Ухвала суду № 29580437, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ К/9991/44922/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступника Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року

у справі № 2а-17422/09/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»(позивач) до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 02 жовтня 2009 року, № 0000362301/1 від 03 грудня 2009 року та № 0000382301/0 від 02 жовтня 2009 року, № 0000382301/1 від 02 жовтня 2009 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове -про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», за результатами якої складено акт № 187/23-124-1/00190928 від 24 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 02 жовтня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 715 441,00 грн., та № 0000382301/0 від 02 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 399 868,35 грн. (380 827,00 грн. -основний платіж, 19 041,35 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000362301/1 від 03 грудня 2009 року та № 0000382301/1 від 02 жовтня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з невідбраженням в податковій звітності за серпень 2009 року результатів попередньої перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року (акт № 161/23-124/1/00190928 від 14 серпня 2009 року), що призвело до завищення значення рядка 23 декларації в розмірі 2 903 091,00 грн., неправомірним проведенням уточнення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2006 року в розмірі 24 510,00 грн., а також неправомірним поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з липня 2006 року по грудень 2007 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний акт перевірки не містить переліку документів, що підтверджують розрахунок встановленого податковим органом завищення рядків 23 та 24 декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, а також посилань на відповідні первинні документи та їх реквізити, на підставі яких можна було б дійти висновку про обґрунтованість доводів відповідача, викладених в акті перевірки.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Поряд з цим, судами встановлено, що суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у травні 2009 року, а також податковий кредит, сформований позивачем у травні 2009 року, підтверджено відповідними податковими накладними, платіжними та іншими первинними документами, у зв'язку з чим у ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»були відсутні підстави для заповнення рядка 23.4 декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2181-III) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону № 2181-III передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

З аналізу положень вказаної правової норми вбачається, що уточнюючі розрахунки, подані після проведення перевірки, не можуть бути прийняті до уваги лише у випадку коли їх подання пов'язане з фактом заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

В свою чергу, як встановлено в даному випадку судами першої та апеляційної інстанцій, допущені позивачем протягом 2006 -2007 років помилки призводили до завищення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, з огляду на встановлений судовими інстанціями факт підтвердження проведених позивачем уточнень податкових зобов'язань первинними документами та даними податкового обліку ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову обґрунтованим.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.