Постанова № 29588154, 26.02.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7856/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

за участю сторін:

позивачі: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

відповідач-

Головне управління

Державної міграційної служби

України в Одеській області: Максимова О.О.-представник за довіреністю

Відповідач-

Київський РВ в місті Одесі

ГУДМС України в Одеській області: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області; Київського районного відділу в місті Одесі ГУДМС України в Одеській області про визнання протиправною відмову в реєстрації за місцем постійного проживання та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області; Київського районного відділу в місті Одесі ГУДМС України в Одеській області, в якому позивачі просили визнати протиправною відмову в реєстрації за місцем постійного проживання та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що листом Київського РВ в м. Одесі ГУДМС України в Одеській області від 28.11.2012 року за №12/957 неправомірно відмовлено позивачам в реєстрації за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1. Позивачі зазначили, що будинок має конкретну адресу та знаходиться в межах адміністративно-територіальної одиниці; зареєстрований як об'єкт нерухомого майна, приміщення будинку придатні для проживання, тобто благоустроєні стосовно до умов даного населеного пункту та відповідають встановленим санітарним і технічних вимогам. Таким чином, позивачі вважають, що ніяких обмежень щодо вибраного місця проживання законом не передбачено.

Позивачі у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні, зазначивши, що будинок, в якому просять позивачі зареєструвати постійне місце проживання є садовим будинком, який не призначений для постійного проживання.

Представник відповідача Київського районного відділу в місті Одесі ГУДМС України в Одеській області до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином та завчасно.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, чинне законодавство, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, розглянувши доводи на яких ґрунтується позовна заява, обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

На підставі свідоцтва про право власності від 16.08.2012 року ОСОБА_1 належить садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно витягу КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 03.10.2012р., право власності зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.9-10).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами сімї позивача.

17.04.2006 року ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, позивача та членів її сімї було знято з реєстрації місця проживання, про що свідчать талони зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання в Україні, в яких зазначено, що вибули на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В листопаді 2012 року позивачі звернулися до Київського РВ в м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області із заявами про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

Листами Київського РВ в м. Одесі ГУДМС України в Одеській області від 28.11.2012р. за № № 12/957; 12/958; 12/959 в реєстрації місця проживання позивачам було відмовлено у зв'язку з тим, що об'єкт, розташований за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Гамалеї, 23 є об'єктом типу садовий будинок, в зв'язку з чим не призначений для постійного проживання.

Не погоджуючись з відмовою в реєстрації місця постійного проживання, позивачі звернулися до суду з позовними вимогами про визнання протиправною відмови та зобов'язання зареєструвати позивачів за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Оцінюючи правомірність дій Київського РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта. Відповідно до частини 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог про визнання протиправною відмову в реєстрації за місцем постійного проживання, перш за все слід дослідити питання наявності підстав для такої відмови.

Відповідно ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11.12.2003р. (надалі Закон № 1382-IV) реєстрація -внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Статтею 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури, житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року, садовий будинок -будинок для літнього (сезонного) використання.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що при зверненні до відповідача позивачами не були надані письмові докази, які б підтверджували статус будинку щодо придатності для постійного проживання, суд вважає, що відмовляючи в проведенні реєстрації місця проживання позивачів, Київський РВ у м. Одесі ГУДМСУ в Одеській області діяв в межах повноважень та на підставі діючого законодавства.

Відповідно ст. 6 Закону України № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 13 Закону України № 1382-IV вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан. Вільний вибір місця проживання обмежується щодо: осіб, які не досягли 16-річного віку; осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.

Таким чином, судом встановлено, що обов'язок громадянина передбачений вказаним законом зареєструвати своє місце проживання, кореспондує з конституційним правом громадянина вільно обирати таке місце проживання з урахуванням встановлених законодавством обмежень.

Проаналізувавши положення ст. 6 Закону України № 1382-IV, суд звертає увагу, що зазначений Закон не містить посилань на поняття житлового фонду та не встановлює обмежень у реєстрації за адресою приміщення, яке не відноситься до житлового фонду.

Окрім того, суд враховує, що на підтвердження того, що будинок придатний для постійного проживання, позивачем надано до суду технічний висновок на придатність використання садового будинку, розміщеного за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Гамалеї, 23 для проживання протягом року. Відповідно до технічного висновку садовий будинок по інженерному забезпеченню, пожежній безпеці, плануванню, освітленню, інсоляції та іншим будівельним та санітарним вимогам відповідає вимогам норм ДБН В 2.2.-15-2005 «Житлові споруди. Основні положення» та є придатним для проживання протягом року з подальшою експлуатацією (а.с.15-22) та відповідні договори на обслуговування, а саме: договір про надання послуг з газопостачання та квитанції про оплату за газ, електроенергію; договір про надання телекомунікаційних послуг; розрахункову книжку по вивозу сміття; розрахункову книжку оплати за водопостачання та водовідведення.

Відповідно п. 1.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012р. реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано докази підтвердження обладнання садового будинку всіма комунікаціями необхідними для забезпечення належних умов для постійного проживання в ньому, а відповідачем не було доведено, що місце проживання, обране позивачем, не придатне для постійного (протягом всього року) проживання.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області; Київського районного відділу в місті Одесі ГУДМС України в Одеській області про визнання протиправною відмову в реєстрації за місцем постійного проживання та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 лютого 2013 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк