Рішення № 29594831, 18.02.2013, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 2014/1526/2012

Провадження № 2/621/36/13

РІШЕННЯ

іменем України

18.02.2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Бережної Н.М.,

при секретарю - Друповій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

22.02.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна».

Позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги, остаточно виклавши їх в уточненій позовній заяві до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому вказав, що 08.06.2011 року приблизно об 11 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи власним технічно справним автомобілем «Опель Омега караван», реєстраційний номер НОМЕР_1, їхав зі швидкістю 60 км/год по вул. Харківській в м. Змієві Харківської області в напрямку центра м. Зміїв. На шляху прямування в районі перехрестя з вул. Вишневою ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 15 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого дії чи бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю та здоров'ю громадян, заподіювати матеріальну шкоду, а також п. 12.3 Правил дорожнього руху, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди, при виникненні небезпеки у вигляді рухаючогося в попутному напрямі і здійснюючого маневр лівого повороту з метою виїзду на вул. Вишнева, мопеда «Ямаха», без реєстраційного номеру, під управлінням водія ОСОБА_1, якого відповідач об'єктивно міг бачити, однак ОСОБА_2 не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, тим самим створив перешкоду для учасників дорожнього руху, та допустив зіткнення із вказаним мопедом.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України, допущене водієм ОСОБА_2, знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_1 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, а саме: черепно-мозкова травма (множинні садна на голові, забита рана в лобовій області, лінійний перелом лобної кістки зліва з переходом на лобові пазухи і верхню стінку орбіти), закрита травма шиї (перелом тіла 2 шийного хребця зі зміщенням), а також садна на кінцівках.

24.01.2012 року Зміївським районним судом Харківської області була винесена постанова у справі № 2014/1-284/11 відносно ОСОБА_2, згідно з якою суд визнав відповідача винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, але звільнив його від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії.

Винними діями ОСОБА_2 ОСОБА_1 було завдано матеріальні збитки в розмірі 7854,39 грн., які складаються з: витрат на лікування у розмірі 3354,39 грн.; шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності на суму 2500 грн.; шкоди, пов'язаної із фізичним знищенням транспортного засобу у розмірі 2000 грн.

Крім того, ОСОБА_1 винними протиправними діями ОСОБА_2 було завдано значну моральну шкоду, яка полягає в тому, що після завдання тілесних ушкоджень позивач, будучи літньою людиною, відчував важкі фізичні страждання, знаходився прикутим до лікарняного ліжка в літню жару, внаслідок неодноразових рентгенів та МРТ отримав велику дозу випромінювання, після виписки з лікарні і до цього часу він потребує постійного стороннього догляду та допомоги, оскільки відчуває запаморочення, слабкість та головні болі. Також, ОСОБА_1 позбавлений вести звичний спосіб життя, для його лікування та догляду потрібні і будуть потрібні значні кошти, яких не вистачає, а відповідач взагалі не приймає участі в лікуванні позивача, а значні тілесні ушкодження тепер завжди будуть потребувати постійного обстеження та лікування. Вся родина позивача на протязі всього часу змушена змінити постійний свій спосіб життя, здоров'я дружини ОСОБА_1 значно погіршилося і 13.06.2011 року консультативним висновком у неї було діагностовано передінфарктний стан, а його донька змушена змінити свої плани, виїхати з м. Києва, де вона проживала та працюла, і здійснювати догляд за батьками. Отже, винними протиправними діями відповідача ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яку він оцінює в 50000 грн.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на його користь матеріальну шкоду у розмірі 7854,39 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву, в якій справу просив розглядати у його відсутності, за участю його представника, адвоката ОСОБА_3, позовні вимоги не визнавав, проти задоволення позову заперечував.

Представник ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, до суду надала заяву, в якій справу просила розглядати у її відсутності, проти позову заперечувала, вказуючи на наступне. 08.06.2011 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у скоєнні якої винним визнано ОСОБА_2 24.01.2012 року постановою Зміївського районного суду Харківської області по кримінальній справі № 1-284/11 ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії. На час ДТП відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, у страховій компанії «Провідна», що підтверджується полісом АА № 2803860/1902/11. Відповідальність за матеріальну та моральну шкоду в межах страхової суми за особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, покладено на страховика, тобто на СК «Провідна», а ОСОБА_2 повинен сплатити лише, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Також, страхова компанія відшкодовує потерпілому і моральну шкоду. Обставин, передбачених ст. 991 ЦК України, для відмови страховика здійснити страхові виплати позивачу відсутні. Отже, оскільки ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, то шкоду, визначену ОСОБА_1 повинна сплачувати страхова компанія і лише у разі недостатності страхових коштів, відповідач повинен сплати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Крім того, адвокат ОСОБА_3 звертала увагу на те, що позивачем не надано доказів належності йому мопеду «Ямаха» та його вартості на день ДТП, наявності додаткових матеріальних витрат родини позивача по сінокосу, доставці зерна, виконанню господарських робіт на суму 2500 грн., а деякі надані чеки не підтвердженні призначеннями лікарів або взагалі не стосуються придбання ліків, тобто ОСОБА_1 не обґрунтував належним чином розмір як моральної, так і матеріальної шкоди. Крім цього, представник ОСОБА_2 зазначала, що позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння, що є підставою для зменшення розміру шкоди. На підставі вищевикладеного, адвокат ОСОБА_3 вважала позов необґрунтованим і просила відмовити у його задоволенні.

Представник ПрАТ «СК «Провідна», Бут Г.О. у судове засідання не з'явилася, до суду надала заперечення проти позову, в яких вказала, що між ПрАТ (ЗАТ) «СК «Провідна» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової-відповідальності власників наземного транспортного засобу № АА/2803860, терміном дії з 15.04.2011 року по 14.04.2012 року, керуючись вимогами ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до вищевказаного Полісу страхування застрахованим був транспортний засіб «Опель Омега», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Отже, ДТП, яке відбулося 08.06.2011 року, сталося в період, коли страхування ОСОБА_2 своєї цивільно-правової відповідальності було чинним. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах та за процедурою, визначених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Враховуючи вимоги зазначеного вище Закону України, учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву, до якої долучає необхідні документи, які мають відношення до ДТП. Обов'язок по обґрунтуванню вимоги заявника та надання доказів, що підтверджують заявлені вимоги, покладений саме на заявника, тобто в даному випадку на ОСОБА_1 Крім цього, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням в домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати повинні бути документально підтверджені відповідним медичним закладом. Отже, страховик відшкодовує потерпілому, в межах встановленого Законом ліміту, шкоду, яка має обов'язково бути документально підтверджена (чеками, накладними, квитанціями тощо). Також позивачу необхідно надати витяг з історії хвороби із зазначенням курсу лікування, кількістю та дозуванням медичних препаратів, призначених лікарем із зазначенням причин призначення (зв'язок з ДТП), завірені належним чином медичним закладом (підписом та печаткою головного лікаря). ОСОБА_2 10.06.2011 року звертався в ПрАТ «СК «Провідна» з повідомленням про подію ДТП, яка сталася 08.06.2011 року. ОСОБА_1, в порушення ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до страхової компанії у встановлений законом строк із заявою про виплату страхового відшкодування з приводу розладу здоров'я внаслідок ДТП не звертався. Отже, між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_1 відсутній предмет спору, в той час, коли підставою для звернення до суду може бути лише неотримання коштів від страхової компанії заявником протягом трьох місяців від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Крім того, ПрАТ «СК «Провідна» не є учасником ДТП, а, отже, не знала та не могла знати про жодні обставини, викладені в позовній заяві, претензій з боку ОСОБА_1 до подання позову до суду не надходило. Таким чином, відсутнє порушене право ОСОБА_1 і, в силу ст. 1 ЦПК України, частина вимог позивача щодо стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» будь-яких коштів є необґрунтованою. Враховуючи те, що ПрАТ «СК «Провідна» діє на умовах, визначених Законом, обов'язок щодо прийняття рішення стосовно виплати страхового відшкодування виникає у відповідача лише після наданих йому визначених ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документів про ДТП, та, оскільки, ОСОБА_1 на даний момент не надавав вищевказані документи, тобто не звернувся до страхової компанії, у ПрАТ «СК «Провідна» відсутній обов'язок щодо прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування за страховим Полісом № АА/2803860. Таким чином, ПрАТ «СК «Провідна» жодним чином не порушувала жодних прав як позивача, так і ОСОБА_2 З огляду на вищевикладене, представник відповідача Бут Г.О. просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі в частині позовних вимог, які стосуються ПрАТ «СК «Провідна», справу слухати у її відсутності.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що 08.06.2011 року приблизно об 11 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи власним технічно справним автомобілем «Опель Омега караван», реєстраційний номер НОМЕР_1, їхав зі швидкістю 60 км/год по вул. Харківській в м. Змієві Харківської області в напрямку центра м. Зміїв. На шляху прямування в районі перехрестя з вул. Вишневою ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 15 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого дії чи бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю та здоров'ю громадян, заподіювати матеріальну шкоду, а також п. 12.3 Правил дорожнього руху, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди, при виникненні небезпеки у вигляді рухаючогося в попутному напрямі і здійснюючого маневр лівого повороту з цілю виїзду на вул. Вишнева, мопеда «Ямаха», без реєстраційного номеру, під управлінням водія ОСОБА_1, якого відповідач об'єктивно міг бачити, однак ОСОБА_2 не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, тим самим створив перешкоду для учасників дорожнього руху, та допустив зіткнення із вказаним мопедом. Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України, допущене водієм ОСОБА_2, знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_1 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Як вбачається з висновків судово-медичної експертизи, яка знаходиться в матеріалах кримінальної справи № 1-284/11 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_1 у зв'язку з ДТП, яка сталася 08.06.2011 року, отримав наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкову травму (множинні садна на голові, забита рана в лобовій області, лінійний перелом лобної кістки зліва з переходом на лобові пазухи і верхню стінку орбіти), закриту травму шиї (перелом тіла 2 шийного хребця зі зміщенням), а також садна на кінцівках. Дані тілесні ушкодження кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпечні для життя. Дані про наявність етилового спирту в крові ОСОБА_1 відсутні, що також підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 60 /а.с. 12, 30-33 кримінальної справи № 1-284/11/.

Отже, посилання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, що позивач знаходився в стані алкогольного сп'яніння спростовуються вищевикладеними фактами.

У зв'язку з отриманими травмами ОСОБА_1 проходив тривале лікування, яке продовжує і на даний час, що підтверджується копією виписки з історії хвороби позивача № 7516, відповідно до якої хворий мав діагноз - черепно-мозкова травма, скелетна травма, струс мозку, гематотімпанум зліва, ушиб м'яких тканин голови, обличчя, закритий неускладнений перелом зубовидного відростку С2 хребта, трансдентальний вивих С1 хребта вправо та назад, перелом задніх полудужок С1 без зміщення, множинні садна верхніх та нижніх кінцівок. Листом КЗОЗ «Обласної клінічної лікарні - центр екстреної допомоги та медицини катастроф» від 21.05.2012 року також визначений перелік препаратів, призначених ОСОБА_1 для лікування /а.с. 5, 66/.

Придбання позивачем необхідних препаратів, медичного обладнання підтверджується копіями чеків, квитанцій, копією Договору найму майна від 09.06.2011 року /а.с. 6-11, 12-13, 49-56, 57-63, 64/.

Відповідно до копії постанови Зміївського районного суду Харківської області від 24.01.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії /а.с. 4/.

Однак, як вбачається із висновків експерта від 23.06.2011 року № 283/11 в дорожній обстановці, яка відбулася 08.06.2011 року, водій автомобіля «Опель» ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. Водій мопеда ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом своєчасного зниження швидкості. Можливість уникнути зіткнення для водія мопеда «Ямаха» ОСОБА_1 визначалась дотриманням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких технічних перешкод. З технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, яке знаходиться в причинному зв'язку з виникненням 08.06.2011 року ДТП, а в діях водія ОСОБА_1 - невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, яке знаходиться в причинному зв'язку з виникненням 08.06.2011 року ДТП /а.с. 42-44 кримінальної справи № 1-284/11/.

Відповідно до листа т.в.о. начальника ВДАІ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області, Скрипника С.М. від 20.08.2012 року ОСОБА_1 посвідчення водія категорії А1 не отримував, в день ДТП, а саме 08.06.2011 року керував мопедом «Ямаха» без мотошолому /а.с. 93/.

Крім того, відповідно до постанови про виділення матеріалів кримінальної справи для притягнення особи до адміністративної відповідальності від 25.06.2011 року, матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, були виділені з метою притягнення позивача до адміністративної відповідальності /а.с. 72 кримінальної справи № 1-284/11/.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність обопільної вини як позивача, так і ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, яка сталася 08.06.2011 року приблизно об 11 год. 30 хв. в м. Змієві Харківської області. ОСОБА_1 заперечував проти даного факту, однак, від проведення повторної експертизи відмовився.

В матеріалах справи знаходиться Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2803860, відповідно до якого ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як власник наземного транспортного засобу - автомобіля «Опель Омега Караван», номерний знак НОМЕР_1. Згідно з Полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. У разі настання ДТП її учасники зобов'язані терміново, але не пізніше трьох робочих днів, повідомити страховика про ДТП. Ліміт відповідальності встановлений в наступних розмірах: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) - 100000 грн.; за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50000 грн.; франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) - 500 грн. Потерпілому також відшкодовується моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у визначеному судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому, страховик відшкодовує не більше, ніж 5% ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП. Строк дії Полісу складає з 00 год. 00 хв. 15.04.2011 року до 14.04.2012 року /а.с. 42/.

ОСОБА_2 10.06.2011 року звертався до філії ПрАТ «СК «Провідна» у м. Харкові із повідомленням про настання події № 2101/39/2095, яким повідомив страхову компанію про ДТП, яке відбулося 08.06.2011 року за його участю /а.с. 29/.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до страхової компанії не звертався, хоча і знав про страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2, позивачу неодноразово роз'яснювалося його право отримати відшкодування шкоди саме від СК «Провідна».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 23 цього ж Закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Згідно зі ст. 24 вищевказаного Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Крім того, страхова компанія відшкодовує шкоду у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, а саме відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності - ст. 25 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Згідно зі ст. 30 цього ж Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, до якої додає необхідні документи.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що у позивача виникло право на отримання страхового відшкодування, між тим ОСОБА_1 із заявою до страхової компанії про виплату страхового відшкодування відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звертався, відмови у виплаті страхового відшкодування не отримував, отже, страховою компанією права позивача не порушувалися, а тому, між цими сторонами відсутній спір про право.

Крім того, звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування не є позасудовим врегулюванням спору, оскільки заявник має право звернутись із такими вимогами безпосередньо до суду і судом не порушується його право на судовий захист. Позивачу не відмовлено у розгляді його позову з підстави, що його вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку, а відмовлено у задоволенні позову у зв'язку із відсутністю спору.

Отже, враховуючи те, що у ПрАТ «СК «Провідна» обов'язок щодо прийняття рішення стосовно виплати страхового відшкодування виникає лише після наданих йому визначених ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документів про ДТП, а, також той факт, що ОСОБА_1 на даний момент не надавав вищевказані документи, тобто не звернувся до страхової компанії, у ПрАТ «СК «Провідна» відсутній обов'язок щодо прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування за страховим Полісом № АА/2803860. Крім того, ОСОБА_2 повинен сплачувати лише різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на його користь матеріальної шкоди в сумі 7854,39 грн. у зв'язку з відсутністю спору.

Ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

У відповідності з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Частиною 3 статті 23 ЦК України, передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка полягала в тому, що після завдання тілесних ушкоджень позивач, будучи літньою людиною, відчував важкі фізичні страждання, знаходився прикутим до лікарняного ліжка в літню жару, внаслідок неодноразових рентгенів та МРТ отримав велику дозу випромінювання, після виписки з лікарні і до цього часу він потребує постійного стороннього догляду та допомоги, оскільки відчуває запаморочення, слабкість та головні болі. Також, ОСОБА_1 позбавлений вести звичний спосіб життя, для його лікування та догляду потрібні і будуть потрібні значні кошти, яких не вистачає, а відповідач взагалі не приймає участі в лікуванні позивача, а значні тілесні ушкодження тепер завжди будуть потребувати постійного обстеження та лікування. Вся родина позивача на протязі всього часу змушена змінити постійний свій спосіб життя, здоров'я дружини ОСОБА_1 значно погіршилося і 13.06.2011 року консультативним висновком у неї було діагностовано передінфарктний стан /а.с. 15/, а його донька змушена змінювати свою плани, виїхати з м. Києва, де вона проживає та працює, і здійснювати догляд за батьками.

Отже, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи обопільну вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виникненні ДТП, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

Керуючись ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: