Постанова № 29595864, 20.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 лютого 2013 року 14:19 №826/882/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології»додержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 №0000142220 та від 10.01.2013 №0000132220,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 №0000142220 та від 10.01.2013 №0000132220.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 20.12.2012 №5994/22-222-36657508 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та приватним підприємством «Матрікс», прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013 №0000142220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53 985,00 грн. та від 10.01.2013 №0000132220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 083,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 20.12.2012 №5994/22-222-36657508 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 №0000142220 та від 10.01.2013 №0000132220. Так, відповідачем вказано на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» та приватним підприємством «Матрікс» як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за відсутності факту реальності господарських операцій.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з приватним підприємством «Матрікс» за лютий 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 43 188,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 49 666,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 20.12.2012 №5994/22-222-36657508 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 10.01.2013 №0000142220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 53 985,00 грн., у тому числі: 43 188,00 грн. - основний платіж, 10 797,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

від 10.01.2013 №0000132220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 62 083,00 грн., у тому числі: 49 666,00 грн. - основний платіж, 12 417,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 20.12.2012 №5994/22-222-36657508 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» та приватним підприємством «Матрікс» за договором від 02.01.2012 №7 як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» (покупець) та приватним підприємством «Матрікс» (поставщик) укладений договір поставки від 02.01.2012 №7, відповідного до якого поставщик зобов'язується передати у власність покупцю для товар згідно комерційних документах. Поставка здійснювалася шляхом самовивозу товару покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 02.01.2012 №7 укладався товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» для реалізації своєї основної господарської діяльності - оптової торгівлі устаткуванням.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору поставки від 02.01.2012 №7, копії специфікацій до вказаного договору, копія довіреності на отримання товару від 10.01.2012 №6, копії податкових накладних за лютий 2012 року, копії видаткових накладних за лютий 2012 року, копії виписок по рахунку за відповідні періоди, докази про подальше використання позивачем придбаного у приватного підприємства «Матрікс» товару та інші документи, що підтверджується матеріалами справи.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» та приватним підприємством «Матрікс», вказано на відсутність у позивача при перевірці сертифікатів якості товару, транспортних документів та транспортних накладних.

Разом з тим, жодних доказів, що зазначена документація витребовувалась у позивача під час проведення перевірки, суду не надано. За посиланнями позивача, що не спростовано відповідачем, товар, придбаний у приватного підприємства «Матрікс» у подальшому був реалізований позивачем своїм контрагентами, у зв'язку з чим відповідні сертифікати якості були передані покупцям.

Суд також звертає увагу, що сертифікати якості товару та транспортні документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та використання товарно-матеріальних цінностей, оскільки не містять відомостей про господарську операцію.

Зазначена позиція суду узгоджується із судовою практикою, висловленою в судових рішеннях, що набрали законної сили, зокрема, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 №К-27230/10, від 30.10.2012 №К/9991/47155/12, від 04.02.2010 №К-22823/09.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва ДПС в акті від 20.12.2012 №5994/22-222-36657508 посилається на висновок, наданий ГВПМ державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС щодо відсутності реального здійснення господарської діяльності приватним підприємством «Матрікс» з огляду на невстановлене місцезнаходження директора підприємства та фактичне місцезнаходження самого підприємства.

За результатами відпрацювання зазначеної інформації державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт неможливості проведення перевірки приватного підприємства «Матрікс» від 14.06.2012 №1353/22-521-31989368. Незважаючи на факт неможливості проведення перевірки, орган державної податкової служби в зазначеному акті робить висновки щодо відсутності факту реальності господарських операцій підприємства.

Жодного обґрунтування зазначених висновків акту від 14.06.2012 №1353/22-521-31989368 в акті перевірки позивача 20.12.2012 №5994/22-222-36657508 не відображено, відповідними доказами суду не обґрунтовано.

Крім того, на спростування реальності господарських операцій, здійснених позивачем з приватним підприємством «Матрікс» відповідач також посилається на пояснення директора приватного підприємства «Матрікс» ОСОБА_1 щодо не здійснення ним фактичної діяльності на підприємстві.

Разом з тим, сама по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор контрагента був номінальним керівником, податковим органом не подано, узгодженості дій позивача та контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС не наведено. Інформації щодо встановлення вироком суду обставин щодо фіктивності реєстрації контрагента позивача, відповідачем суду не надано.

Окрім того, під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Матрікс», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Натомість, із доказів, наданих представником відповідача під час судового розгляду справи, вбачається, що приватним підприємством «Матрікс» декларувались податкові зобов'язання за взаємовідносинами із позивачем.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» та приватним підприємством Матрікс» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» та приватним підприємством «Матрікс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 №0000142220 та від 10.01.2013 №0000132220 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 10.01.2013 №0000142220 та від 10.01.2013 №0000132220.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 25.02.2013