Постанова № 29582446, 20.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р. Справа №805/1014/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 годин 30 хвилин

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Токмаковій Є.А.,

за участю:

представника позивача Логачової Ю.А.,

представника відповідача Гури Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Центрально-міського Відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-міського Відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 06.08.2012 р. він придбав на ТБ "Донецька універсальна товарна біржа" за договором купівлі-продажу № 01-А12/ОИ об'єкт нерухомості - будівлю (адміністративно-побутовий корпус), (літ. A-V, а1. а2, а3, а4, а5), загальною площею 5707,2 кв.м, що розташований за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 2а. Вказаний об'єкт знаходився у власності держави в особі Державного підприємства "Артемвугілля", за яким був закріплений на праві господарського відання. На підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2012 р. зазначений об'єкт нерухомості за актом переданий позивачу.

Проте, при оформленні права власності позивач дізнався, що на придбане ним майно відповідачем накладений арешт у межах зведеного виконавчого провадження про стягнення боргу з ДП "Артемвугілля". Вважає, що вказаний арешт порушує право власності позивача на правомірно придбане ним майно. Після уточнення позовних вимог позивач просив зняти арешт, накладений постановами відповідача від 16.10.2003 р. та 10.10.2005 р. з вищезазначеного об'єкту нерухомого майна, зобов'язати відповідача внести до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомості стосовно зняття арешту.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення, вказав, що постановами від 16.10.2003 р. та 10.10.2005 р. накладений арешт на майно боржника ДП "Артемвугілля" у межах зведеного виконавчого провадження з метою реального виконання рішень про стягнення боргу, який на теперішній час не сплачений, через що немає підстав для зняття арешту. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на виконанні Центрально-міського ВДВС Горлівського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження про стягнення боргу з ДП "Артемвугілля". На час розгляду справи вказане виконавче провадження не завершене.

Постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2003 р. та 10.10.2005 р. (а.с.37-38) накладений арешт на все майно Державного підприємства "Артемвугілля" та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.

У витязі з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.10-11) зареєстровані вказані арешти на підставі постанов від 16.10.2003 р. та 10.10.2005 р. Центрально-міського ВДВС Горлівського МУЮ.

Згідно зі свідоцтвом про право власності та витягу про державну реєстрацію прав (а.с.8-9) об'єкт нерухомості - будівля (адміністративно-побутовий корпус), (літ. A-V, а1. а2, а3, а4, а5), загальною площею 5707,2 кв.м, що розташований за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернацюнальна,2а, належить державі Україна в особі Міністерства вугільної промисловості України та закріплений за Державним підприємством "Артемвугілля". Підставою видачі свідоцтва про право власності вказане рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради 07.05.2008 р. у витязі про державну реєстрацію прав зазначена дата прийняття рішення про державну реєстрацію 12.01.2012 р.

За договором купівлі-продажу від 06.08.2012 р. № 01-А12/ОИ, укладеному на ТБ "Донецька універсальна товарна біржа" (а.с.5-6), ПП "Тавіс" в інтересах Горлівської ОДПІ продало, а позивач придбав майно, що знаходиться у податковій заставі, а саме будівля (адміністративно-побутовий корпус), (літ. A-V, а1. а2, а3, а4, а5), загальною площею 5707,2 кв.м, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 2а. Продаж відбувся за ціною 1 201 119,47 грн. За актом прийому-передачі від 14.08.2012 р. (а.с.7) вказане майно було передане позивачу.

З урахуванням встановлених по справі обставин суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606-XIV).

Предметом заявленого позову є скасування арешту, накладеного на майно боржника, який триває у часі. Пред'явлення вказаного позову передбачено нормою статтею 60 Закону № 606-XIV за відсутністю посилання на строк звернення до суду з таким позовом. Отже, оскільки позивачем не оскаржується певне рішення відповідача, а заявлені вимоги спрямовані на зміну правового режиму майна, який триває у часі, судом встановлено, що позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Водночас, відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 52 Закону № 606-XIV, в тому числі, передбачає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Арешт і вилучення майна боржника передбачений статтею 57 Закону № 606-XIV, відповідно до якої арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Аналогічні приписи щодо накладення арешту містила ст. 55 Закону № 606-XIV, в редакції, яка діяла на час прийняття відповідачем постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2003 р. та 10.10.2005 р.

Водночас, по справі встановлено, що на час прийняття вказаних постанов про арешт майна боржника, будівля за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 2а, за боржником не була зареєстрована. У відповіді Горлівського міського бюро технічної інвентаризації від 14.02.2013 р. (а.с.32) на запит позивача зазначено, що у період до 20.05.2008 р. державна реєстрація нерухомого майна за вказаною адресою будинку адміністративно-побутового корпусу літ. "A-V" за жодним суб'єктом господарювання не проводилася.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За таких умов суд зазначає, що арешт майна боржника здійснюється за певних умов, зокрема, відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів. Стосовно юридичної особи державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Отже, з наведених норм випливає, що арешт накладається з урахуванням обставин та складу майнових активів боржника станом на час накладення такого арешту.

Таким чином, арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на момент прийняття постанов ВДВС від 16.10.2003 р. та 10.10.2005 р. не розповсюджувався на будівлю за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 2а, оскільки вказана нерухомість на той час боржнику не належала.

Стосовно правомірності придбання об'єкту нерухомості позивачем суд зазначає, що статтею 88 Податкового кодексу України, якою визначається зміст податкової застави, передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Згідно зі ст. 90 ПК України пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Відповідно до ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, вказані норми Податкового кодексу України надають податковому органу право на його реалізацію.

За приписами ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 року № 1956-XII угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Нормою ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами не надано відомостей, що біржовий договір купівлі-продажу від 06.08.2012 р. № 01-А12/ОИ ким-небудь оскаржувався чи був визнаний недійсним. Крім того, суд враховує, що згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, позивач придбав вищезазначений об'єкт нерухомості з підстав, визначених законом, за угодою, яка не визнана недійною, крім того позивач є добросовісним набувачем, щодо якого, за обставинами справи, відсутні умови для витребування придбаного майна.

Тому суд дійшов висновку, що залишення накладеного арешту на правомірно придбане позивачем майно, унеможливлює державну реєстрацію такого майна, що перешкоджає реалізації права власності позивача.

З огляду на вказані обставини суд враховує, що питання зняття арешту з майна врегульовано статтею 60 Закону № 606-XIV, яка містить наступні приписи:

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

4. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

5. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

На підставі викладеного, враховуючи зміст права позивача, на захист якого заявлений позов, та наявність незавершеного виконавчого провадження, за яким накладений арешт на майно, до спірних відносин підлягає застосуванню п. 5 ст. 60 Закону № 606-XIV, а заявлений позов підлягає задоволенню шляхом прийняття судового рішення про зняття арешту з нерухомого майна.

За змістом ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановами Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції АА №849233 від 16.10.2003 р. та АА №504791 від 10.10.2005 р. на об'єкт нерухомості - будівлю (адміністративно-побутовий корпус), (літ. A-V, а1. а2, а3, а4, а5), загальною площею 5707,2 кв.м, що розташований за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 2а.

Зобов'язати Центрально-міський відділ Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості стосовно зняття арешту з об'єкту нерухомості ДП «Артемвугілля» (код за ЄДРПОУ 32270533) будівлі (адміністративно-побутовий корпус), (літ. A-V, а1, а2, а3, а4 а5) загальною площею 5707,2 кв.м, що розташований за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 2а.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 20 лютого 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 22 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.