Рішення № 29592553, 25.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1644/13 25.02.13За позовом Фізичної особи-підприємця Юдіної Олени Вікторівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімімпорт"

про стягнення 18 545,62 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору транспортного обслуговування Б/№ від 21.07.2012 у розмірі 18 545,62 грн., з яких 18 500,00 грн. основного боргу та 45,62 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2013 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.02.2013.

Представник позивача в судове засідання 25.02.2013 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 25.02.2013 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення, що отримане відповідачем 14.02.2013.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-а, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.02.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Між Фізичною особою-підприємцем Юдіною Оленою Вікторівною (далі позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лімімпорт" (далі відповідач, замовник) виникли господарські зобов'язання на підставі договору про організацію перевезення вантажів від 21.07.2012 ( в подальшому Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати доставку та передачу вантажоодержувачу (уповноваженій особі) ввірений йому вантаж в пункт призначення, зазначений у супровідних документах на вантаж. Вантаж повинен бути доставлений за кількістю і показниками якості (цілісність упаковки, температурний режим), зазначених у супровідних документах на вантаж. здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором, а експедитор бере на себе зобов'язання оплатити послуги перевізнику в порядку і на умовах, викладених в даному Договорі.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Договору замовник передає виконавцю заявку на перевезення (Додаток № 1 або № 2). Виконавець підтверджує заявку і вказує номери автомобіля і причепа. Вартість рейсу визначається сторонами і вказується в разовій заявці (Додаток № 1 або № 2).

На виконання умов Договору та на підставі заявки № 510215/12 від 27.07.2012 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, позивачем був направлений транспортний засіб - вантажний автомобіль, марка РЕНО, реєстраційні номери АВ2702ВІ/АВ0468ХР під завантаження товаром в узгоджений між сторонами строк - "31" липня 2012 року та місце (м. Сміла Черкаської області), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розвантаження товару у м. Кримськ (Російська Федерація), вантажоодержувач - Адміністрація муніципального утворення Кримського району Російської Федерації.

У відповідності до п.2.3.4. Договору позивач зобов'язався доставити в строк і в збереженні вантаж у вказаний пункт призначення і документально передати його особі, уповноваженій на одержання вантажу (вантажоодержувач).

В силу и. 2.4.4. Договору відповідач зобов'язався оплатити перевезення за виконані рейси протягом 3 банківських днів після виконання перевезення, отримання відповідних рахунків і відсутність претензій до виконавця.

На підтвердженням належного виконання позивачем умов Договору сторонами складено акт виконаних робіт № 06/08/12-2 від 06.08.2012 та погоджено загальну вартість послуг, наданих ФОП Юдіна О.В. в розмірі 18500,00 грн.

В свою чергу, відповідач зобов'язаний на виконання п.4.1. Договору та Заявки здійснити розрахунки з позивачем через 7-10 днів після отримання оригіналів документів.

Однак матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав взятих на себе обов'язків за договором щодо оплати отриманих послуг.

Враховуючи, що ТОВ "Ліміпорт" не виконало зобов'язання по оплаті вартості послуг позивача, строк настання простроченої заборгованості вважається таким, що настав.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість отриманих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 18 500,00 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України) Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18500,00 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 45,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 45,62 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору. Відповідно до Закону України "Про судовий збір" сума судового збору за подачу даного позову становить 1720,50 грн. Отже, саме ця сума і підлягає стягненню з відповідача як судовий збір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімімпорт" (04070, м Київ, вул. Ігорівська, буд. 12А, код ЄДРПОУ 36866872) на користь фізичної особи-підприємця Юдіної Олени Вікторівни (61170, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 49-В, кв. 63, ідентифікаційний номер 2393201186) основний борг в розмірі 18500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 45 (сорок п'ять) грн. 62 коп., судовий збір в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 26.02.2013

Суддя О.А.Грєхова