Рішення № 29593479, 21.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.13 Справа№ 914/493/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні знаки», с. Черляни, Львівської області

про: стягнення 78 126,91 грн. заборгованості за Договором поставки № TSS/09/10 від 10.09.2010 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Мартинюк А.Г. (довіреність б/н від 20.02.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 21.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні знаки» про стягнення 78 126,91 грн. заборгованості за Договором поставки № TSS/09/10 від 10.09.2010 року.

Ухвалою суду від 06.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.02.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем Договором поставки № TSS/09/10 від 10.09.2010 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 78 126,91грн., з яких: 61 634,91 грн. - борг за поставлений товар, 13 583,59 грн. - пеня, 2 908,41 грн. - три проценти річних.

Представник позивача в судове засідання 21.02.2013 року з'явився, подав через канцелярію суду клопотання за вх.№4933/13 про долучення до матеріалів справи доказів, позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 06.02.2013 року не виконав, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив. 19.02.2013 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання за вх.№4688/13 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання з об'єктивних причин. Дане клопотання судом відхиляється як необґрунтоване та документально не підтверджене. Суд звертає увагу відповідача, що у відповідності до п.3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи ту обставину, що відповідач отримав ухвалу про призначення справи до розгляду (повідомлення № 7901407933438), суд вважає що відповідач належним чином повідомлений про місце і час розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10 вересня 2010 року між сторонами укладено договір поставки №ТSS/09/10 (Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору ТОВ «ЗМ Україна» зобов'язувалося поставляти, а ТзОВ «ДОРОЖНІ ЗНАКИ» зобов'язувалося купувати та оплачувати товари, як це передбачено вказаним Договором поставки.

21 листопада 2011 року відповідно до видаткової накладної №047143 від 21.11.2011 року, товарно-транспортної накладної №138169 від 21.11.2011 року, а також згідно довіреності на отримання матеріальних цінностей № 457 від 18.11.2011 року позивач на умовах СІР згідно ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року (як це передбачено п. 5.6.2 Договору) поставило відповідачу товар (плівку світлоповертаючу) на загальну суму 207 269 (двісті сім тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 83 копійки з урахуванням ПДВ. При цьому, як передбачено зазначеною вище видатковою накладною, та що підтверджується п. 2 акту звірки розрахунків між сторонами від 05.10.2012, покупець зобов'язаний був сплатити 50% вартості товару в якості передоплати, а решту 50% вартості товару - впродовж 30 днів з дати поставки. Але всупереч умовам Договору поставки ТзОВ «ДОРОЖНІ ЗНАКИ» оплатило лише частину вартості поставленого товару у розмірі 145 634,92 грн., а решта суми у розмірі 61 634,91 грн. на момент подання позовної заяви до суду оплачена не була.

Вказане підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ «ЗМ Україна» від 28.12.2012 року та довідкою з банку від 19.10.2012 року про надходження коштів від відповідача. Стан взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 05.10.2012 року підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки розрахунків.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У статті 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України за порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з п. 12.1 Договору відповідач несе відповідальність перед позивачем за недотримання ним строків оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до видаткової накладної №047143 від 21.11.2011 відповідач зобов'язаний був сплатити 50% вартості товару в якості передоплати, а решту 50% вартості товару - впродовж 30 днів з дати поставки. Враховуючи те, що поставка товару була здійснена 21 листопада 2011 року, то оплата другої частини вартості поставленого товару (тобто повний розрахунок за поставлений товар) мала бути здійснена до 21 грудня 2011 року.

Здійснивши перерахунок пені за період з 22.12.2011 року по 22.06.2012 року (з 22.12.2011 року по 31.12.2011 року при обліковій ставці 7,75 % за 10 днів прострочення = 261,74 грн., з 01.01.2012 року по 22.03.2012 року при обліковій ставці 7,75 % за 82 дні прострочення = 2 140,38 грн., з 23.03.2012 року по 22.06.2012 року при обліковій ставці 7,5 % за 92 дні прострочення = 2 323,94 грн.), суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 4 726,06 грн.

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Загальний розмір 3 % річних, нарахованих позивачем, складає 2 908,41 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 69 269,38 грн., з яких: 61 634,91 грн. - борг за поставлений товар, 4 726,06 грн. - пеня, 2 908,41 грн. - три проценти річних.

Що стосується стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За аналогією із положеннями статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В якості доказів надання послуг за Договором № 03-12/12 про надання правової допомоги від 03.12.2012 року представником позивача долучено до матеріалів справи копії акту прийому-передачі наданих послуг від 11.01.2013 року та платіжного доручення

№ 26 від 11.01.2013 року на суму 8 600,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. N 02-5/78 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Проте, представником позивача не подано суду розрахунку витрат часу, витраченого адвокатом на вивчення справи в суді, на участь в судовому розгляді та на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення 8 600,00 грн. витрат на правову допомогу за рахунок відповідача є завищені, не відповідають принципу співмірності та не враховують витраченого адвокатом часу на написання позовної заяви, підготовку матеріалів справи до розгляду та участь його в судовому засіданні, чим ставлять відповідача у невигідне становище щодо відшкодування за його рахунок понесених позивачем завищених витрат на правову допомогу. Оцінюючи рівень складності оспорюваних правовідносин, частоту участі представника в судовому засіданні та обсяг зібраних та підготовлених матеріалів для позовної заяви, суд вважає необхідним та достатнім для відшкодування зі сторони відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі

2 000 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України склад та розмір судових витрат слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 536, 611, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні знаки» (81554, Львівська область, Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, 34, код ЄДРПОУ 32127030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» (03680, м. Київ, вул. Амосова, 12, код ЄДРПОУ 33405034) 61 634,91 грн. боргу за поставлений товар, 4 726,06 грн. пені, 2 908,41 грн. 3 % річних, 1 525,44 грн. судового збору та 2 000 грн. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.02.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А