Постанова № 29592576, 18.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2013 року Справа № 2а-5516/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Маслаковій І.Ю., за участю:

представників позивача - Заверухи Г.В., Калініченко Т.Я.,

представника відповідача - Гайдая В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Комплект - Спецсервіс»до про Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Комплект - Спецсервіс» звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11.10.2012 № 0000622204 та 11.10.2012 № 0000632204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Приватному підприємству «Комплект - Спецсервіс» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 252367 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 121398 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 60700 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 18 січня 2013 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Комплект - Спецсервіс» (ідентифікаційний код 36999318, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Донбасівська, буд. 101) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області як юридична особа 03.06.2010 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 245480 (т. 1 а.с. 68) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 64).

Позивач перебуває на податковому обліку в Васильківській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність пов`язану, зокрема, з оптовою торгівлею товарами господарського призначення, діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, вантажним автомобільним транспортом.

Зазначені обставини підтверджуються даними довідки відповідача від 04.06.2010 № 15265 (т. 1 а.с. 65) та довідки Управління статистики у Васильківському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 473901 (т. 1 а.с. 66).

Судом встановлено, що у вересні 2012 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Приватним підприємством «Комплект - Спецсервіс» податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Респект-2000» та ТОВ «Укртрансзапчастина» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 02.10.2012 № 1084/22-04/36999318 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.7 статті 138, пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні валових витрат за І - IV квартали 2011 року на суму 1089558 грн. 00 коп. та податкового кредиту за серпень, вересень і листопад 2011 року на суму 121398 грн. 00 коп. у зв'язку з виконанням правочинів з придбання у ТОВ «Респект-2000» та ТОВ «Укртрансзапчастина» товарів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за I - IV квартали 2011 року на суму 252367 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за серпень, вересень і листопад 2011 року на суму 121398 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.10.2012 № 0000622204 та 11.10.2012 № 0000632204, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 182097 грн. 00 коп., з яких: 121398 грн. 00 коп. - за основним платежем; 60699 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємства у розмірі 252368 грн. 00 коп., з яких: 252367 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У свою чергу, законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств за операціями, що були проведені та задекларовані у I кварталі 2011 року, було закріплено положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), який діяв до 01.04.2011.

Так, в силу приписів пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Відповідно до статті 134 розділу III Податкового кодексу України (що застосовується з 1 квітня 2011 року), об`єктом оприбуткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податку на прибуток підприємств за I - ІV квартал 2011 у загальному розмірі 252367 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за серпень - вересень і листопад 2011 року на загальну суму 121398 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагентів позивача - ТОВ «Респект-2000» та ТОВ «Укртрансзапчастина», що здійснювались ними як покупцями так і постачальниками товарів (послуг).

Відповідач зазначає, що вказані юридичні особи мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак їх діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у березні та серпні 2011 року Приватним підприємством «Комплект - Спецсервіс» укладено з ТОВ «Укртрансзапчастина» та ТОВ «Респект-2000» договори, відповідно, від 03.03.2011 № 030311 та 01.08.2011 № 010811, згідно з умовами яких контрагенти позивача прийняли на себе зобов`язання поставити позивачу товар (комплектуючі) за асортиментом, кількістю і ціною, вказаними у специфікаціях або рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною угоди, а позивач зобов`язався прийняти вказані товари та оплатити їх вартість.

На виконання умов договору 03.03.2011 № 030311 ТОВ «Укртрансзапчастина» протягом квітня - травня 2011 року поставлено Приватному підприємству «Комплект - Спецсервіс» товар (вертлюг, гвинти, сопло, лопатки, розширювачі ріжучі, адаптери, високовольтні дроти, перехідник, заглушка, пружина, кільце, зонди-випромінювачі, фільтри тощо), про що виписано рахунки-фактури від 11.04.2011 № 204, 16.05.2011 № 62.

11.04.2011 та 16.05.2011 ТОВ «Укртрансзапчастина» виставило позивачу для оплати видаткові накладні на загальну суму 579081 грн. 30 коп., у тому числі ПДВ - 96513 грн. 55 коп. (т. 2 а.с. 37, 39).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, ТОВ «Укртрансзапчастина» виписано податкові накладні № 18 від 03.03.2011 на суму 106196 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 17699 грн. 33 коп., № 21 від 11.04.2011 на суму 315114 грн. 58 коп., у тому числі ПДВ - 52519 грн. 10 коп. та № 62 від 16.05.2011 на суму 157770 грн. 72 коп., у тому числі ПДВ - 26295 грн. 12 коп. (т. 2 а.с. 41-43).

Що стосується виконання позивачем та ТОВ «Респект-2000» умов договору поставки від 01.08.2011 № 010811, податковим органом під час перевірки виявлено, що контрагентом позивача у серпні, вересні та листопаді 2011 року виписано позивачу рахунки-фактури від 01.08.2011 № 20, 05.09.2011 № 5 та 01.11.2011 № 77, за якими Приватне підприємство «Комплект - Спецсервіс» отримало від ТОВ «Респект-2000» товарно - матеріальні цінності (локаційні системи, випромінювачі, гайки шестигранні, шпильки чорні стяжні, шайби, бікарбонат натрію, гусениці, пальці, пластини тощо).

01.08.2011, 05.09.2011 та 01.11.2011 ТОВ «Респект-2000» виставило позивачу для оплати видаткові накладні на загальну суму 728389 грн. 02 коп., у тому числі ПДВ - 121398 грн. 17 коп. (т. 1 а.с. 141, 143, 145).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, ТОВ «Респект-2000» виписано податкові накладні № 20 від 01.08.2011 на суму 71676 грн. 53 коп., у тому числі ПДВ - 11946 грн. 09 коп., № 5 від 05.09.2011 на суму 146027 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ - 24337 грн. 87 коп. та № 77 від 01.11.2011 на суму 510685 грн. 25 коп., у тому числі ПДВ - 85114 грн. 21 коп. (т. 1 а.с. 147-149).

Оплату за придбані у ТОВ «Укртрансзапчастина» та ТОВ «Респект-2000» товарно-матеріальні цінності проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки наведених юридичних осіб.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (т. 1 а.с. 155-162, т. 2 а.с. 68-79).

Витрати у загальному розмірі 1089558 грн. 00 коп., понесені Приватним підприємством «Комплект - Спецсервіс» на придбання у ТОВ «Укртрансзапчастина» у березні - травні 2011 року і у ТОВ «Респект-2000» у серпні - вересні і листопаді 2011 року товарів, та податок на додану вартість у сумі 121398 грн. 00 коп., сплачений у складі ціни товарів, придбаних у ТОВ «Респект-2000», включені позивачем, відповідно, до валових витрат за I - IV квартали 2011 року та податкового кредиту підприємства за серпень - вересень і листопад 2011 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та його контрагентами первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, оборотно - сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з вказаними вище суб`єктами господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальників товарів.

Так, згідно відомостей, отриманих Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби від інших органів державної податкової служби, ТОВ «Респект-2000» зареєстроване невстановленими особами на підставну особу за грошову винагороду, за юридичною адресою не знаходиться.

Відповідач звертає увагу на пояснення засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Респект-2000» ОСОБА_4, відповідно до яких він зареєстрував підприємство за грошову винагороду, не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, первинних документів бухгалтерського обліку не складав, податкову звітність не підписував.

Відповідачем також отримано інформацію про те, що ТОВ «Респект-2000» використовує у своїй діяльності суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Ліга - Груп», директор якого ОСОБА_5 пояснив, що не має жодного відношення до фінансового - господарської діяльності підприємства.

Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 29.09.2011 № 1641, податкову звітність ТОВ «Ліга - Груп» за липень та серпень 2011 року ОСОБА_5 не підписував.

Відносно громадянина ОСОБА_5 старшим слідчим з ОВС СВ УСБ України в Київській області 16.01.2012 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби у ході контролюючого заходу також здійснено аналіз наявної податкової інформації, що стосується контрагента позивача - ТОВ «Укртрансзапчастина».

Так, згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області сектору з ТКЗР Броварського МВ від 14.09.2011 № 158, податкову звітність ТОВ «Укртрансзапчастина» підписано імовірно не його засновником та директором ОСОБА_6

За поясненнями ОСОБА_6, він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

За фактом провадження ТОВ «Укртрансзапчастина» фіктивного підприємництва прокурором Києво-Святошинського району Київської області 14.10.2011 порушено кримінальну справу.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що ТОВ «Укртрансзапчастина» та ТОВ «Респект-2000» діяли без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з продажем товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку з чим правочини, укладені з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Відтак, відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано об`єкт оподаткування з податку на прибуток підприємства за I-IV квартали 2011 року та з податку на додану вартість за серпень, вересень і листопад 2011 року на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ «Респект-2000» та ТОВ «Укртрансзапчастина», а тому валові витрати та податковий кредит позивача підлягають коригуванню у сторону зменшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з вказаними вище контрагентами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (який був чинний до 01.04.2011), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України (що застосовується з 1 квітня 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, оборотно-сальдовими відомостями, банківськими виписками, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виконання вказаних вище господарських зобов`язань ТОВ «Респект-2000» та ТОВ «Укртрансзапчастина» були зареєстровані як платники податку на додану вартість, контрагенти позивача у цей період не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур, є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальників товарів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту поставки товарів за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Респект-2000» та ТОВ «Укртрансзапчастина» матеріальних цінностей, за результатами здійснення яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу товарів з боку наведених вище контрагентів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем товару свідчать також докази його прийняття, подальшого зберігання та використання, а саме: складені сторонами правочину рахунки-фактури та видаткові накладні, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження тощо.

У свою чергу, у матеріалах справи наявні договори оренди нежитлових і складських приміщень, укладені позивачем з іншими суб`єктами господарювання з метою забезпечення зберігання придбаного у ТОВ «Укртрансзапчастина» та ТОВ «Респект-2000» товару.

Подальший продаж вказаного товару ТОВ «Інфоком», ВАТ «Свемон-Дніпро», ТОВ «Профіт-2», ТОВ «Ремонт Технолоджіз Груп», ТОВ «Вінницьке спеціалізоване підприємство «Рембудзв'язок», ТОВ «Енерго-Бест», ТОВ «Підземкомунбуд», ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» та іншим суб`єктам господарювання підтверджуються видатковими та податковими накладними, складеними позивачем на підтвердження виконання власних зобов`язань за умовами договорів поставки.

Вказані вище первинні документи у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих матеріальних активів, що у свою чергу підтверджує товарність наведених вище операцій.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля товарами господарського призначення та діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Укртрансзапчастина» та ТОВ «Респект-2000» комплектуючих товарів з урахуванням видів його економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податків.

Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальні вироки, які б зафіксували вину посадових осіб ТОВ «Укртрансзапчастина» та ТОВ «Респект-2000» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутні.

Посилання відповідача на пояснення громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як на доказ відсутності у ТОВ «Респект-2000» та ТОВ «Укртрансзапчастина» господарських взаємовідносин з позивачем судом до уваги не приймається, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Слід зазначити, що в силу приписів статті 65 Кримінально - процесуального кодексу України висновок експерта також є лише одним із засобів доказування та аналізується поряд з іншими доказами у кримінальній справі, проте не є належним доказом на підтвердження нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Укртрансзапчастина» і ТОВ «Респект-2000», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми валових витрат та податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Респект-2000» з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з ТОВ «Ліга - Груп», судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а-2656/12/1070 за позовом Приватного підприємства «Комплект-Спецсервіс» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.02.2012 № 000102340.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок податкового органу про виконання позивачем правочину (договору від 03.03.2011 № 030311) з придбання у ТОВ «Укртрансзапчастина» товарів, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 у справі № 2а-2656/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, адміністративний позов Приватного підприємства «Комплект-Спецсервіс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

В силу приписів частини першої статті 72 та частини другої статі 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки на користь позивача товарів у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми валових витрат та податкового кредиту, заявлених позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.7 статті 138, пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що нарахування Васильківською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби податкових зобов`язання за платежами: податок на прибуток підприємства у загальному розмірі 182907 грн. 00 коп. та податок на додану вартість у загальному розмірі 252368 грн. 00 коп. здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Встановлені Кодексом адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.

Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а протиправним - правового акта індивідуальної дії.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність акта індивідуальної дії виникає у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Враховуючи, що предметом даного спору є правовий акт індивідуальної дії, що породжує певні права та обов`язки для особи, якій він адресований, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства України може бути лише визнання його протиправним.

Зважаючи на ту обставину, що позивачем заявлено вимогу про визнання оскаржуваних рішень нечинними, тобто, невірно обрано спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати податкові повідомлення - рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11.10.2012 № 0000622204 та 11.10.2012 № 0000632204 протиправними та скасувати.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, а відповідачем не надано суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкові повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11.10.2012 № 0000622204 та 11.10.2012 № 0000632204, - визнати протиправними та скасувати.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 23 січня 2012 року.