Ухвала суду № 29579114, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2013 р. м. Київ К-25841/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010

у справі № 13/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва позов задоволено повністю. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 23.04.2008 № 0002842305/0 скасовано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.07.2009 скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

ТОВ «Август-Україна»подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права: ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та норми матеріального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки перевірки, викладені в акті від 15.04.2008 № 158/1-23-05-32304169 за період з 01.01.2006 по 30.09.2007, про порушення позивачем вимог: п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати з придбання інформаційних і маркетингових послуг в сумі 459000 грн. не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та понесені позивачем не у межах господарської діяльності.

При цьому податковий орган виходив з того, що в актах виконаних робіт відсутня інформація про результати проведених досліджень та не зазначено, в яких сферах проводились маркетингові дослідження і збір інформації. Інших інформаційно-аналітичних матеріалів до перевірки не надано. Суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, з якими укладено договори про надання послуг з проведення маркетингових досліджень та збору інформації про ринок засобів захисту рослин, є штатними працівниками позивача, які працюють на посадах регіональних менеджерів. Відповідно до посадових інструкцій регіонального менеджера до кола його обов'язків входять завдання щодо проведення комплексних досліджень та збору інформації стосовно ситуації на ринку засобів захисту рослин і ринку агро продукції, тобто ті завдання, для вирішення яких укладались вищезазначені договори.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закону) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених, пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону забороняв віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, вартість і підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

За встановленої судом обставини щодо відсутності факту підтвердження господарських операцій, за якими сформовані оспорювані податковим органом валові витрати, документами, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV та розкривали зміст господарської операції та підтверджували її фактичне здійснення, валові витрати не можуть вважатися підтвердженими.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, надану цим судом правову оцінку встановленим обставинам, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна»залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло