Рішення № 29582486, 21.02.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2013 р. Справа № 7/88/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Крижопільводоканал" Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", смт. Крижопіль, Вінницька область

до: Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Крижопільські електричні мережі", смт. Крижопіль, Вінницька область

про відшкодування збитків на суму 23 632,15 грн.

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників:

позивача: Нестеренко А.В., довіреність, паспорт серії АВ 796804 виданий Крижопільським РВ УМВС України у Вінницькій області 11.02.2008 року

відповідача: Олійник А.В., довіреність № 1-14-3555 від 02.01.2013 року, паспорт серії АВ 669522 виданий Крижопільським РВ УМВС України у Вінницькій області 05.01.2006 року 04.07.2012 року № 3040

Павлов І.А., довіреність № 1-14-3628 від 29.01.2013 року, паспорт серії АА 484543 виданий Піщанським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.05.1997 року

В С Т А Н О В И В :

Дочірнім підприємством "Крижопільводоканал" Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", смт.Крижопіль, Вінницька область заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Крижопільські електричні мережі", смт.Крижопіль, Вінницька область про відшкодування збитків на суму 23 632,15 грн..

Ухвалою від 07.12.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/88/2012/5003 та призначено до розгляду.

Під час провадження у даній справі розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, викликом в судове засідання для дачі пояснень щодо предмета спору в порядку ст.30 ГПК України представника сектора Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у Вінницькій області, необхідністю провести сторонам перевірку споживання дизельною електростанцією типу А-41 дизельного пального за 1 годину роботи тощо.

При цьому ухвалою від 05.02.2013 року розгляд справи продовжено на 15 днів.

Ухвалою від 14.02.2013 року розгляд справи відкладено до 20.02.2013 року.

В судовому засіданні 20.02.2013 року оголошено перерву до 21.02.2013 року з метою надання сторонами додаткових доказів.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неправомірне відключення відповідачем електропостачання на період з 19.07.2012 року по 03.08.2012 року в зв'язку з чим ним було понесено збитки на суму 23 632,15 грн., а саме: 22 118,40 грн. - вартість спожитого мобільною дизельною електростанцією дизельного пального за період відсутності електропостачання; 814,08 грн. - заробітна плата працівника задіяного для обслуговування мобільної електростанції; 699,67 грн. - вартість повторного підключення до електропостачання.

В якості нормативної підстави позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст.20, 224, 225 ГК України.

У відзиві на позов від 13.12.2012 року № СО-58-499, письмових поясненнях від 18.12.2012 року № СО-58-517, від 18.01.2013 року № СО-58-29, від 13.02.2013 року № СО-58-90 відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і необгрунтованими та просить в їх задоволенні відмовити посилаючись на наступне:

- відключення електроенергії позивачу відбулось правомірно - на підставі ч.ч.1, 4 ст.26 Закону України "Про електроенергетику", п.7.5 Правил користування електричною енергією затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 - в зв'язку із відсутністю діючого договору на постачання електроенергії на момент відключення, оскільки договір від 11.01.2010 року № 3040 припинив свою дію 31.12.2011 року;

- рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 16/56/2012/5003 було врегульовано розбіжності між сторонами при укладенні договору № 3040 від 04.07.2012 року, який набрав чинності 26.10.2012 року;

- розмір збитку наданий позивачем до суду є сумнівним - невірно визначено період відсутності електропостачання; відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували суму завданих збитків тощо (а.с.80-81, 96-97, 108-109, т.1).

Досліджуючи надані сторонами в обгрунтування своїх доводів докази наявні в матеріалах справи судом встановлено наступне.

11.01.2010 року між ВАТ "АК "Вінницяобленерго" в особі директора СО "Крижопільські електричні мережі" (Постачальник) та ДП "Крижопільводоканал" КП "Вінницяоблводоканал" (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 3040 відповідно до п.1.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 530 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (а.с.21-23, 50-52, т.1).

Згідно п.9.4 Договору останній набирає чинності з дня підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

При цьому суд зауважує, що кінцевий строк дії Договору визначено на примірнику наданому в суд відповідачем, в той час як примірник Договору наданий позивачем такої дати не містить (а.с.23, 52, т.1).

Із матеріалів справи слідує, що протягом січня 2010 - січня 2013 року відповідач постачав електричну енергію позивачу, яка оплачувалась Споживачем в повному обсязі, що підтверджується рапортами про відпуск електроенергії, актами про використану електроенергію, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, довідкою щодо руху коштів по взаєморозрахунках з СО "Крижопільські електричні мережі" з 11.01.2010 року по 23.01.2013 року (а.с.118-119, т.1, а.с.4-78, 83-123, т.2).

При цьому посилання на договір № 3040 (без зазначення дати договору) міститься в актах про використану електроенергію (за виключенням актів за листопад-грудень 2011 року, а.с.26-27, т.2), рахунках-фактурах тощо.

Даючи оцінку твердженню відповідача щодо припинення дії договору від 11.01.2010 року № 3040 з 31.12.2011 року суд звертає увагу на наступні обставини.

17.01.2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист за № 17 з проханням переукласти договір від 11.01.2010 року № 3040 (а.с.11, т.1).

У відповіді на вказаний лист (лист від 20.01.2012 року № СО-58-16) відповідач, з поміж іншого, з посиланням на п.9.4 Договору вказав, що про необхідність розірвання даного договору слід було звернутись в строк до 31.11.2012 року, а також про те, що причини по яких договір від 11.01.2010 року № 3040 має бути розірваний/переукладений відсутні (а.с.12, т.1).

Протягом березня-квітня 2012 року між сторонами велось листування з приводу порядку проведення розрахунків та правильності визначення розрахункового періоду за договором від 11.01.2010 року № 3040 (а.с.13-16, т.1).

Також судом встановлено, що з 15.06.2012 року по 19.07.2012 року між сторонами проходив переддоговірний процес по укладенню нового договору за № 3040.

Зокрема, листом від 15.06.2012 року № СО-58-221 відповідач надіслав позивачу проект договору на постачання електричної енергії (а.с.89, т.1).

Листом від 13.07.2012 року відповідач надіслав повторно на адресу позивача проект договору № 3040 від 04.07.2012 року отриманий від останнього з протоколом розбіжностей (а.с.90, т.1).

16.07.2012 року відповідач звернувся до позивача з листом-попередженням № СО-58-265 про відключення з 19.07.2012 року електропостачання на підставі: споживання електричної енергії без укладення договору в зв'язку із закінченням 31.12.2011 року строку дії договору від 11.01.2010 року № 3040; наявної заборгованості станом на 16.07.2012 року в сумі 37 865,18 грн.; необхідністю проведення розрахунків за перетікання реактивної електроенергії тощо (а.с.7, т.1).

Листом від 17.07.2012 року № 195 позивач вказав на незаконність попередження про відключення електричної енергії посилаючись на наступне: договір від 11.01.2010 року № 3040 виходячи із приписів п.9.4 пролонгований на 2012 рік шляхом пролонгації; вимога по оплаті послуг з компенсації реактивної електроенергії є безпідставною оскільки відповідачем було демонтовано компенсуючу конденсаторну установку (а.с.17, т.1).

19.07.2012 року відповідачем було припинено електропостачання адміністративного приміщення позивача.

Сторонами не заперечується факт припинення електропостачання саме цієї дати.

20.07.2012 року позивач повернув договір разом з протоколом розбіжностей в зв'язку з чим ВАТ "АК "Вінницяобленерго" в особі СО "Крижопільські електричні мережі" подало до суду позовну заяву до ДП "Крижопільводоканал" КП "Вінницяоблводоканал" про врегулювання розбіжностей при укладенні договору № 3040 від 04.07.2012 року.

Рішенням від 15.10.2012 року у справі № 16/56/2012/5003 позов задоволено повністю - врегульовано розбіжності по договору про постачання електроенергії № 3040 від 04.07.2012 року шляхом прийняття їх в редакції структурної одиниці "Крижопільські електромережі" ПАТ "Вінницяобленерго" (а.с.85-88, т.1).

Наведені вище факти щодо листування між сторонами з приводу укладення договору № 3040 від 04.07.2012 року в редакції постачальника електричної енергії було встановлено при розгляді справи № 16/56/2012/5003, що з огляду на приписи ч.2 ст.35 ГПК України не потребує доведення при розгляді даної справи.

Відповідно до ч.2 ст.187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як вбачається повний текст рішення у справі № 16/56/2012/5003 оформлено 18.10.2012 року, рішення у даній справі не містить порядку визначення дня укладення договору, сторонами не подано доказів оскарження вказаного рішення (відсутність апеляційного оскарження підтверджується наявною в БД "Діловодство спеціалізованого суду" інформацією), а тому суд із врахуванням приписів ст.ст.51, 85 ГПК України приходить до висновку, що договір № 3040 від 04.07.2012 року вважається укладеним з 30.10.2012 року.

Оцінюючи наведені вище факти в сукупності (відсутність заперечень сторін щодо продовження дії договору № 3040 від 11.01.2010 року на 2012 рік, фактичне виконання сторонами договору від 11.01.2010 року № 3040 протягом 2012 року (поставка електроенергії Постачальником та її сплата Споживачем )) суд приходить до переконливого висновку про безпідставність твердження відповідача щодо припинення дії договору від 11.01.2010 року № 3040 з 31.12.2011 року.

Дійшовши такого висновку судом також враховано, що факт поставки електроенергії Постачальником Споживачу в 2012 році на підставі договору від 11.01.2010 року № 3040 встановлено при розгляді господарським судом Вінницької області справ № 16/7/2012/5003 та № 18/26/2012/5003 (за позовом) кінцеві рішення в яких прийнято 12.03.2012 року та 15.05.2012 року відповідно.

Інформація про вказані рішення розміщена в БД "Діловодство спеціалізованого суду", а також наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21888330; http://reyestr.court.gov.ua/Review/24041546).

29.08.2012 року позивачем заявлено відповідачу претензію з вимогою відшкодування 23 632,15 грн. збитків заподіяних безпідставним відключенням електроенергії (а.с.8, т.1).

У відповіді на претензію від 02.10.2012 року № СО-58-356 відповідач претензію не визнав вказуючи на правомірність своїх дій по відключенню електроенергії посилаючись на наявність підстав для цього (відсутність договору на постачання електроенергії) та дотримання порядку відключення електроенергії встановленого ПКЕЕ (а.с.10, т.1).

З врахуванням наявних у справі доказів та норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини суд приходить до висновку про те, що припинення електропостачання позивачу з 19.07.2012 року здійснено відповідачем безпідставно виходячи з наступних міркувань.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З моменту підписання сторонами договору від 11.01.2010 року № 3040 між ними виникли правовідносини регулювання яких здійснюється відповідними нормами ГК України та ЦК України.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст.277 ГК України встановлено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

31.07.1996 року постановою НКРЕ № 28 затверджено Правила користування електричною енергією, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 відповідно до п.1.1 дія яких на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) і регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Згідно п.3.1.2 Договору від 11.01.2010 року № 3040 Постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 цього Договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ.

Відповідно до п.п.6.1, 6.1.1, 6.1.3 Договору електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником без попередження, або з повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні, крім іншого, у разі: споживання електроенергії після закінчення строку дії цього Договору; несплати Споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком № 3 тощо.

Пунктом 7.5 Правил користування електричною енергією визначено з поміж іншого, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі: несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства; закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами. Попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено. У разі якщо договором про постачання електричної енергії передбачена попередня оплата або авансові платежі, припинення повністю або частково постачання електричної енергії за несплату передбачених договором рахунків на попередню оплату або авансових платежів не може застосовуватись раніше початку розрахункового або планового періоду, на який має здійснюватись відповідна оплата.

Згідно п.1.2 Договору розрахунковий період - календарний місяць, протягом якого визначається обсяг електроенергії, що продається Споживачу за цей час та протягом якого Споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію.

Додатком № 3 до договору від 11.01.2010 року погоджено порядок проведення розрахунків Споживача за використану електроенергію у вигляді попередньої оплати вартості використаної електричної енергії шляхом внесення грошових коштів на рахунок Постачальника до 30 числа розрахункового періоду 100 % від вартості договірної величини споживання електроенергії протягом розрахункового періоду.

При цьому Споживач протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електроенергії за розрахунковий період зобов'язується здійснити остаточний розрахунок за спожиту електроенергію за розрахунковий період з урахуванням попередньої оплати.

Як вказувалось вище, в листі-попередженні від 16.07.2012 року № СО-58-265 Постачальник в якості підстави для припинення електропостачання посилався на: споживання електричної енергії без укладення договору в зв'язку із закінченням 31.12.2011 року строку дії договору від 11.01.2010 року № 3040; наявну заборгованість станом на 16.07.2012 року в сумі 37 865,18 грн.; необхідність проведення розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Оцінку твердженню Постачальника про закінчення 31.12.2011 року строку дії договору від 11.01.2010 року № 3040 надано судом вище.

Твердження Постачальника про наявну станом на 16.07.2012 року заборгованість в розмірі 37 865,18 грн. судом оцінюється критично, оскільки всупереч ухвалам суду відповідачем не надано жодних доказів наявності заборгованості Споживача в розмірі 37 865,18 грн. станом на 16.07.2012 року.

До того ж вказане твердження Постачальника спростовується доказами наявними в матеріалах справи, зокрема станом на 01.07.2012 року Постачальником поставлено Споживачу електроенергії за період з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року на суму 476 528,96 грн..

З врахуванням сальдо станом на 01.01.2012 року в сумі 76 492,05 грн. загальна сума, яка підлягала оплаті Споживачем станом на 01.07.2012 року становить 553 021,01 грн..

В той же час Споживачем за період з 01.01.2012 року по 16.07.2012 року оплачено шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, внесення в касу останнього грошових коштів, оформлення авізо 553 121,76 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями, довідкою щодо руху коштів по взаєморозрахунках з СО "Крижопільські електричні мережі" з 11.01.2010 року по 23.01.2013 року (а.с.118-119, т.1, а.с.83-111, т.2).

Необхідність проведення розрахунків за перетікання реактивної електроенергії в даному випадку також не розцінюється судом в якості обгрунтованої підстави для припинення електропостачання Споживачу з огляду на те, що при підписанні 11.01.2010 року Договору № 3040 сторонами підписано додатки до Договору вказані в п.9.1 останнього за виключенням додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії" (а.с.53-61, т.1).

Непідписання між сторонами вказаного додатку не заперечується сторонами.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що на момент заявлення Споживачу листа-попередження від 16.07.2012 року Постачальником виставлялись рахунки на оплату за перетікання реактивної електроенергії та доказів наявності у Споживача заборгованості за вказаний вид електроенергії.

З врахуванням наведених вище висновків суд розглядаючи позовні вимоги позивача про стягнення збитків дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ч.2 ст.20 ГК України, п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст.218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до п.4 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 ГК України згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно п.3.2.2 Договору від 11.01.2010 року № 3040 Споживач має право вимагати відшкодування збитків завданих внаслідок порушення Постачальником умов Договору.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд наголошує на тому, що вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

Згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено згідно ст.33 ГПК України в установленому порядку наявність, а відповідачем не спростовано відсутність повного складу цивільного правопорушення вчиненого останнім, а саме:

- протиправність поведінки, яка полягає в тому, що відповідач без наявності підстав обумовлених Договором та Правилами користування електричною енергією припинив постачання електроенергії Споживачу з 19.07.2012 року;

- шкідливий результат такої поведінки (збитки), які полягають у понесенні Споживачем додаткових витрат необхідності в яких не було при відсутності порушення зобов'язання зі сторони Постачальника;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками - саме протиправна поведінка Постачальника слугувала причиною понесення додаткових витрат Споживача;

- вина правопорушника - відповідачем не надано доказів, які б спростували відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу. Твердження Постачальника на наявності підстав для припинення електропостачання Споживачу наведені у його листі-попередженні, як вказувалось вище являються необгрунтованими та безпідставними. При цьому Постачальнику, із врахуванням встановлених судом обставин, достовірно було відомо, що станом на 16.07.2012 року у Споживача відсутня заборгованість за поставлену електричну енергію, а також те, що строк дії договору від 11.01.2010 року № 3040 пролонговано на 2012 рік з урахуванням змісту листування між сторонами та їх фактичних дій по виконанню вказаного Договору.

З врахуванням наведеного вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків є правомірними.

Водночас дійшовши висновку про правомірність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків суд одночасно зазначає, що останні підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних міркувань.

Зокрема, суд приходить до висновку про повне задоволення вимоги про стягнення 699,67 грн. вартості оплаченої послуги за підключення електропостачання, позаяк як вказувалось вище оплата останньої перебуває у причинному зв'язку із протиправністю поведінки Постачальника по відключенню електропостачання.

Задовольняючи вказану вимогу судом враховано, що в матеріалах справи наявні докази реальної сплати позивачем 699,67 грн. відповідачу за підключення до енергопостачання (квитанція № 27808097 від 30.07.2012 року).

При цьому посилання відповідача на безпідставність вказаної позовної вимоги з тих підстав, що зазначена сума сплачувалась на підставі укладеного між сторонами договору № 865 від 30.07.2012 року та відповідної заявки оцінюється судом критично, оскільки факт укладення такого договору не спростовує протиправності поведінки Постачальника при відключенні електропостачання Споживача (а.с.114, т.1. а.с.124, т.2).

Вимога про стягнення з відповідача 814,08 грн. збитків у вигляді заробітної плати працівника задіяного для обслуговування мобільної електростанції задовольняється судом в повному обсязі на підставі наявних у справі доказів.

Зокрема судом враховано те, що наказом від 16.07.2012 року № 88 на період відключення електроенергії головному інженеру підприємства доручено провести підготовчу роботу по запуску мобільної дизельної електростанції з дизельним двигуном ТИП А-41 та генератором ТИП ЕССБ-82-УУ21М 1001, а також назначено машиністом даної електростанції електромонтера Ляшко О.П. (а.с.120, т.1).

Наказом № 30 від 19.07.2012 року зараховано на період переводу слюсаря АВР Ляшко О.П. машиністом дизельної електростанції з 19.07.2012 року слюсарем АВР Дмитренка А.В..

Наказом від 03.08.2012 року № 36 в зв'язку з підключенням електропостачання Ляшко О.П. переведено на попереднє місце роботи.

Із штатного розпису працівників ДП "Крижопільводоканал" КП "Вінницяоблводоканал" на 2012 рік вбачається відсутність посади машиніста дизельної електростанції.

Згідно табелів обліку робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, платіжних відомостей за за липень-серпень 2012 року Ляшко О.П. в липні відпрацював 190 годин, отримав 2 513,00 грн. заробітної плати, а в серпні ним відпрацьовано 178 годин, а отримано заробітної плати 1 947,00 грн..

Здійснюючи перевірку обгрунтованості заявлених до стягнення збитків в цій частині судом враховано те, що підключення електричної енергії відповідно до заявки від 01.08.2012 року було здійснено 01.08.2012 року (а.с.114, т.1), а тому кількість робочих днів в яких було відключено електричну енергію буде рівною 11, а кількість відпрацьованих годин Ляшко О.П. згідно табелів робочого часу становитиме 93 години (85 годин в липні і 8 годин в серпні).

При цьому суд виходив з того, що доказів зворотного матеріали справи не містять (щодо дати відновлення електропостачання).

Виходячи із співвідношення кількості годин відпрацьованих в липні та серпні і розміру отриманої заробітної плати із врахуванням однакового тарифу (7,06) встановив, що розмір отриманої заробітної плати за одну відпрацьовану годину в липні становить 13,23 грн., а в серпні 10,94 грн..

Таким чином сума заробітної плати Ляшка О.П. за період виконання ним обов'язків машиніста дизельної електростанції за час фактичної відсутності електричної енергії (з 19.07.2012 року по 01.08.2012 року включно) становить 1 212,07 грн. (1 124,55 (85*13,23) + 87,52 (8*10,94)).

Разом з тим, як вказувалось вище позивач в розрахунку боргу вказав на те, що розмір витрат на заробітну плату працівника задіяного для обслуговування дизельної електростанції становить 814,08 грн. виходячи із 16 днів, восьмигодинного робочого дня та оплати за одну годину працівнику в розмірі 6,36 грн..

Із наведеного вище вбачається помилковість розрахунку позивача в цій частині та невідповідність суми визначеної позивачем та обрахованої судом (позивачем заявлено до стягнення менше ніж визначено судом).

Разом з тим визначення ціни позову та розміру позовних вимог, які носять майновий характер відноситься до виключної прерогативи позивача, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо безпідставності вимог позивача в цій частині є юридично неспроможними, оскільки не спростовують факту понесення позивачем додаткових витрат на оплату праці Ляшку О.П. на період виконання ним обов'язків машиніста дизельної електростанції.

При цьому, як вказувалось вище, на період виконання Ляшком О.П. обов'язків машиніста дизельної електростанції на зайняте ним попереднє місце було прийнято слюсарем АВР Дмитренка А.В..

Посилання відповідача на те, що при підключенні електроенергії та переведенні Ляшка О.П. на попереднє місце роботи не було звільнено Дмитренка А.В. не є обставиною, що спростовує факт понесення додаткових витрат позивачем на оплату праці Ляшка О.П. за виконання ним обов'язків машиніста дизельної електростанції.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 22 118,40 грн. вартості дизельного пального спожитого за період відключення (16 днів) дизельною електростанцією з дизельним двигуном ТИП А-41 та генератором ТИП ЕССБ-82-УУ21М 1001 суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги в повному обсязі виходячи із наступних приписів чинного законодавства.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" визначено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Пунктом 11 названої постанови визначено. що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

В п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" вказано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивач обраховував суму визначену в якості збитків в цій частині оперуючи наступними показниками: кількість днів відключення електричної енергії (16 днів); кількість годин роботи дизельної електростанції за один день (8 годин); споживання дизельного палива за одну годину роботи дизельної електростанції (18 літрів); вартість одного літра дизельного пального (9,60 грн.) тощо.

В якості доказів на підтвердження вказаної суми збитків позивачем надано суду видаткову накладну від 31.07.2012 року № 2712, видаткову накладну від 02.08.2012 року № ПН-0000184, видаткову накладну від 31.08.2012 року № 3190, звіт про списання паливно-мастильних матеріалів за серпень 2012 року, платіжні доручення, технічний паспорт дизельної електростанції заводський номер 967826, реєстри платіжних документів за період з 19.07.2012 року по 03.08.2012 року тощо (а.с.24, т.1, а.с.125-141, т.2).

Суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази приходить до висновку про те, що позивачем всупереч наведеним вище процесуальним нормам не доведено належними та допустимими доказами розмір заявлених до стягнення грошових коштів по вказаній позовній вимозі.

Зокрема, як вказувалось вище, суд дійшов висновку про те, що кількість робочих днів за які було відсутнє електропостачання Споживача становило 11, а не 16 як вказав у своєму розрахунку позивач.

При цьому суд виходив з того, що постачання електроенергії було припинено на адміністративне приміщення Споживача, а не на його виробничі потужності, які потребували цілодобового енергопостачання, а також табелів обліку робочого часу в яких фіксувались робочі дні підприємства.

Також судом оцінюється критично посилання позивача на те, що обсяг споживання дизельною електростанцією за 1 годину роботи становить 18 літрів, оскільки із технічного паспорту дизельної електростанції заводський номер 967826 вбачається, що питомі витрати пального дизельної електростанції різняться в залежності від виду потужності (експлуатаційна або номінальна).

Слід вказати, що суд ухвалою від 05.02.2013 року зобов'язував сторони на підставі п.4 ст.65 ГПК України провести перевірку споживання дизельною електростанцією типу А-41 дизельного пального за 1 годину роботи при режимі роботи, який забезпечує можливість безперебійного енергопостачання адміністративної будівлі позивача, а також технічну справність вказаної дизельної електростанції з оформленням результатів вказаної перевірки актом довільної форми за підписом уповноважених представників двох сторін та скріпленням гербовими печатками підприємств.

Всупереч вимогам ухвали суду сторони не надали обопільнопідписаного акту.

При цьому в акті огляду від 13.02.2013 року наданому позивачем зазначено про запущення електростанції ДЕЗ-30 з дизельним двигуном типу А-41 та підключенні зварювального апарату ВХ1-300-5 і стабільність роботи електростанції, а також про відмову від підпису акту представників відповідача.

В акті перевірки технічного стану мобільної дизельної електроустановки від 13.02.2013 року наданому відповідачем вказано: на відсутність зв'язку між основним та резервним джерелом живлення; на відсутність перекидного рубільніка на пристрій блокування; на параметри працюючої електростанції - лінійна напруга, фазна напруга тощо; на відсутність визначення частоти герцометром встановленим на панелі керування генератора.

Також у вказаному акті вказано на те, що пропозиція відповідача про повне відключення адмінбудівлі від основного джерела живлення та під'єднання його до дизельної електростанції залишилась без задоволення зі сторони позивача в зв'язку з чим було унеможливлено виконання ухвали суду.

Як вбачається із актів останні не містять витребуваних відомостей щодо споживання дизельною електростанцією типу А-41 дизельного пального за 1 годину роботи при режимі роботи, який забезпечує можливість безперебійного енергопостачання адміністративної будівлі позивача.

Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази загальної кількості годин роботи дизельної електростанції.

Твердження позивача про те, що дизельна електростанція працювала 8 годин за один день не підтверджено жодним належним доказом.

Посилання позивача на реєстри платіжних документів за період з 19.07.2012 року по 03.08.2012 року, як на докази, що підтверджують наявність електричної енергії в адміністративному приміщенні не приймається судом як доказ, що підтверджує розмір заявлених до стягнення збитків виходячи з того, що наявність вказаних реєстрів достовірно не підтверджує кількість годин роботи дизельної електростанції, оскільки останні містять лише фіксацію часу проведення фінансових операцій по банківському рахунку Споживача і як вбачається не містять вказівки на час початку роботи Клієнта в системі "Клієнт-Банк" та час закінчення роботи Клієнта, а також не підтверджують факту безперервності знаходження Клієнта в системі "Клієнт-Банк".

Як встановлено судом за час роботи дизельної електростанції позивачем не було забезпечено належна фіксація та облік мотогодин дизельної електростанції на період відключення електроенергії, а також кількість виробленої цією дизельною електростанцією електроенергії, що дало б змогу суду встановити розрахунковим методом кількість спожитого даною дизельною електростанцією дизельного пального.

Факт придбання позивачем дизельного пального за період відсутності електроенергії не є достатнім та переконливим доказом, який підтверджує розмір заявлених до стягнення збитків в цій частині з врахуванням наведеного вище.

До того ж суд зазначає, що позивачем в якості доказів придбання дизельного пального надані видаткові накладні частина з яких датована після відновлення електропостачання (02.08.2012 року та 31.08.2012 року).

Звіт про списання паливно-мастильних матеріалів за серпень 2012 року наданий позивачем в якості доказу споживання дизельною електростанцією 2 304 літрів дизельного пального оцінюється судом критично враховуючи вказані вище висновки, а також тому, що останній являється документом внутрішнього бухгалтерського обліку, складений виключно працівниками позивача, що дає достатні підстави для сумнівів в його об'єктивності та достовірності.

Окрім того слід вказати, що обсяг списаного згідно вказаного звіту за серпень становить 2 304 літрів, в той час як вказана кількість дизельного пального за розрахунком позивача була спожита протягом 16 днів більшість з яких в липні 2012 року.

Крім того суд зауважує, що виходячи із пояснень представників сторін, а також штатного розпису працівників позивача у розпорядженні позивача наявна автотракторна техніка, яка споживає дизельне паливо.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що визначення розміру заявлених до стягнення грошових коштів (вартість дизельного палива) яке здійснено на підставі розрахунку позивача, з огляду на вказані в останніх показники, достовірно та об'єктивно не підтверджують суму збитків позивача в цій частині виходячи з чого у суду відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в частині позовних вимог про стягнення вартості дизельного пального з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

21.02.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Крижопільські електричні мережі", вул.Піонерська, 81, смт.Крижопіль Вінницької області, 24600 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 25510245) на користь Дочірнього підприємства "Крижопільводоканал" Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", вул.Калініна, 14, смт.Крижопіль Вінницької області, 24600 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 36647945) - 1 513 грн. 75 коп. - збитків, 103 грн. 10 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 22 118 грн. 40 коп. збитків відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 лютого 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.