виключних майнових прав на КП іншим особам.

Відповідно до умов авторських договорів встановлено відстрочення остаточного розрахунку за придбані авторські права на умовах товарного кредиту у розмірі 36,5% річних за кожен день відстрочення. Щомісячно в останній день місяця продавець надає покупцю розрахунок нарахування відсотків за право користування товарним кредитом.

Авторські договори були зареєстровані в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, про що свідчать відповідні рішення.

Судом встановлено, що майнові права на комп'ютерні програми були введені в експлуатацію як нематеріальні активи, про що свідчать надані до матеріалів справи інвентарні картки обліку об'єкта інтелектуальної власності, акти введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності, накази про введення в експлуатацію нематеріального активу.

Відповідно до журналів-ордерів для фінансового рахунку 13330 «Знос програмного забезпечення» позивачем на придбані нематеріальні активи нараховувалась амортизація.

В подальшому ТОВ «Комерц Стандарт» та ТОВ «Екосвіт Україна» надавали на адресу позивача розрахунки відсотків за право користування товарним кредитом за вказаними вище авторськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ «Комерц Стандарт» виписало на адресу ІП «ТД «Автоцентр Харків» податкові накладні:

- № 4 від 30.04.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за квітень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 401875,00 грн.

- № 5 від 30.04.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за квітень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 399375,00 грн.

- № 6 від 30.04.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за липень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму 400625,00 грн.

- № 7 від 30.04.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за квітень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 399500,00 грн.

- № 8 від 30.04.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за квітень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 401125,00 грн.

- № 9 від 30.04.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за квітень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму в сумі 397500,00 грн.

- № 1 від 31.05.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за травень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 412816,67 грн.

- № 2 від 31.05.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за травень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 414495,83 грн.

- № 3 від 31.05.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за травень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму 410750,00 грн.

- № 4 від 31.05.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за травень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 415270,83 грн.

- № 5 від 31.05.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за травень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 412687,50 грн.

- № 6 від 31.05.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за травень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму в сумі 413979,17 грн.

- № 1 від 30.06.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за червень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 397500,00 грн.

- № 4 від 30.06.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за червень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 399500,00 грн.

- № 6 від 30.06.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за червень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму 401875,00 грн.

- № 3 від 30.06.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за червень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 400625,00 грн.

- № 2 від 30.06.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за червень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в сумі 401125,00 грн.

- № 5 від 30.04.2011 року стосовно нарахування процентів по товарному кредиту за червень 2011 року, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму в сумі 399375,00 грн.

Суми витрат по сплаті процентів за право користування товарним кредитом відображені позивачем у складі витрат 2 кварталу 2011 року.

Оплата процентів за користування товарним кредитом здійснена позивачем грошовими коштами, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями та виписками банку.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що формування податкового кредиту здійснюється у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.138.2, п.138.5 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з пп. 14.1.245. п. 14.1 ст. 14 ПК України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до пп. 14.1.206. п. 14.1 ст. 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається платіж за придбання товарів у розстрочку.

Згідно зі ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності зі ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, з метою використання придбаних авторських прав ІП «ТД «Автоцентр Харків» було укладено з ТОВ «Екосвіт Україна» договори комісії № АП/03 від 04.04.2011 року, № АП/06 від 01.04.2011 року, № АП/01 від 04.04.2011 року, № АП/05 від 01.04.2011 року, № АП/02 від 04.04.2011 року, № АП/04 від 01.04.2011 року, згідно з умовами яких комісіонер (ТОВ «Екосвіт Україна») від свого імені та за рахунок комітента зобов'язаний вчинити один або декілька правочинів, предметом яких є виробництво примірників вказаних вище комп'ютерних програм, авторські прав на які придбані позивачем в кількості та на умовах, визначених договорами комісії. Для цього відповідно до умов договорів комісії комітент передає комісіонеру невиключне майнове право на тиражування та розповсюдження даних комп'ютерних програм терміном на 6 місяців.

За результатами виконання договорів комісії ТОВ «Екосвіт Україна» передано ІП «ТД «Автоцентр Харків» виготовлені примірники комп'ютерних програм в кількості 50 штук кожній.

В подальшому ІП «ТД «Автоцентр Харків» здійснив реалізацію по 1 примірнику кожної комп'ютерної програми на адресу ТОВ «Комерс Ком'юніті Трейд» на загальну суму 196860,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Таким чином, в судовому засіданні підтверджено факт наявності господарської мети використання придбаних позивачем нематеріальних активів у власній господарській діяльності.

Заперечуючи проти позовних вимог представниками відповідача було вказано на факт відсутності придбання позивачем авторських прав на комп'ютерні програми, оскільки дані авторські програми на момент їх продажу не були зареєстрованими за продавцями, а саме за ТОВ «Комерц Стандарт». Крім того, відповідач посилається на пояснення розробників даних комп'ютерних програм ОСОБА_6 та ОСОБА_7, наданих останніми працівникам податкової міліції, згідно з якими останніми будь-яких договорів щодо передачі авторського права з ТОВ «Комерц Стандарт» ними не укладались, про дані підприємства ніколи не чули.

Однак вказана позиція відповідача не може бути прийнята судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

У відповідності зі ст.7 цього Закону суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права.

Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Виходячи з аналізу вказаних норм закону, суд приходить до висновку що реєстрація за собою авторського права для підтвердження законності його набуття не є обов'язковою, а є лише засобом захисту своїх авторських прав власником від незаконного посягання на них з боку третіх осіб. При цьому обов'язку закон не утримує положень щодо моменту виникнення авторського права, пов'язаного з його реєстрацією.

В той же час судом встановлено, авторське право у ТОВ «Комерц Стандарт» на комп'ютерні програми виникло внаслідок його створення на підставі договорів з тимчасовим науково-технічним колективом, до складу якого ввійшли ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, які є безпосередніми розробниками комп'ютерних програм.

Відповідно до положень вказаних договорів № 251110 від 25.11.2010 року, № 171110 від 17.11.2010 року, № 191110 від 19.11.2010 року, № 221110 від 22.11.2010 року, № 161110 від 16.11.2010 року, № 151110 від 15.11.2010 року, Замовник поручає, а тимчасовий науково-технічний колектив бере на себе зобов'язання по виконанню робіт, пов'язаних з розробкою науково-технічної продукції на підставі детально розроблено технічного опису.

Згідно вказаних договорів всі майнові права на створювану науково-технічну продукцію, в т.ч. всі виключні майнові права автора на комп'ютерну програму, і її подальше використання з моменту її створення передаються Замовнику, що означає вільне володіння, використання та розпорядження, в т.ч. виключне право використовувати, дозволяти використовувати, право забороняти використовувати розробленими комп'ютерною програмою, її фрагментами, вихідними кодами, програмним забезпеченням без обмеження по способу, території і на весь строк дії авторського права. Момент передачі права на науково-технічну продукцію, а також її фізична передача визначається днем підписання сторонами акту прийому-передачі.

Як слідує з матеріалів справи створення комп'ютерних програм та передача прав на них передували подальшому відчуженню на адресу позивача.

Таким чином, відповідно до вказаних вище договорів власником авторських прав на комп'ютерні програми було ТОВ «Комерц Стандарт» з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Отже з моменту виникнення авторських прав у вказаного підприємства виникло відповідно і право на їх відчуження, а отже укладення авторських договорів на передачу авторських прав на комп'ютерні програми до ІП «Автоцентр Харків» повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Крім того, відповідно до п.7 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого постановою КМУ № 1756 від 27.12.2001 року, заявка на реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, обов'язково повинна містити, крім іншого, примірник авторського договору, що засвідчує передачу (відчуження) майнового права або передачу права на використання твору відповідно до статей 16, 31 і 32 Закону та відповідає вимогам, передбаченим статтею 33 Закону. Якщо передачу (відчуження) майнових прав або права на використання твору здійснює особа, яка має виключне майнове право на твір, але не є його автором, до заявки додається документ, що підтверджує її виключне майнове право на цей твір.

Всі договори про придбання позивачем авторських прав на комп'ютерні програми були зареєстровані в Державному департаменті інтелектуальної власності (копії свідоцтв надано до матеріалів справи).

Таким чином, під час реєстрації авторських договорів щодо придбання позивачем авторських прав на комп'ютерні програми уповноваженою державною установою було перевірено законність як придбання прав позивачем так і їх відчуження володільцем цих прав - ТОВ «Комерц Стандарт».

Окрім цього, суд зазначає, що правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних і спрямований на захист інтересів суб'єктів авторського права і суміжних прав та захист прав споживачів визначені Законом України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» від 23 березня 2000 року № 1587-ІІІ (далі Закон України № 1587-ІІІ). Згідно зі ст.1 вказаного закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають в процесі розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Статтею 2 Закону України № 1587-ІІІ визначено, що контрольна марка - спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. Контрольна марка є самоклейним знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист.

Пунктом «є» ч.1 ст.5 Закону України № 1587-ІІІ передбачено, що для одержання контрольних марок особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону (далі - Заявники), подають до Установи, зокрема, копію ліцензії на здійснення господарської діяльності з впровадження голографічних захисних елементів.

Як було встановлено в судовому засіданні, для маркування виготовлених примірників комп'ютерних програм ТОВ «Екосвіт Україна», яке є комісіонером за договорами комісії з позивачем, уклало відповідну угоду з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, що має відповідну ліцензію на впровадження голографічних захисних елементів. Вказаною особою здійснювалось придбання контрольних марок, а також вчинялись інші дії щодо виготовлення примірників комп'ютерних програм, які в подальшому були передані комісіонером позивачу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується маркування контрольними марками примірників комп'ютерних програм, авторські права на які належать ІП «ТД «Автоцентр Харків», а отже порушень законодавства при цьому позивачем не встановлено.

Надані відповідачем до матеріалів справи пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7, надані ними працівникам податкової міліції, суд не приймає до уваги, оскільки викладені в поясненні факти спростовуються наданими до матеріалів справи документальними матеріалами, в т.ч. особистими нотаріальними заявами ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про участь цих осіб в розробці комп'ютерних програм на підставі договорів с Замовниками.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити наступне. Як слідує з акту перевірки відповідач посилається в обґрунтування своїх висновків щодо порушень законодавства позивачем на акт перевірки ТОВ «Комерц Стандарт», складений ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за № 866/3-23-30-37309926 від 02.08.2011 року. В той же час дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, пов'язані з проведенням документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерц Стандарт», в результаті якої був складений даний акт, постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2011 року у справі № 2а-16631/11/2670 визнано незаконними. Крім того, вказаною судовою постановою визнано незаконними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерц Стандарт».

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Іноземного підприємства "Торговий дім "Автоцентр Харків" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000370048 від 07.09.2012 року, № 0000380048 від 07.09.2012 року та № 0000390048 від 07.09.2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Іноземного підприємства "Торговий дім "Автоцентр Харків" суму судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бартош Н.С.