Рішення № 29580796, 12.02.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року справа № 919/97/13-гГосподарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за позовом Публічного акціонерного товариства

„Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України",

ідентифікаційний код 20077720

(01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню

та газифікації „Севастопольгаз",

ідентифікаційний код 03358305

(99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна, 1)

про стягнення 129 559,89 грн,

Представники сторін:

позивач - Ященко Р.Ю. - головний юрисконсульт, довіреність № 14-328 від 16.03.2012;

відповідач - Подрез-Ряполова І.В. - юрисконсульт, довіреність № 35 від 03.01.2013.

Обставини справи:

09.01.2013 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Севастопольгаз" (далі - відповідач) про стягнення 129 559,89 грн, з яких: пеня у сумі 73 216,22 грн; інфляційні втрати в сумі 42 099,05 грн; 3% річних у сумі 14 244,62 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 14/114/11 від 31.01.2011 про купівлю-продаж природного газу в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за отриманий за Договором товар.

Ухвалою суду від 18.01.2013 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 12.02.2013 /арк. с. 1-2/.

Відповідач надав відзив на позов /арк. с. 67-68/, в якому позовні вимоги відхилив, посилаючись на неправильне визначення позивачем періодів прострочення та відсутність доказів понесення ним збитків внаслідок неправомірних дій відповідача. Крім того відповідач вважає, що в даному випадку має місце невідповідність застосованих до відповідача санкцій наслідкам вчиненого ним правопорушення, зважаючи на повне погашення заборгованості за отриманий газ ще до звернення позивача до суду із даним позовом.

У судовому засіданні 12.02.2013 представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Севастопольгаз" (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 14/114/11 (далі - Договір) /арк. с. 9-13/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю у 2011 році та у січні-лютому 2012 року імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"; далі - газ), а Покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 до Договору /арк. с. 21/).

Пунктом 5.1 Договору встановлено вартість природного газу з 01.01.2012 на рівні 3 509,00 грн (без ПДВ) за 1 000 м3 (в редакції Додаткової угоди № 7 від 30.12.2011 /арк. с. 20/).

Сторони дійшли згоди, що до ціни газу, визначеної у пункті 5.1 Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1 000 м3 природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 305,60 грн, крім того ПДВ - 20% (пункт 5.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 7 від 30.12.2011 /арк. с. 20/).

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії Договору встановлено у його пункті 11.1, відповідно до якого Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженим представникам Сторін, скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 до 29.02.2012, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (в редакції Додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 до Договору /арк. с. 21/).

На виконання умов Договору у січні та лютому 2012 року позивач поставив, а відповідач отримав природний газ обсягом 6 139,345 тис. м3 на загальну суму 23 794 382,20 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 та 29.02.2012 /арк. с. 22, 23/. Тобто, позивач виконав умови Договору належним чином.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: плату за отриманий товар (природний газ) вносив несвоєчасно і не в повному обсязі. Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення пені, 3% річних та суми інфляційних втрат.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.

Як установлено судом, 31.01.2011 між сторонами укладено Договір № 14/114/11 /арк. с. 9-13/, який за своєю правовою природою та ознаками є різновидом договору купівлі-продажу - договором поставки.

Так, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Отже, саме договір № 14/114/11 від 31.01.2011 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отриманий товар - природний газ.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 6.2) Покупець зобов'язаний сплачувати вартість обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Отже, останній платіж за спірний період (січень - лютий 2012 року) відповідач був зобов'язаний здійснити в строк до 14.03.2012 включно.

Проте заборгованість, яка склалася за січень 2012 року, погашена відповідачем лише 28.02.2012, а за лютий 2012 року - 28.03.2012, що підтверджується, серед іншого, наданим позивачем Реєстром операцій по контрагенту (ПАТ по газопостачанню та газифікації „Севастопольгаз") /арк. с. 29-31/. Тобто, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 42 099,05 грн та 3% річних в сумі 14 244,62 грн.

Суд вважає вимогу про стягнення інфляційних втрат такою, що підлягає задоволенню повністю, а вимогу про стягнення 3% річних - частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат /арк. с. 24-27/ суд вважає вірним, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат від простроченої суми (4 986 532,96 грн та 10 708 661,38 грн) в сумі 42 099,05 грн (9 973,07 + 32 125,98) - є обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних /арк. с. 24-27/ суд зазначає, що в цілому він є вірними, але має недоліки в частині визначення початку періоду прострочення. Так, у пункті 6.1 Договору зазначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а тому період прострочення виконання зобов'язання по оплаті за отриманий газ починається з 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а не з 14 числа як зазначено позивачем.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок, за яким 3% річних за неналежне виконання Покупцем грошових зобов'язань за січень 2012 року за період з 15.02.2012 по 27.02.2012 становить 5 313,52 грн, а саме:

4 986 532,96 грн * 3% / 366 * 13 = 5 313,52 грн, де:

4 986 532,96 грн - сума заборгованості за січень 2012 року;

366 - кількість календарних днів у 2012 році;

13 - кількість днів прострочення у періоді з 15.02.2012 по 27.02.2012.

При визначенні розміру 3% річних за порушення грошових зобов'язань за лютий 2012 року позивачем поряд із наведеною вище помилкою, через погашення Покупцем заборгованості в декілька етапів, допущено також помилки у визначенні бази для нарахування 3% річних - розміру основного боргу. Так, із відзиву на позов /арк. с. 67-68/ та наданого позивачем Реєстру операцій по контрагенту ПАТ „Севастопольгаз" /арк. с. 29-31/ убачається, що сума 2 490 411,24 грн була сплачена відповідачем 16.03.2012 (двома платежами: 490 411,24 грн та 2 000 000,00 грн), а не 18.03.2012 як зазначено позивачем.

За викладених обставин судом здійснений власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого за неналежне виконання Покупцем грошових зобов'язань за лютий 2012 року розмір 3% річних за період з 15.03.2012 по 27.03.2012 становить 7 530,12 грн, а саме:

Сума заборгованості, грнПеріод простроченняКількість днів прострочкиСума 3% річних, грн10 708 661,3815.03.201215.03.20121877,768 218 250,1416.03.201216.03.20121673,637 663 371,5917.03.201219.03.201231 884,447 584 984,8320.03.201220.03.20121621,727 426 691,2121.03.201221.03.20121608,757 048 636,8422.03.201222.03.20121577,766 987 111,8423.03.201225.03.201231 718,146 593 836,6126.03.201226.03.20121540,48334 748,7127.03.201227.03.2012127,44РАЗОМ: 7 530,12Таким чином, загальний розмір 3% річних за січень-лютий 2012 року за розрахунком суду становить 12 843,64 грн (5 313,52 + 7 530,12). Тобто позивачем при розрахунку 3% річних за січень-лютий 2012 року зайве нараховано 1 400,98 грн (14 244,62 - 12 843,64).

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню в сумі 12 843,64 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних (1 400,98 грн) слід відмовити.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що в разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору останній зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 73 216,22 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 24-27/, суд зазначає, що в цілому він є вірними, але як і попередні розрахунки має недоліки в частині визначення початку періоду нарахування штрафних санкцій та бази для їх нарахування.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок, за яким пеня за неналежне виконання Покупцем грошових зобов'язань за січень 2012 року за період з 15.02.2012 по 27.02.2012 становить 27 453,18 грн, а саме:

4 986 532,96 * 2 * 7,75% / 366 * 13 = 27 453,18 грн, де:

4 986 532,96 грн - сума заборгованості за січень 2012 року;

7,75% - облікова ставка НБУ;

366 - кількість календарних днів у 2012 році;

13 - кількість днів прострочення у періоді з 15.02.2012 по 27.02.2012.

Аналогічно, судом здійснено власний розрахунок пені за неналежне виконання Покупцем грошових зобов'язань за лютий 2012 року, відповідно до якого розмір пені за період з 15.03.2012 по 27.03.2012 становить 38 524,52 грн, а саме:

Сума заборгованості, грнПеріод простроченняКількість днів прострочкиПодвійна облікова ставка НБУ, %Сума пені, грн10 708 661,3815.03.201215.03.2012115,54 535,098 218 250,1416.03.201216.03.2012115,53 480,417 663 371,5917.03.201219.03.2012315,59 736,257 584 984,8320.03.201220.03.2012115,53 212,227 426 691,2121.03.201221.03.2012115,53 145,187 048 636,8422.03.201222.03.2012115,52 985,086 987 111,8423.03.201225.03.2012315,08 590,716 593 836,6126.03.201226.03.2012115,02 702,39334 748,7127.03.201227.03.2012115,0137,19РАЗОМ: 38 524,52Таким чином, загальний розмір пені за січень-лютий 2012 року становить 65 977,70 грн (27 453,18 + 38 524,52). Тобто позивачем зайве нараховано 7 238,52 грн пені (73 216,22 - 65 977,70).

За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 65 977,70 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення пені (7 238,52 грн) слід відмовити.

Доводи відповідача про невідповідність застосованих до нього позивачем санкцій наслідкам вчиненого відповідачем правопорушення, зважаючи на повне погашення заборгованості за отриманий газ ще до звернення позивача до суду із даним позовом, відхилені судом з наступних підстав.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення містить і процесуальне законодавство.

Так, згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Як зазначив Вищий господарський суд України у пункті 3.17.4 постанови Пленуму від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В силу статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Санкції за прострочу виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України.

При цьому, частиною першою статті 229 Господарського кодексу України встановлено виняток із загального правила статей 218 Господарського кодексу України та 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника: за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Отже, повне погашення відповідачем боргу ще до звернення позивача до суду із даним позовом, не є винятковим випадком, за наявності якого можливо зменшити розмір пені, а повне звільнення судом від сплати штрафних санкцій чинним законодавством України взагалі не передбачено.

Підсумовуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 120 920,39 грн, з яких: 42 099,05 грн - інфляційні втрати; 12 843,64 грн - 3% річних; 65 977,70 грн - пеня. В частині стягнення 3% річних в сумі 1 400,98 грн та пені в сумі 7 238,52 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останнього на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 418,41 грн (120 920,29 грн * 2%).

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Севастопольгаз" (ідентифікаційний код 03358305; 99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна,1; п/р 26007084834000 у Філії ПАТ КБ „Надра", МФО 380764, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; п/р 26002301921 в ПАТ „Державний ощадний банк України", МФО 300465) 117 708,30 грн (сто сімнадцять тисяч сімсот вісім грн 30 коп.), з яких: 42 099,05 грн - інфляційні втрати; 12 260,96 грн - 3% річних; 63 348,29 грн - пеня; а також судовий збір у сумі 2 354,17 грн (дві тисячі триста п'ятдесят чотири грн 17 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 3% річних в сумі 1 983,66 грн та пені в сумі 9 867,93 грн - в позові відмовити.

Повне рішення складено 18.02.2013.

Суддя підпис В.О. Головко