Постанова № 29588131, 21.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р. Справа № 804/1234/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріВолкові В.В. за участю: представника позивача представника відповідача Шевченко О.Г. Коваленко Д.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 року №0105202301, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року №0105202301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки винесене на підставі висновків викладених в акті перевірки, які є припущенням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідачем не отримано відповідей по зустрічним звіркам для документального підтвердження реальності та повноти відображення в обліку, надав письмові заперечення, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» зареєстроване Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 25.02.2002 року та знаходиться на обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100279695 від 22.04.2010 року.

Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови КМУ від 27.12.2010 року №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року.

За результатами перевірки складений Акт № 4900/22/31646329 від 09.11.2012 року, яким встановлено порушення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, за результатами перевірки показники р. 24 декларації підлягають зменшенню на суму 453 496,00 грн., оскільки за результатами перевірки не проведено зустрічні звірки з постачальниками товарів (послуг) та не можливо підтвердити суму з податку на додану вартість за липень 2012 року, що пов'язано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету.

Не погодившись з висновками акту перевірки 20.11.2012 року ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» подало до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС заперечення до Акту перевірки. Листом від 27.11.2012 року №30233/10/22/654 Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС надала відповідь на заперечення.

На підставі Акту перевірки № 4900/22/31646329 від 09.11.2012 року було прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0105202301 від 30.11.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 453 496,00 грн.

Не погоджуючись з підставами для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» подало до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС скаргу про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0105202301. Відповідно до рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 26.12.2012 року розгляд скарги продовжено до 12 лютого 2013 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що згідно показників декларації по ПДВ за липень 2012 року ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» задекларовано в стр.24 декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суму 571 113 грн. В додатку 2 до Декларації «Довідка про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді» визначено, що задекларована сума виникла у грудні 2011 року - 117 617 грн., у січні 2012 року - 278 605 грн., у квітні 2012 року - 106 025 грн. та травні 2012 року - 68 866 грн.

Підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду за грудень 2011 року в сумі 117 617 грн., оскільки Лівобережною МДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС», код ЄДРПОУ 31646329 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по 31.12.11 р., за результатами якої складено акт від 05.06.2012 р. №2242/22/31646329.

До суду надано первинні документи на підтвердження взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, а саме податкові накладні, чеки, розрахунки, заяви платника.

На час здійснення операцій з контрагентами і отримання податкових накладних, останні були зареєстровані державною податковою службою як платники податку на додану вартість та були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Як зазначено в п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України) податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перевіркою не встановлена невідповідність первинних документів вимогам законодавства та не встановлено порушення позивачем правил бухгалтерського та податкового обліку. Під час судового розгляду справи також встановлено, що зауважень до первинних документів позивача не має, а отже спір щодо первинних документів відсутній.

Відтак, з урахуванням статті 83 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2012 року №984, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу не отримання результатів зустрічних перевірок контрагента позивача.

При цьому, суд зазначає, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В тому числі, несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, доказів протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном, доказів підписання договорів особами, у яких не має таких повноважень.

Вказана позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 201.1, абз. «а» ст. 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Посилання відповідача на право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, суд вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, яке не пов'язує право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість зі сплатою останнього до бюджету.

Чинне законодавство України, не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Доводи податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, ґрунтувалися на тому, що відповідачем не отримано відповідей по зустрічним звіркам позивача, які надіслані до інших податкових органів, згідно із реєстром, що міститься в матеріалах проте, вказані доводи судом відхиляються як безпідставні, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Податковий кодекс України не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, відповідачем не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Висловлена правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України: постанова від 21 листопада 2006 року, постанова від 14 лютого 2006 року, постанова від 15 червня 2010 року №10/96, також Вищого адміністративного суду України, а саме: ухвала від 22 серпня 2012 року по справі К/9991/42289/12, ухвала від 12.12.2012 року по справі К/9991/21650/12, ухвала від 27.09.2012 року по справі № К/9991/24450/12, Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», Довідка Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0105202301 від 30.11.2012 р. та застосування штрафних (фінансових) санкцій належними та допустимими доказами, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294 гривень 00 копійок підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 87, 90, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СТАЛЬСЕРВІС» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 року №0105202301 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30.11.2012 року №0105202301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 453496,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СТАЛЬСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31646329) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2013 року

Суддя Н.В. Боженко