Рішення № 29584267, 20.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/418/13 20.02.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист», м. Київ

До Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Герасимчук Олександр Романович

Про стягнення 19 918 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Колодежний С.В. - дов. від 02.01.2013р.

Від відповідача Савісько В.В. - дов. від 04.02.2013р.

Від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 19 918 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/418/13, розгляд справи призначено на 30.01.2013р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Герасимчука Олександра Романовича.

17.01.2013р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача та відповідача надійшли належним чином завірені копії додаткових документів, які були витребувані ухвалою суду від 08.01.2013р. Також. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. розгляд справи було відкладено на 20.02.2013р., у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

05.02.2013р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло пояснення щодо відзиву відповідача.

Третя особа, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового процесу, представників у судове засідання вдруге не направила, причини неявки суду не повідомила, письмові пояснення щодо позову не надала.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення, що підтверджують факт отримання третьою особою ухвал суду.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

20.02.2013р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 20.02.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст.81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2011р. між позивачем, як страховиком, та Зозулею Нателлою Львовною, як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 10/17/1-3588, відповідно до умов якого позивачем було застраховано автомобіль Hyundai Accent, реєстраційний номерний знак АІ 1916 ВС.

28.10.2011р. у м. Києві, на вул. Перемоги-Кільцева дорога, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки Hyundai Accent, державний номерний знак АІ 1916 ВС, що належить страхувальнику позивача під керуванням Зозулі Андрія Сергійовича, та автомобіля Богдан А09302, державний номер ВК 0480 АА, під керуванням водія Герасимчука Олександра Романовича, внаслідок чого автомобіль страхувальника було пошкоджено, що підтверджується довідкою ДАІ.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.11.2011р. Герасимчука О.Р. було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності.

31.10.2011р. Зозуля Н.Л. звернулася до позивача із заявою № 116/11 про виплату страхового відшкодування.

Матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля Hyundai Accent державний номер АІ 1916 ВС, склала 20 333 грн., що підтверджується рахунком-фактури № 31 від 22.11.2011р., наданим ФОП Рощина Сергій Михайлович.

Фактична вартість ремонту автомобіля страховика склала 20 621,06 грн., що підтверджується звітом № 274/11 про оцінку вартості майнової шкоди та контрольним листом № 0809 від 23.11.2011р. наданим ФОП Ковтун Володимир Ігорович, що діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності ФДМУ № 11723/11 від 18.04.2011р.

Позивачем було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 19 918 грн. на рахунок ФОП Рощина Сергій Михайлович, що підтверджується платіжним дорученням № 1261 від 08.12.2011р.

Цивільно-правова відповідальність Герасимчука О.Р. застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом № АА/7548838. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, відповідно до полісу складає - 50 000 грн., а франшиза - 510 грн.

16.10.2012р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 402 про виплату страхового відшкодування, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідач, в межах строків встановлених законом, страхове відшкодування не сплатив та обґрунтованої відповіді позивачу не надав.

При поданні позовної заяви позивачем не була вирахована франшиза, що також не заперечується останнім.

Таким чином відповідач мав перерахувати позивачу суму оціненої шкоди у межах фактичних витрат останнім за вирахування франшизи, а саме - 19 408 грн. (19 918 - 510).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату). Отже, оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів в порядку регресу є позадоговірним.

Враховуючи викладене, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Судом не приймаються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з п.п. б) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Приписами п.п. 196.1.3. п. 196.1 ст. 196 вказаного кодексу, 196.1.3. не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Тобто, при наданні послуг зі страхування до вартості таких послуг не включається сума податку на додану вартість, нарахований на суму такої послуги.

Разом з тим, послуги з відновлення (вартість відновлювального ремонту) та вартість деталей не виключені з числа об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, реальні збитки, які мають відшкодовуватись страховиком згідно із договором страхування, включають витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Вартість майна та послуг необхідних для відновлення майна до попереднього стану включає суму податку на додану вартість, а тому будь-яких підстав для вирахування страховиком із сум страхового відшкодування суми податку на додану вартість законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом обґрунтованим, доведеним, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 979, 993, 1187,1191 ЦК України, ст.ст. 185,196 ПК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В, код ЄДРПОУ 31571133), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти в розмірі - 19 408 (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісім) грн. та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10- денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 26 лютого 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук