Рішення № 29592628, 21.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/18739-2012 21.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до Міністерства оборони України

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 5 094,50 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не з'явився

Від відповідача Кобилянський О.В. (дов. від 09.01.2013)

Третя особа не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (надалі - ПрАТ «СК «УНІКА», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач) про стягнення 5 094,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/18739-2012, розгляд справи призначено на 16.01.2013.

У судове засідання 16.01.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача - Міністерства оборони України на належного відповідача - військову частину А1225. Суд задовольнив дане клопотання. Ухвалою суду залучив Міністерство оборони України до участі у даній справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача і відклав розгляд справи на 05.02.2013.

В судове засідання 05.02.2013 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи, дали пояснення по справі.

Суд відклав розгляд справи на 21.02.2013.

Представник позивача та третя особа в судове засідання 21.02.2013 не з'явились, про причин неявки суд не повідомили, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 21.02.2013 з'явився, дав пояснення по справі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2011 між ПрАТ «СК «УНІКА» та Цимбалюк Євгенією Миколаївною (надалі - страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 011043/4002/0000558, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля «Хюндай», д.н. АА 0024 ІТ .

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

14.10.2011 на вул. Зоологічна, 3 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів : застрахованого позивачем автомобіля «Хюндай», д.н. АА 0024 ІТ під керуванням Цимбалюк Є.В., та «КАМАЗ» д.н. 8571 РІ , який знаходився під керуванням Науменка Сергія Олександровича.

Із довідки № 8895454 ВДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України м. Києва про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «КАМАЗ», д.н. 8571 РІ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Хюндай», д.н. АА 0024 ІТ, знаходився під керуванням громадянина Науменка С.О.

Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2011 (справа № 3-10525/11) Науменка С.О. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Хюндай», д.н. АА 0024 ІТ , а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно до Звіту № 610/КВ1 від 31.10.2011, наданим ТОВ «Декра Експерт», вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП становить 10 849,70 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до Рахунку-фактури № АЛК-0040 від 16.11.2011, наданого ФОП Алексюк В.В., вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Хюндай», д.н. АА 0024 ІТ склала 6 189,32 грн. (копія в матеріалах справи)

На підставі рахунку-фактури, заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту № 00077011 від 25.11.2011, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 5 094 (п'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 039837 від 01.12.2011.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані в ст. 1166 УК України, відповідно до котрої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5 094,50 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Науменка С.О. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «КАМАЗ», д.н. 8571 РІ ним відшкодовується.

Шкоду заподіяно транспортним засобом «КАМАЗ», д.н. 8571 РІ, що належить військовій частині А1225, яким керував військовослужбовець цієї ж військової частини Науменко С.О. під час виконання ним своїх військових обов'язків.

Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) відносин.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 унормовано, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв»язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер .машиніст, оператор. Тощо). Така особа може бути притягнута до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Аналізуючи вищевикладене суд вважає, що оскільки водій Науменко С.О. перебував у службових відносинах з вч А 1225, то остання, як володілець джерела підвищеної небезпеки, і повинна відшкодувати шкоду страховику, який виплатив страхове відшкодування потерпілому.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А1225 (04176, м.Київ, вул. Електриків, буд. 33; ідентифікаційний код 22992781) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд.14 В, ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 5 094 (п'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 27.02. 2013