Постанова № 29587907, 14.02.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. 15 год. 00 хв.Справа № 2а-4025/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Шевченка Д.О.,

представника відповідача - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсон - Авто"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Херсон-Авто" (далі - ПАТ "Херсон-Авто", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.09.2012 р. №№ 0006852200, 0006862200, якими позивачеві зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 674 700,00 грн. та збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 157 198,00 грн., у тому числі за основним платежем на 129 301,00 грн. та за штрафними санкціями на 27 897,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, обґрунтовує їх тим, що відповідач неправомірно під час перевірки визначив розмір занижених валових доходів та валових витрат у зв'язку з неотриманням компенсаційних витрат на охорону та відео спостереження при здійсненні дилерських послуг щодо продажу автомобілів. Стверджує, що без здійснення охорони та відео спостереження неможливо здійснити передпродажну підготовку та продаж автомобілів, ці послуги є складовою частиною витрат, пов'язаних з продажем автомобілів. Позивач також вважає, що підтвердив належними документами правомірність здійснення та фактичне отримання рекламних послуг. Характеристика цих послуг міститься у актах виконаних робіт і не має потреб у додатковій інформації з цього питання.

Представник відповідача проти позову заперечувала, пояснила, що розмір та склад дилерської винагороди позивача з продажу автомобілів включає у себе конкретний перелік робіт та послуг, які компенсуються позивачеві, додаткові послуги мають компенсуватись окремо. Серед послуг, які мають компенсуватись дилерського винагородою, послуг з охорони та відео спостереження не має і тому ці послуги підлягають додатковій компенсації. До складу валових витрат мають відноситись лише витрати, зв'язок яких з господарською діяльністю платника податку на прибуток підтверджено документально. Документи, які підтверджують витрати на рекламу позивача, не містять достатньої інформації щодо зв'язку їх з господарською діяльністю платника податку і тому вважається, що ці витрати не підтверджені належними документами і не можуть прийматись для розрахунку валових витрат позивача. Зазначені обставини, на думку відповідача, повністю спростовують позицію позивача та свідчать про правомірність висновків податкового органу з цих питань. У зв'язку з цим відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта від 04.09.2012 р. № 1783/22-1/03112900 (далі - акт № 1783), складеного за наслідками планової, виїзної перевірки позивача. За цим актом перевірки відповідач зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у зв'язку із збільшенням валового доходу позивача на 646 495,00 грн. та зменшення задекларованих валових витрат на 28 204,00 грн. Порушення, виявлені відповідачем стосовно формування валових доходів, є тотожними з порушеннями, виявленими стосовно формування податкових зобов'язань позивача з ПДВ, і були єдиним джерелом для збільшення грошових зобов'язань з цього податку за висновками акта перевірки № 1783.

За актом перевірки № 1783 відповідач збільшив валові доходи позивача на 646 495,00 грн. у зв'язку з тим, що позивач відносить до складу валових витрат та не отримує компенсацію у складі дилерської маржі послуги з охорони та відео спостереження за автомобілями, які здійснює філія "Рубіж-Авто" АТ "Українська автомобільна корпорація".

Відповідач стверджує, що за умовами дилерських договорів передбачалось, що дилерська винагорода включає у себе компенсацію витрат на передпродажну підготовку автомобілів, розвантаження та зберігання автомобілів, оплату оренди приміщень, виставочних майданчиків для продажу автомобілів, інші витрати, пов'язані з реалізацією автомобілів та не включає у себе витрати на послуги охорони та відео спостереження. Відповідач, посилаючись на п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) та пп. 4.1 ст. 4 пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) стверджує, що позивач мав отримати компенсацію витрат не передбачених договором та включити цю компенсацію до складу валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ.

Крім порушень податкового законодавства стосовно формування валових доходів, відповідачем за актом перевірки № 1783 зменшено валові витрати позивача за перевірені податкові періоди на 28 204,84 грн. За даними відповідача ці витрати позивача становлять його витрати на рекламу, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що є порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України. Відповідач стверджує, що визначення цих витрат здійснено на підставі актів виконаних робіт без підтвердження зразками оголошень, газет та іншим.

Надаючи правову оцінку позиціям сторін, суд вважає за необхідне врахувати такі обставини та приписи законодавства.

Відповідно до укладених у 2010-2011 роках дилерських договорів постачальниками автомобілів (дистриб'юторами) для подальшого їх продажу позивачем були ТОВ "Фалькон-Авто", ТОВ "УкрАвтоЗаз-Сервіс", ТОВ "Авто-Технологія", ТОВ "Сі Ей Автомотів", Автосервісна філія "Торгово-діагностичний центр "Авто". За укладеними угодами позивач від реалізації автомобілів отримував дилерську маржу-винагороду, яка включає у себе компенсацію витрат позивача згідно із додатками до укладених договорів. Стандартний додаток складових дилерської винагороди включає у себе підготовку автомобілів для демонстрації, утримання автосалонів та будівель позивача, оснащення підприємства електронно-обчислювальною та оргтехнікою, оплату праці працюючого персоналу позивача, витрати на рекламу, підвищення кваліфікації працівників позивача, прибуток позивача та інші витрат, пов'язані з продажем автомобілів.

Для забезпечення цілісності майна дистриб'юторів, що постачалось позивачеві за дилерськими договорами, позивач з власниками майна укладав додаткові угоди про надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів. Ці договори передбачали отримання позивачем плати з надання послуг із приймання та збереження майна (автомобілів) дистриб'юторів. Отримані позивачем доходи від діяльності з надання послуг із приймання та збереження майна дистриб'юторів включені до складу його валового доходу та податкових зобов'язань 2010-2011 років. Ці дані позивача не спростовані відповідачем під час розгляду справи.

За таких обставин суд вважає, що у позивача не було необхідності отримувати додаткову компенсацію витрат на охорону та відео спостереження, оскільки ці витрати пов'язані із здійсненням позивачем іншого виду діяльності і на підставі інших договорів зберігання (схову) майна.

Крім того, на думку суду, що для забезпечення отримання доходів від продажу автомобілів за дилерськими договорами позивач з метою недопущення безпідставних витрат міг вживати заходи посиленої охорони майна, що продається, при цьому витрати на охорону є складовою частиною витрат позивача на реалізацію майна.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про заниження позивачем валових доходів та податкових зобов'язань у зв'язку із нездійсненням компенсації вартості послуг з охорони та відео спостереження, отриманих від філії "Рубіж-Авто" АТ "Українська автомобільна корпорація".

Оцінюючи докази сторін стосовно спірних витрат позивача на рекламу, здійснених у 2010-2011 роках на загальну суму 28 204,84 грн., суд зазначає, що необхідність здійснення цих витрат передбачена дилерськими договорами з продажу автомобілів, укладених позивачем протягом 2010-2011 років. За цими договорами витрати позивача на рекламу мають становити не менше 10 відсотків дилерської маржі (п.1.6.3 договорів).

За Податковим кодексом України та Законом № 334 віднесення вартості реклами до складу валових витрат не ставиться у залежність від безпосереднього здійснення рекламних заходів платником податків чи залучення до цих заходів інших осіб, головним є належне документальне підтвердження фактичного здійснення цих витрат.

За п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Аналогічно за пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За статтею 5 Закону № 334 та ст. 138 ПК України основним критерієм віднесення витрат платника податку до складу валових витрат декларації з податку на прибуток для визначення оподатковуваного прибутку є зв'язок цих витрат з отриманим доходом цього платника податку, який враховується при обчислені оподатковуваного прибутку.

У зв'язку з цим суд вважає, що документи платника податку, які приймаються для обчислення валових витрат мають містити мінімальну, але достатню інформацію для встановлення зв'язку цих витрат з оподатковуваною господарською діяльністю цього платника податків.

Документи надані позивачем щодо спірних витрат на рекламу свідчать, що виконавець цих послуг надавав позивачеві акти виконаних робіт. Акти виконаних робіт, крім вартісних показників, мають опис здійснених рекламних заходів виконавця. За цими актами рекламні заходи здійснювались через друковані засоби масової інформації.

На думку суду, акти виконаних робіт, існування яких не заперечується відповідачем, містять достатньо інформації для встановлення їх зв'язку з оподатковуваною господарською діяльністю позивача і тому ці витрати правомірно включені платником податку до складу задекларованих ним валових витрат з податку на прибуток.

Суд звертає увагу, що відповідач неправомірно посилається на порушення позивачем положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 під час віднесення до складу валових витрат рекламних витрат, оскільки фактична наявність документів (актів виконаних робіт) щодо цих витрат визнається відповідачем у акті перевірки № 1783, а під час перевірки відповідачем відзначаються зауваження щодо складання цих документів та щодо фактичного підтвердження здійснених рекламних послуг.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд повністю задовольняє позовні вимоги ПАТ "Херсон-Авто" та скасовує податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 21.09.2012 р. №№ 0006852200 та 0006862200.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Херсон-Авто" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 21.09.2012 р. №№ 0006852200 та 0006862200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Херсон-Авто" (код ЄДРПОУ 03112900) судовий збір у сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 лютого 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1