Постанова № 29595965, 25.02.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року Справа № 5002-27/2183-2012 (5002-26/2183-2012)

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Волкова К.В.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт";

відповідача, не з'явився, приватне підприємство "Індустрія Цифрових Ілюзій";

третьої особи, не з'явився, відкрите акціонерне товариство Російська літакобудівна корпорація "МіГ";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Індустрія Цифрових Ілюзій" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Янюк О.С.) від 03 грудня 2012 року у справі № 5002-27/2183-2012 (5002-26/2183-2012)

за позовом дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" (вул. Пушкіна, 1,Морське, м. Судак,98033)

до приватного підприємства "Індустрія Цифрових Ілюзій" (вул. Пушкіна/Самокіша, б.24/23, кв.5,Сімферополь,95011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відкрите акціонерне товариство "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" (1-й Боткінський проїзд, буд.7,Москва,Російська Федерація,125284)

про стягнення 81595,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" звернулось з позовом до приватного підприємства "Індустрія Цифрових Ілюзій про стягнення 84489,48 грн., з яких 19375,00 грн. сума основної заборгованості з орендної плати, 63730,63 грн. пені, 1383,85 грн. проценти річних, також позивач просить стягнути судові витрати. Вимоги обґрунтовані положеннями статей 526, 546, 549, 552, 610-612, 625, 638 Цивільного кодексу України та статей 180-181, 193, 199, 232, 283, 286 Господарського кодексу України і мотивовані невиконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору оренди від 15 квітня 2010 року щодо своєчасної оплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2012 року у справі №5002-26/2183-2012 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відкрите акціонерне товариство "Російська літакобудівна корпорація "МіГ".

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 81595,97 грн., що включають: 19375,00 грн. основної заборгованості з орендної плати, 61405,63 грн. пені, 815,34 грн. 3% процентів річних.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2012 року у справі 5002-27/2183-2012 (5002-26/2183-2012) позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Індустрія Цифрових Ілюзій" на користь дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" 25390,68 грн., у тому числі 19375,00 грн. основного боргу, 5213,84 грн. пені, 801,84 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що сторонами у договорі оренди від 15 квітня 2010 року були узгоджені правила щодо строків оренди та строків оплати орендних платежів, а за відсутності доказів сплати, суми орендної плати, пені за договором та передбачених законодавством відсотків річних підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Індустрія Цифрових Ілюзій" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. На думку заявника апеляційної скарги, договір оренди є неукладеним, оскільки сторони не передбачили всіх істотних умов, які притаманні договору оренди, а саме не вказали вартість орендованого майна та орендну плату з урахуванням її індексації. Отже, оскільки договір є неукладеним, підстави для застосування санкцій за порушення строків сплати орендної плати (пені) відсутні.

Також скаржник зазначає, що за договором нерухоме майно передається за актом приймання - передачі, який підписано 14 червня 2010 року, отже є безпідставним нарахування орендної плати за квітень, травень, та червень 2010 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 січня 2013 року скарга прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду на 04 лютого 2013 року у складі судової колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Гонтар В.І., Волков К.В.

До канцелярії суду надійшло клопотання приватного підприємства "Індустрія Цифрових Ілюзій" про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею іншої справи за позовом підприємства до пансіонату про визнання недійсним договору оренди очисних споруд від 15 квітня 2010 року.

В суді апеляційної інстанції 04 лютого 2013 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення в повному обсязі. У судовому засіданні оголошено перерву до 25 лютого 2013 року.

Розпорядженням заступника секретаря судової палати від 25 лютого 2013 року у зв'язку з відрядженням суддю Гонтаря В.І. замінено у складі колегії на суддю Черткову І.В.

У судове засідання 25 лютого 2013 року представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши заявлене клопотання під час судового розгляду, ознайомившись з матеріалами справи та переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

15 квітня 2010 року між дочірнім підприємством "Пансіонат "Зеніт" (Орендодавець) та приватним підприємством "Індустрія Цифрових Ілюзій" (Орендар) укладено договір оренди, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець зі згоди Власника (ВАТ "РЛК "МіГ") передає в оренду, а Орендар приймає в строкове платне користування комплекс очисних споруд, каналізаційну насосну станцію, хлораторну, перекачувальну станцію, мулові майданчики, каналізаційний колектор, ТП 146, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Судак, с. Морське, на земельній ділянці площею 0,6059 га і 0,0654 га (далі - майно). Нерухоме майно передається в оренду разом зі всіма технічними складовими, зокрема: телефонними мережами, вентиляційними та каналізаційними комунікаціями й т.і., які складають інфраструктуру будівель і споруд, а також з документами, які до них відносяться. Також в оренду передаються меблі та інше майно, яке знаходиться в будівлях. Метою передачі в оренду будівель і споруд є використання їх для надання послуг юридичним і фізичним особам с. Морське з приймання та очищення стічних вод.

Як встановлено судом, дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" є дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства "РЛК "МіГ", яке, в свою чергу, виступає його єдиним засновником (пункт 1.1 Статуту позивача, т. 1 а.с. 47-56, т. 2 а.с. 8-12). Орендоване Майно передане третьою особою на баланс Орендодавця, що підтверджується відповідним актом від 26 березня 1999 року (т. 2 а.с. 5-7) та бухгалтерською довідкою від 12 листопада 2012 року вих. № 279 (т. 2 а.с. 71). Крім того, при укладанні сторонами даного договору 15 квітня 2010 року його було погоджено третьою особою та скріплено її печаткою (т. 1 а.с. 15).

Згідно з пунктами 3.1 і 3.4 договору строк оренди встановлюється сторонами Договору з 15 квітня 2010 року до 10 грудня 2012 року і не залежить від дати передачі Майна в оренду. Дія Договору припиняється у випадку припинення договору оренди від 10 березня 2009 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Генуя Тур" і позивачем.

Відповідно до пункту 2.1 договору майно передається в оренду на підставі акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками Орендаря і Орендодавця.

Встановлено, що у виконання умов договору 30 квітня 2010 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно комплексу очисних споруд загальною балансовою вартістю 1782326,83 грн., розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Судак, с. Морське, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі (т. 1 а.с. 16).

Крім того, 14 червня 2010 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду меблі та інше рухоме майно комплексу очисних споруд загальною балансовою вартістю 124563,55 грн., розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Судак, с. Морське, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі (т. 1 а.с. 17-18). У вищевказаних актах також зазначено, що строк оренди і орендна плата за користування майном встановлюється з 15 квітня 2010 року згідно з пунктом 3.1 Договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що орендар прийняв на себе зобов'язання своєчасно вносити орендну плату та інші передбачені Договором платежі.

Розмір орендної плати за договором складає 90 000,00 грн. на рік. Розмір орендної плати на місяць складає 7500,00 грн. (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно, до 30-го числа місяця, що передує розрахунковому.

Згідно з пунктом 2.4 договору у разі закінчення строку його дії, а також у випадках дострокового його розірвання, орендоване Майно негайно підлягає поверненню Орендарем Орендодавцю на підставі передавального акту у стані, в якому воно було отримане, з урахуванням нормального зносу, а саме: в технічно справному та придатному для подальшої експлуатації стані, а у відношенні нерухомого майна - без порушень цілісності конструкцій, покрівлі, комунікацій, сантехнічного обладнання, електроприладів, підлогового і стінового покриття, віконних рам й т.і.

Листом від 10 грудня 2010 року № 208 орендодавець проінформував орендаря про припинення дії договору з 15 лютого 2011 року у відповідності до пункту 3.4 договору у зв'язку з припиненням дії договору оренди від 10 березня 2009 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Генуя Тур" і позивачем. Одночасно орендодавець просив орендаря відповідно до пункту 2.4 Договору в строк до 15 лютого 2011 року повернути все орендоване майно (т. 1 а.с. 19). Цей лист погоджений із третьою особою 10 грудня 2010 року та вручений відповідачеві, що підтверджується відповідними відмітками (т. 1 а.с. 19).

07 лютого 2011 року орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди майно, що підтверджується підписаним без зауважень та скріпленим печатками сторін передаточним актом повернення з оренди нерухомого майна, меблів та іншого рухомого майна комплексу очисних споруд дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" (т. 1 а.с. 20-22).

На виконання умов Договору за період з квітня по липень та з вересня по грудень 2010 року між сторонами були складені та підписані без зауважень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оплати оренди на загальну суму 56500,00 грн., а саме: від 23.04.2010 № З-00000038 на суму 4000,00 грн., від 12.05.2010 № З-00000043 на суму 7500,00 грн., від 30.06.2010 № З-0000053 на суму 7500,00 грн., від 31.07.2010 № З-00000056 на суму 7500,00 грн., від 30.09.2010 № З-00000062 на суму 7500,00 грн., від 31.10.2010 № З-00000065 на суму 7500,00 грн., від 30.11.2010 № З-00000067 на суму 7500,00 грн., від 30.12.2010 № З-00000069 на суму 7500,00 грн. (т. 1 а.с. 25-33).

Разом з тим, орендодавцем за серпень 2010 року та січень-лютий 2011 року були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оплати оренди на загальну суму 16875,00 грн., а саме: від 31.08.2010 № З-00000059 на суму 7500,00 грн (т. 1 а.с. 29), від 31.01.2011 № З-00000001 на суму 7500,00 грн (т. 1 а.с. 34), від 15.02.2011 № З-00000003 на суму 1875,00 грн. (т. 1 а.с. 35), які не підписані з боку орендаря.

У зв'язку з частковою оплатою оренди майна на загальну суму 54000,00 грн. за відповідними банківськими виписками (т. 1 а.с. 36-42), господарським судом першої інстанції обрахована заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 19375,00 грн. (56500,00 грн + 16875,00 грн - 54000,00 грн). Відсутність доказів з оплати оренди на вказану суму стала підставою для задоволення в цій частині позову дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" і стягнення суми з відповідача в судовому порядку.

Проаналізувавши обставини даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо безпідставності вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

У відповідності до умов укладеного сторонами договору від 15 квітня 2010 року за своєю правовою природою та ознаками він є договором оренди рухомого й нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 761 вказаного кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Стаття 762 Цивільного кодексу України унормовує, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд першої інстанції цілком ґрунтовно дійшов висновку, що оскільки позивачем виконані всі умови договору оренди, а відповідачем не виконані зобов'язання зі своєчасної оплати орендних платежів у розмірі 19375,00 грн., позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умов відсутності доказів сплати вказаної суми, вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 61405,63 грн., судова колегія зауважує, що господарський суд першої інстанції вірно послався на приписи статей 610 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та застосував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з врахуванням домовленостей сторін, викладених у пункті 10.1 договору від 15 квітня 2010 року.

Беручи до уваги, що санкція у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами договору та погоджуючись із розрахунком пені, який був зроблений судом першої інстанції у повній відповідності до вимог діючого законодавства, судова колегія визнала, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені правомірно задоволена судом першої інстанції лише частково, у розмірі 5213,84 грн.

З огляду на положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, сума яких також була розрахована місцевим господарським судом самостійно за умов невірного надання розрахунку позивачем, судом задоволені частково правомірно, в розмірі 801,84 грн. Розрахунок даних нарахувань загалом за 504 дні прострочення судом апеляційної інстанції перевірено.

Отже, в частині позовних вимог, не підтверджених доказами, судове рішення про відмову у позові є правильним.

Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та його посилань на те, що договір оренди від 15 квітня 2010 року є неукладеним, судова колегія зазначає наступне.

На підставі положень статті 43 ГПК України господарський суд повинен оцінити надані сторонами докази в їх сукупності, керуючись законом. Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на положеннях договору сторін про оренду майна від 15 квітня 2010 року, положенням якого господарський суд, який розглядає справу, повинен надати правову оцінку та встановити відповідність предмету та підстав позовних вимог вимогам чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту договору оренди, сторони у розділі 4 договору встановили розмір орендної плати та порядок розрахунків, пунктом 3.1 договору - строк оренди з 15 квітня 2010 року по 10 грудня 2012 року. При цьому, при підписанні актів приймання - передачі сторони вказували, що строк оренди та орендна плата починається саме з 15 квітня 2010 року. Отже, судова колегія проаналізувавши умови даного договору та врахувавши фактичне виконання договору обома контрагентами, дійшла висновку про можливість розгляду справи і відсутність підстав для застосування положень частини 1 статті 79 вказаного кодексу. Слід зазначити, що за умов визнання угоди сторін неукладеною або недійсною під час розгляду іншої господарської справи рішення суду у дійсній справі може бути переглянуто за нововиявленими обставинами або застосовані правила повороту виконання рішення, постанови (ст.122 ГПК). З врахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Щодо доводу заявника скарги про неможливість використання орендованого майна до 14 червня 2010 року з огляду на передачу рухомого майна саме цієї дати (том 1 а.с.17-18), суд апеляційний інстанції наголошує, що правила обчислення строків, у тому числі строків оренди, встановлені положеннями статей 251-255 Цивільного кодексу України. Початком строку дії договору, а отже й виникнення взаємних обов'язків за орендою, сторонами договору передбачений наступний день після календарної дати його укладання Акт приймання - передачі майна (як нерухомого так і рухомого майна) фіксує лише факт передачі об'єкта оренди. До того ж, сторони передбачили у абз.4 пункту 1.1 договору, що повний перелік рухомого майна вказується в акті приймання-передачі орендованого майна, який підписується сторонами впродовж 2-х місяців з моменту підписання даної додаткової угоди.

Отже, оскільки відповідач посилається лише на неможливість використання майна через підписання відповідного акту приймання - передачі 14 червня 2010 року, судова колегія вважає, що з врахуванням положень п.3.1 договору сторін та зазначення в самому акті що строк оренди та орендна плата за використання вищевказаного майна починається з 15 квітня 2010 року відповідно до пункту 3.1 договору оренди від 15 квітня 2010 року, доводи відповідача є спростованими.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, господарським судом з врахуванням приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України правильно розподілено судові витрати у справі.

Враховуючи означене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у повній відповідності до встановлених обставин у справі та з врахуванням наданих сторонами доказів, отже, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Індустрія Цифрових Ілюзій" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2012 року у справі № 5002-27/2183-2012 (5002-26/2183-2012) залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді К.В. Волков

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" (вул. Пушкіна, 1,Морське, м. Судак,98033)

2. Приватне підприємство "Індустрія Цифрових Ілюзій" (вул. Пушкіна/Самокіша, б.24/23, кв.5,Сімферополь,95011)

3. Відкрите акціонерне товариство "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" (1-й Боткінський проїзд, буд.7,Москва,Російська Федерація,125284)