Постанова № 29594989, 19.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 Справа № 5015/3794/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання А. Филистин

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача (апелянта) - Корабєц С. Й. - голова; Ястремська Г. І. - головний бухгалтер

розглянув апеляційну скаргу Житлового кооперативу № 140, м. Львів б/н від 10.12.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2012 р. (суддя Н. Мороз)

у справі № 5015/3794/12

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача Житлового кооперативу № 140, м. Львів

про стягнення 192 576, 43 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2012 р. у справі № 5015/3794/12 задоволено позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", з Житлового кооперативу № 140 на користь позивача стягнуто 158 994, 19 грн. основного боргу, 20 963, 84 грн. пені, 7 944, 31 грн. 3 % річних, 4 674, 09 грн. інфляційних нарахувань та 4 421, 78 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в результаті неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати теплової енергії у нього виникла заборгованість перед позивачем, на суму якої нараховані інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з Житлового кооперативу 158 994 грн. основного боргу, в решті позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що заборгованість ЖК виникла внаслідок неправомірних дій попереднього голови ЖК № 140 та банкрутства «Трансбанку», на рахунки якого члени житлового кооперативу сплачували за комунальні послуги. Додатковою підставою виникнення боргу скаржник вважає несвоєчасну оплату мешканцями заборгованості за теплопостачання та квартплату. Крім того, посилаючись на додані до апеляційної скарги платіжні доручення за окремі місяці 2012 року вважає, що ЖК належним чином виконує умови договору.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.09.2005 р. між Львівським МКП «Львівтеплоенерго» (енергопостачальна організація) та Житловим кооперативом № 140 укладено договір № 3987/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п. 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.

Розрахунковим періодом, згідно п. 6.2 договору, є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору, споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, споживач повинен сплатити вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 7.2.3 договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

У додатку 1 до договору № 3987/А сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, об'єкти, загальну опалювальну площу (5 947, 11 м кв.).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору в період опалювального сезону 2010-2011 рр., 2011-2012рр. ЛМКП "Львівтеплоенерго" поставило, а Житловий кооператив № 140 отримав теплову енергію для опалення, що підтверджується актами про включення системи теплоспоживання від 15.10.2010 р. та 24.10.2011 р.

Однак, відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, в наслідок чого за період з 01.04.2010 р. по 31.07.2012 р. в нього утворилась заборгованість в розмірі 188 614, 19 грн., яка відображена у розрахунку, поданого позивачем.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір № 3987/А від 23.09.2005 р., за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Так, згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нормами ст. 276 ГК України, передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 6.3 договору, споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставленої позивачем теплової енергії в повному обсязі не виконав. Відтак, вимога позивача про стягнення основного боргу у розмірі 158 994, 19 грн. за період з 01.04.2010 р. по 31.07.2012 р. є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.3 договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає порядок та строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.07.2012 р. № 01-06/908/2012).

Згідно п. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції (ч. 7 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.01.2013 р. № 10-70/0/4-13 «Про окремі питання застосування строків позовної давності»).

Заяви про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені матеріали справи не містять, доказів неприйняття або відмови в прийнятті такої заяви відповідачем не подано.

Таким чином, підстав для відмови у стягненні певної частини пені у суду немає, а тому стягненню підлягає пеня у розмірі, заявленому позивачем - 20 963, 84 грн., за період з січня по червень 2012 р. (а. с. 18, Том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, у зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманої теплової енергії на загальну суму 158 994, 19 грн., судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача за період з 26.03.2012 р. по 25.08.2012 р. 7 944, 31 грн. 3 % річних та 4 674, 09 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2012 р. у справі № 5015/3794/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Житлового кооперативу № 140, м. Львів - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 22.02.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.