Рішення № 29592601, 26.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.13 Справа№ 914/347/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгарант», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скор», м.Львів

про: стягнення 35 407,00грн.

Представники:

Від позивача: Бакун С.С. - представник (Довіреність № 04/09-СС від 11.02.2013р.)

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгарант», м.Київ до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Скор», м.Львів про стягнення 35 407,00грн.

Ухвалою суду від 24.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.02.2013 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 12.02.2013 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд про задоволення позову.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив. Поштове повідомлення про вручення ТзОВ «Скор» копії Ухвали суду від 24.01.2013 р. на адресу суду не повернулося.

Поштову кореспонденцію суд скеровував на адресу ТзОВ «Скор», яка була вказана у позовній заяві, а також у Витязі з ЄДРЮО та ФОП: м. Львів, вул. Городоцька, 359.

Слід зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

11.10.2011 р. між ТзОВ «Денза» (ідентифікаційний № 31811682), яке в подальшому перейменовано у ТзОВ «Скор» (ідентифікаційний № 31811682) та ТзОВ «Медгарант» (ідентифікаційний № 32157279) було укладено Договір № 041011, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати та продавати, а відповідач зобов'язався купувати меблі виробництва Brusaferri & C.Srl. Італія в кількості, асортименті та за цінами, які вказуються у Специфікації (Додаток № 1), що узгоджується сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань, позивач згідно погодженої сторонами Специфікації передав відповідачу товар на загальну суму 143 814,00 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується Видатковою накладною № MG1/-01059 від 26.12.2011 р. та Довіреністю № 5176 від 26.12.2011 р.

Порядок розрахунків за товар сторонами визначено у п.п. 3.3., 3.4. Договору, відповідно до яких 50 % від загальної вартості товару згідно Специфікації відповідач сплачує як попередню оплату, протягом 5 банківських днів з дня підписання Договору. Остаточний розрахунок відповідач здійснюється протягом 3-х банківських днів після підписання Акту приймання-передачі кожної партії товару.

Як зазначається у позовній заяві зобов'язання щодо оплати товару відповідач виконав частково, сплативши лише 108 407,00 грн. Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 35 407,00 грн.

28.12.2012 р. позивач направив на адресу відповідача Лист-вимогу б/н від 27.12.2012 р., відповідно до якого просив підписати доданий до листа акт приймання-передачі обладнання від 26.12.2011 р. та протягом семи днів з дати відправлення вимоги сплатити залишкову вартість товару в розмірі 35 407,00 грн.

Однак, як стверджує позивач відповіді на вищевказаний лист-вимогу відповідач не надав, заборгованості за поставлений товар добровільно не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 041011 від 11.10.2011 р., відповідно до умов якого позивач (визначений Договором як постачальник) передав відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 143 814,00 грн.

Згідно визначення ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 3.4. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за товар відповідач здійснюється протягом 3-х банківських днів після підписання Акту приймання-передачі кожної партії товару.

В процесі розгляду справи суд встановив, що обов'язку щодо оплати товару відповідач не виконав, сплативши лише 108 407,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати товару суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 194 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скор» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359. Ідентифікаційний код 31811682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгарант» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 18, кв. 94. ідентифікаційний код 32157279) 35 407,00 грн. боргу; 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.02.2013 р.

Суддя Ділай У.І.