Рішення № 29594858, 19.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/399/13 19.02.13За позовом Приватного підприємства «МІЄР»;

до Приватного підприємства «Ас-Пак»;

про стягнення 73 400,84 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Лисюк М. О., представник, довіреність № б/н від 01.11.2012 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/399/13, розгляд справи призначено на 31.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 року відкладено розгляд справи до 19.02.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за відвантажену продукцію у розмірі 66 578,16 грн., 865,52 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 66,58 грн. інфляційних втрат, 4 213,58 грн. штрафу, а також 1 677,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується відмітками відділу канцелярії Господарського суду міста Києва на звороті ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які свідчать про направлення вказаних ухвал на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Відповідач не направив в судове засідання повноважних представників, позовні вимог по суті не заперечив, письмовий відзив на позовну заяву не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Приватним підприємством «МІЄР» (постачальник) та Приватним підприємством «Ас-Пак» (покупець) 28.02.2012 року було укладено договір поставки №11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупця товар, надалі - продукція. Покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, заявка на погодження поставки продукції по номенклатурі та обсягу подається за 5 днів до моменту поставки.

Згідно з п. 2.1. договору, поставка продукції покупцеві здійснюється автотранспортом продавця з урахуванням транспортних витрат у вартість продукції. Прийняття-передання продукції проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, у порядку, передбаченому Інструкціями Держарбітражу №П-6, П-7.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що датою поставки є дата отримання покупцем продукції (дата акту передання-прийняття продукції чи дата накладної на відвантаження продукції) у пункті поставки (склад постачальника).

У п. 3.1. договору зазначено, що загальна ціна договору визначається сумарною ціною продукції, поставленої постачальником покупцеві протягом терміну дії даного договору.

Ціна на продукцію погоджена протоколом №1, що оформлений додатком до даного договору постачання і є його невід'ємною складовою частиною (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість товару не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення 12-денного строку відтермінування оплати за відвантажену продукцію.

Згідно з п. 6.2. договору, у разі порушення строків оплати за продукцію, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченої продукції.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 28 лютого 2013 року.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До даного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, постачальник зобов'язався виготовити, поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що датою поставки є дата отримання покупцем продукції (дата акту передання-прийняття продукції чи дата накладної на відвантаження продукції) у пункті поставки (склад постачальника).

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000147 від 21.05.2012 року та видаткової накладної №РН-0000143 від 21.05.2012 року на замовлення відповідача позивач відвантажив гофропродукції на загальну суму 46 181,16 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000157 від 25.05.2012 року та видаткової накладної №РН-0000154 від 25.05.2012 року на замовлення відповідача позивач відвантажив гофропродукції на загальну суму 53 159,08 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000160 від 28.05.2012 року та видаткової накладної №РН-0000157 від 28.05.2012 року на замовлення відповідача позивач відвантажив гофропродукції на загальну суму 6 375,60 грн.

Факт поставки продукції відповідачеві підтверджується також товаротранспортними накладними, які, відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.10.1997 року №363, є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортна накладна засвідчує не лише факт перевезення вантажу, але є одночасно первинним документом бухгалтерського обліку, що містить відомості про господарську операцію і засвідчує її здійснення.

Факт отримання продукції відповідачем підтверджується підписами особи, яка на підставі довіреності на отримання цінностей від ПП «МІЄР», здійснювала приймання продукції, а також печаткою покупця.

У п. 3.1. договору зазначено, що загальна ціна договору визначається сумарною ціною продукції, поставленої постачальником покупцеві протягом терміну дії даного договору.

Ціна на продукцію погоджена протоколом №1, що оформлений додатком до даного договору постачання і є його невід'ємною складовою частиною (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість товару не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення 12-денного строку відтермінування оплати за відвантажену продукцію.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до пункту 3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в повній мірі, а саме не сплатив за першу поставку 9 419,08 грн., за другу поставку 53 159,08 грн. і за третю поставку 4 000,00 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 66 578,16 грн. заборгованості.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2. договору, у разі порушення строків оплати за продукцію, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченої продукції.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 4 213,58 грн. пені. Вказана вимога позивача також підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 66,58 грн. інфляційних втрат і 865,52 грн. трьох процентів річних.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Господарським судом встановлено, що протягом періоду прострочення сукупний індекс інфляції становив менше одиниці, тому з відповідача не можуть стягуватися інфляційні втрати.

У зв'язку з цим, стягненню з відповідача підлягають лише три відсотки річних з простроченої суми, після здійснення перерахунку яких, господарським встановлено їх розмір - 855,77 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ас-Пак» (інд. 03127, м. Київ, вул. Сеченова, 5, кв. 92, код ЄДРПОУ 37480546) на користь Приватного підприємства «МІЄР» (юридична адреса: інд. 80200, Львівська обл., Радехівський р-н, м. Радехів, вул. Мазепи, 1; поштова адреса: інд. 79000, м. Львів, вул. Технічна, 10/6, код ЄДРПОУ 13823275) 66 578 (шістдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 16 коп. заборгованості, 4 213 (чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 58 коп. штрафу, 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 77 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «МІЄР» (юридична адреса: інд. 80200, Львівська обл., Радехівський р-н, м. Радехів, вул. Мазепи, 1; поштова адреса: інд. 79000, м. Львів, вул. Технічна, 10/6, код ЄДРПОУ 13823275) 65 (шістдесят п'ять) грн. 70 коп. надмірно сплаченого судового збору. Видати наказ.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 26.02.2013 р.