Рішення № 29584400, 20.02.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2013 р.Справа № 17/5025/1394/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Грузевиця, Хмельницького району

про стягнення 34987,14 грн., з яких 9999,45 грн. - заборгованості за кредитом, 13 947,83 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 11 039,86 грн. - пені

За участю представників сторін:

від позивача: Шпиляєва Н.В. - за довіреністю №4209-О від 15.11.2010р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 34987,14 грн., з яких 9999,45 грн. - заборгованості за кредитом, 13 947,83 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 11 039,86 грн. - пені. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку від 07.12.2007р. та додатку №7 до нього стосовно повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Статтею 59 ГПК України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи в обгрунтування своїх доводів.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судове засідання не з'явився, поважні причини неявки не сповістив, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги чинного процесуального права, суд приймає до уваги, що відсутність відповідача, як і ненадання ним відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті, отже суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

07.12.2007р. між акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір банківського рахунку №НМФВТ5, згідно з умовами якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснювати його розрахункове та касове обслуговування. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1., 1.2.).

В додатку №7 до договору банківського рахунку сторони погодили регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок.

Згідно з п. 1.1. додатку банк, при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтне обслуговування клієнта на підставі анкети-заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3. цього додатку, шляхом дебетування картрахунку.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, дебіторської заборгованості, сплаті відсотків та винагороди в обговорені цим додатком до даного договору терміни (п. 1.2.).

Ліміт являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату платежів довірених осіб клієнта, проведених із використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок коштів на його картковому рахунку. На момент підписання цього додатку ліміт складає 10 000,00 грн. Клієнт сплачує відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. цього додатка до чинного договору (п. 1.3. додатку).

В п. 1.6. додатку сторонами узгоджено термін погашення кредиту, а саме: клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого п. 1.4. цього додатка.

Згідно п.п. 3.1., 3.3., 3.10., 3.11. за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатка до чинного договору. Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно п.п. 3.1., 3.2. цього додатка до чинного договору, здійснюється в порядку, визначеному в п. 1.11., 2.3. цього додатка. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на картковому рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Нарахування відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку відсотків не включається. Увипадку якщо дата погашення кредиту і/чи сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки приходиться на вихідний чи святковий день, зазначені платежі повинні бути зроблені в банківський день, що передує вихідному чи святковому дню.

В розділі 4 додатку до договору зазначено про процентну ставку, зокрема, для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюється диференційована процентна ставка. Процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту і визначається наступним чином: термін користування кредитом протягом 1 - 3 днів - 13,5%; протягом 4-7 днів - 14,5%; протягом 8-15 днів - 18,5%; протягом 16-30 днів - 20,5%.

В розділі 5 додатку до договору передбачено відповідальність сторін. Згідно п.п. 5.1., 5.3., 5.4. при порушення клієнтом якого-небудь із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту й інших витрат, винагороди, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % відсуми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане клієнтом. Термін давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів установлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідач користувався наданими йому грошовими коштами, однак умови договору банківського рахунку №НМФВТ5 від 07.12.2007р. та додатку №7 до даного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та виписки по рахунку за період з 20.06.2008р. по 17.10.2012р. сума заборгованості відповідача за кредитом станом на 17.10.2012р. складає 9999,45 грн., сума заборгованості по процентам за користування кредитом складає 13 947,83 грн.

За порушення виконання грошового зобов'язання за договором позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 11 039,86 грн. за період з 05.01.2009р. по 17.10.2012р.

12.10.2012р. позивач надсилав відповідачу претензію за №71226ОDMLO402 від 05.10.2012р. про погашення заборгованості, про що свідчить опис вкладення у цінний лист, яка залишена без задоволення.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не погасив борг за договором банківського рахунку №НМФВТ5 від 07.12.2007р. та додатку №7 до нього, позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1,2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як передбачено ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За умовами ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором банківського рахунку №НМФВТ5 від 07.12.2007р. і додатку №7 до нього та надав відповідачу кредит. В свою чергу, відповідач користувався наданим йому кредитом, однак, в порушення умов вказаного вище договору з додатком, прийняті на себе зобов'язання щодо повернення у передбачені договором терміни основної суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом не виконував належним чином, у зв'язку з чим наявні заборгованість за кредитом та відсотками. Заборгованість за кредитом станом на 17.10.2012р. складає 9999,45 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 13 947,83 грн.

Враховуючи те, що відповідач, в порушення умов договору з додатком та чинного законодавства, не виконав належним чином свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9999,45 грн. - заборгованості за кредитом та 13 947,83 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом є правомірною.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.02.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід врахувати таке. Відповідно до ч. 7 ст. 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Порядок проведення державної реєстрації припинення діяльності фізичної особи - підприємця встановлений Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до частини 17 ст. 47 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Згідно витягу з ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дату прийняття рішення по справі не внесено.

Отже, враховуючи, що на дату прийняття рішення по справі відповідач є фізичною особою-підприємцем, що наділений відповідними правами та обов'язками, у зв'язку з чим може нести господарську-правову відповідальність за спірними правовідносинами.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.

Зі змісту пунктів 5.1., 5.3. додатку №7 до договору банківського рахунку №НМФВТ5 від 07.12.2007р. вбачається, що сторони передбачили відповідальність відповідача в разі несвоєчасного повернення кредиту та/або несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом у вигляді сплати пені в розмірі 0,2 % відсуми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня. Крім того, нарахування неустойки передбачено протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане.

Таким чином, у даному випадку при обчисленні суми пені не застосовуються обмеження шестимісячним строком, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, нарахування позивачем пені за період більший ніж шість місяців є правомірним.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 039,86 грн.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИ Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк", м. Дніпропетровськ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Грузевиця, Хмельницького району про стягнення 34987,14 грн., з яких 9999,45 грн. - заборгованості за кредитом, 13 947,83 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 11 039,86 грн. - пені задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код 14360570) 9999,45 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 45 коп.) - заборгованості за кредитом, 13 947,83 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок сім гривень 83 коп.) - заборгованості по процентам за користування кредитом, 11 039,86 грн. (одинадцять тисяч тридцять дев'ять гривень 86 коп.) - пені, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 25 лютого 2013 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (Хмельницький район, с. Грузевиця, вул. Набережна, 25).