Постанова № 29580263, 25.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5017/2321/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С.,за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі№ 5017/2321/2012 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра" 24990грн. основного боргу, 1874,25грн. трьох процентів річних та 3048,78грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2012 року (суддя Гут С.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року (судді: Бєляновський В.В. - головуючий, Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.), позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" страхове відшкодування у розмірі 24990грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1344,61грн.; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Остра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.257, 261, 267, 993, 1191 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що судами безпідставно не застосовано позовну давність до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку має місце суброгація (перехід права вимоги від страхувальника до страховика), а не регресне зобов'язання.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому касаційна інстанція, не будучи обмежена доводами касаційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 29.12.2008 року між ТОВ "Ласка Лізинг" та ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", правонаступником якого згідно з статутом є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом № 190-0256215, відповідно до якого було застраховано автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER WAGON S 62, реєстраційний номер АА 1989 ЕТ ("Застрахований автомобіль"). Страхування проводилось відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером №0670676.

03.06.2009 року у місті Києві на проспекті Григоренка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер АА 1989 ЕТ, власником якого є ТОВ "Ласка Лізинг" та знаходився під керуванням водія Левдикова В.С., та автомобіля NISSAN, реєстраційний номер АА 9787 НА, під керуванням водія Порховнюка І.В., внаслідок чого автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ з обслуговування Дарницького району м. Києва № 10/2723 від 09.06.2009р.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19.06.2009р. по справі №3-6197/2009 року водія автомобіля NISSAN Порховнюка І.В. визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення п.10.9 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 340грн.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до Звіту незалежного оцінювача (ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт") № С-792 від 16.06.2009р. становить 35401,09грн.

Фактична вартість ремонту автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER внаслідок його пошкодження в даній ДТП склала 47997 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000279 від 26.06.2009р.

22.07.2009 року складено страховий акт № 81122, яким вказана дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, а сума страхового відшкодування визначена в розмірі 41409,83грн. (за вирахуванням 2340грн. франшизи та 4247,17грн. збитку, не пов'язаного із страховою подією).

На виконання умов договору страхування ПАТ "УСК "Гарант-Авто" виплатило власнику пошкодженого автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER суму страхового відшкодування в розмірі 41409,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16178 від 06.08.2009р.

При цьому суди встановили, що на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" цивільно-правова відповідальність водія Порховнюка І.В. в момент ДТП була застрахована відповідачем відповідно до полісу № ВС/2590353, що підтверджується листом Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.08.2011р. №18539/7-3-11.

За таких обставин позивач звернувся з заявою №81122 від 09.12.2009р. про сплату в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування. Але, від виплати страхового відшкодування відповідач ухилився, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

02.12.2009 року між ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (кредитор) та Порховнюком І.В. (боржник) було укладено угоду про добровільну сплату та часткове прощення боргу, згідно якої сторони уклали цю угоду про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної у результаті ДТП, яка сталася 03.06.09р. у м. Києві на пр-ті Григоренко, 20 з наступними умовами: загальна сума витрат кредитора на компенсацію шкоди, завданої внаслідок ДТП, склала 41809,83грн., з яких 24990грн. підлягають відшкодуванню кредитору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОСТРА" (як особою, що застрахувала цивільну відповідальність боржника); сторони підтверджують той факт, що з врахуванням суми, яка підлягає сплаті кредитору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОСТРА", загальна сума боргу боржника перед кредитором складає 16819,83грн.; до 02.12.11р. боржник зобов'язується сплатити кредитору частину боргу в розмірі 10811,09грн. Вказана сума підлягає сплаті щомісячними платежами (до 20 числа місяця, за який здійснюється платіж) по 450грн., починаючи з грудня 2009р. В останній місяць сплати боргу Боржник сплачує 461,09грн.; у випадку своєчасної сплати Боржником частини боргу на суму 10811,09грн. в порядку та строки, встановлені п.3 угоди, Кредитор прощає Боржникові іншу частину боргу, яка складає 6008,74грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра" страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП Порховнюк І.В., однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо виникнення у позивача права вимоги до відповідача в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи, а відтак, є правомірним задоволення позову в частині стягнення 24990грн. страхового відшкодування.

При цьому, судова колегія погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів стосовно відсутності правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на таке.

У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що фактичне виконання позивачем зобов'язання стосовно виплати страхувальнику страхового відшкодування відбулося 06.08.2009р. Саме з цієї дати з урахуванням положень частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України починається перебіг строку позовної давності, передбаченого статтею 257 цього Кодексу. До господарського суду позивач звернувся з даним позовом 03.08.2012р., тобто в межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності до вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (постанови ВСУ від 27.03.2012 у справі №58/168, від 07.08.2012 у справі №12/207 та від 28.08.2012 у справі №5023/4833/11). Згідно зі ст.11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Проте, колегія не може погодитися з висновками судів про відсутність підстав для стягнення 1874,25грн. 3% річних та 3048,78грн. інфляційних нарахувань, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених в статті 11 цього Кодексу, зокрема, із завдання майнової шкоди.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

Судами встановлено, що у даному випадку відшкодування позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач направляв відповідачу лист №81122 від 09.12.2009р. з вимогою про виплату страхового відшкодування. Однак, відповідач коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.

В статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з викладеним, положення ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу, незалежно від підстав їх виникнення, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 1874,25грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 3048,78грн.

Відповідно до ч.1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п.2 ч.1 ст.1119 зазначеного Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального права в частині відмови в задоволенні позову, не можуть залишатись без змін в цій частині і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в цій справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань. Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають перерахунку і витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими, а також такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі № 5017/2321/2012 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" 1874,25грн. трьох процентів річних, 3048,78грн. інфляційних нарахувань, 264,89грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

В пункті 1 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2012 року слово "частково" виключити.

В решті рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі № 5017/2321/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра" задовольнити частково.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда