Ухвала суду № 29581401, 12.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-239/11/2770

12.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Руднєва А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "А-Даллари"- Забродін Олександр Віталійович, довіреність № б/н від 17.09.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-239/11/2770 за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 25.01.12

за позовом Приватного підприємства "А-Даллари" (вул. Адм. Макарова, 15 кв.21,Севастополь,99004)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.01.12 податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000662310/0 від 07 жовтня 2012 року - визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.01.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права: ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також норм процесуального права: ст..ст. 69, 72, 79, 159 Кодексу адміністративного судочинства України при невідповідності викладених в ній висновків фактичним обставинам справи.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «А-Даллари», суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на податковий кредит, оскільки ним дотримані всі передбачені законом умови щодо виникнення такого права.

Із висновками Окружного адміністративного суду м. Севастополя погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Приватне підприємство «А-Даллари»зареєстроване як юридична особа рішенням Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя 03.09.2004 року, регистраційний номер 1078102000.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя проведено документальну невиїзну перевірку з питань перевірки відомостей отриманих від особи яка мала правові відношення з ТОВ «Западремстройсервіс -ММД»при формуванні податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року.

За висновками даного акту перевірки № 1156/10/35-004/33093982 від 24.09.2010 року встановлені порушення позивачем вимог зазначенних ч. 1, 5 ст.203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними, правочинах здійснених з ТОВ «Западремстройсевіс -ММД»; порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з /рахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ПП «А-Даллари»по платежах на додану вартість за загальну суму 51540, 83 гривень.

На підставі зазначеного акту, відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0000662310/0 від 07.10.2010 року про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 51541,83 грн., у тому числі: 34361,22 грн. -за основним платежем та 17180,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон України №168/97-ВР) бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у спірному періоді суми податку, сплаченого у ціні товарів, придбаних у ТОВ «Западремстройсервіс -ММД».

В акті перевірки зазначено, що в Державну податкову адміністрацію м. Севастополя надійшла постанова Нахімовського суду м. Севастополя від 26.03.2010 року відносно громадянина директора ТОВ «Западремстройсервіс -ММД»Денисенка А.А., обвинуваченого в скоєні злочину, передбаченого ст. 205 КК України «фіктивне підприємство, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких заборона». Згідно постанови про притягнення як обвинуваченого, ТОВ «Западрємстройсевіс -ММД»укладало договори з контрагентами, отримувало від них грошові кошти, переводило їх на рахунки третіх підприємств з метою конвертації, після чого дані кошти переводилися в готівкову форму або переводилися на рахунки інших підприємств.

В акті перевірки із посиланням на положення статей 207, 208 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зазначено про нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Западремстройсервіс».

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Судова колегія зазначає, що відповідачем в акті перевірки не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем зазначених норм, оскільки стосовно змісту і відповідності закону податкових накладних.

Крім того, з огляду на вид проведеної перевірки відповідач не мав можливості перевірити необхідні документи. Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків актів перевірки.

Виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через нікчемність укладених господарських зобов'язань, які, на його думку, не можуть створювати наслідків у податковому обліку сторін.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За даних обставин, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, підтверджено реальне виконання сторонами правочинів.

Відповідно з викладеними в акті фактами ТОВ «Западремстройсервіс-ММД»переводило грошові кошти, отримані від ПП «А-Даллари»на рахунки фіктивних підприємств, які не здійснювали будь-якої господарської діяльності. На цій підставі податковим органом зроблено висновок про фіктивність угод між ТОВ «Западремстройсервіс-ММД»та ПП «А- Даллари», які відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю. Проте, дані факти не можуть свідчити про протиправну діяльність посадових осіб ПП «А-Даллари», протиправність дій посадових осіб може бути встановлена виключно вироком суду.

Продукція, придбана ПП «А-Даллари»у ТОВ «Западремстройсервіс»надалі була реалізована Приватним підприємством «А-Даллари»іншим підприємствам, що підтверджується накладними.

Договір № 7/0208 від 15.02.2008 року укладений між підприємствами ТОВ «Западремстройсервіс-ММД»та ПП «А-Даллари», виписаний даними підприємствам податкові накладні не визнані недійсними.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на показання свідків із кримінальній справи, але вони не свідчать про те що ПП «А-Даллари»не здійснювало будь якої діяльності всі їх показання відносяться до діяльності ТОВ «Западремстройсервіс-ММД». Питання про співвідношення ПП «А-Даллари»и ТОВ «Западремстройсервіс - ММД»судом по кримінальні справі не вивчалось взагалі.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Отже, невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на положення частини 4 ст. 72 КАС України, вказуючи на те, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду в справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обо'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діянні та чи вчинено воно цією особою.

Ця норма не може бути застосована до спірних стосунків, тому що по справі ТОВ «Западремстройсервіс -ММД»питання ПП «А-Даллари»судом не розглядалось. Вироку за результатом розгляду справи не виносилось, діяльність посадових осіб ПП «А-Даллари»в кримінальній справі не досліджувалась.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, у тому числі, не надано доказів того, що позивач порушив вимоги діючого законодавства щодо оподаткування, також не доведено нікчемність або визнання недійсними угод, укладених позивачем за вказані податкові періоди, податкові зобов'язання і податковий кредит по яким відображені в податкових деклараціях, а надані позивачем письмові пояснення щодо фактичного виконання господарських операцій, отриманий товар використовується у господарській діяльності позивача суми податку на додану вартість сплачені контрагентам у складі вартості товарів, податкові накладні відповідають вимогам закону, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000662310/0 від 07.10.2010 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя правомірно визнано протиправним та скасовано.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 25.01.2012 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.01.12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис З.І.Курапова

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук