Ухвала суду № 29578388, 14.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 р.Справа № 2а-11224/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-11224/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-агро"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбілік-агро" (далі - ТОВ "Омбілік-агро"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 000005101 від 20.06.2012 р., згідно з яким ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 95 870,00 гривень, та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 967,00 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-11224/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" зареєстроване Валківською районною державною адміністрацією Харківської області 18.07.2006 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 81 т. 1).

Згідно копії довідки АБ № 290526 з ЄДРПОУ, ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" має код 34473765. Видами діяльності за КВЕД є: 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур, 01.21.0 розведення великої рогатої худоби, 15.61.0 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 01.30.0 змішане сільське господарство, 01.41.0 надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, 01.42.0 надання послуг у тваринництві (а.с. 91 т. 1).

ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100244333 від 01.01.2009 р. (а.с. 82 т. 1).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Фахівцями Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" (код 34473765) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 385/15-0-21/34473765 від 30.05.2012 року (а.с. 12-15 т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 95870 грн., в тому числі за березень 2012 р. 95870 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 385/15-0-21/34473765 від 30.05.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000051601 від 20.06.2012 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 95 870,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 967,00 грн. (а.с. 19 т. 1).

ТОВ "Омбілік-агро", керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржив вказане податкове повідомлення -рішення.

За наслідками оскарження, рішенням ДПС України № 2421/0/31-12/10-2115 від 24.09.2012 року про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення № 0000051601 від 20.06.2012 р. та рішенням ДПС у Харківській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, скарга -без задоволення (а.с. 30-31 т. 1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ. Податковим органом в акті перевірки зазначено, що відповідно до п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України, ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" є сільськогосподарським товаровиробником, який протягом лютого-березня 2012 р. не здійснював експортних операцій власної сільськогосподарської продукції (оскільки не надав до перевірки експортні ВМД, що підтверджують перетин сільськогосподарською продукцією митного кордону України в режимі експорту), у зв'язку з чим не мав права на бюджетне відшкодування в загальному порядку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що на формування показників, відображених у рядках 10-17 декларації за лютий 2012 р., вплинуло здійснення ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" операцій з придбання зерна кукурудзи для промислової переробки з метою подальшого продажу, а саме - операцій за договором поставки № 06/02-1 від 06.02.2012 р., укладеним між ТОВ імені газети "Ізвєстія" (постачальник) і ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" (покупець) (а.с. 52-53 т. 1).

На виконання умов вказаного договору, позивачем на умовах передоплати придбане зерно кукурудзи загальною вартістю 3345000,00 грн., у тому числі ПДВ - 557 500,00 грн.

Попередню оплату здійснено у повній сумі в розмірі 3345000,00 грн., у тому числі ПДВ - 557 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 75 від 24.02.2012 р. (а.с. 54 т. 1).

Дану суму ПДВ включено до складу податкового кредиту у лютому 2012 р. за податковою накладною № 1/2 від 24.02.2012 р.; у складі вказаної суми підтвердженим є факт оплати ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" у лютому 2012 р. товарів на загальну суму ПДВ 95870,00 грн., що становить частину від'ємного значення, заявлену до бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за березень 2012 р. (а.с. 51 т. 1).

Стаття 209 ПК України встановлює спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

За приписами п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п. 209.2 ст. 209 ПК України).

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, колегія суддів враховує положення п. 209.6 ст. 209 ПК України, яким визначено поняття "сільськогосподарське підприємство" як підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, та п. 209.7 ст. 209 Кодексу, яким встановлено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

У відповідності до п.14.1.234 ст.14 ПК України сільськогосподарськими товарами для цілей глави 2 розділу XIV ПКУ визнаються продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами у справі, що ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" обрано спеціальний режим оподаткування ПДВ. За період лютий 2012 р., березень 2012 р. ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" задекларовано податкового кредиту по ПДВ у сумі 557 500,00 грн.

За договором поставки № 06/02-1 від 06.02.2012 р., укладеним між ТОВ імені газети "Ізвєстія" (постачальник) і ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" (покупець) позивачем на умовах передоплати придбане зерно кукурудзи загальною вартістю 3 345 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 557 500,00 грн.

Згідно банківської виписки № 75 від 24.02.2012 р. (а.с. 54 т. 1) попередню оплату здійснено позивачем у повній сумі у розмірі 3 345 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 557 500,00 грн.

Податковим органом зазначено, що ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" на користь ТОВ імені газети "Ізвестія" в лютому 2012 року здійснив передплату в сумі 3345000 грн., а фактичного оприбуткування зерна кукурудзи для промислової переробки ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" не здійснювалось, оскільки фактично товар на момент проведення перевірки ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" не надходив.

В даному випадку необхідно врахувати вимоги п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, яким визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Колегія суддів відзначає, що безпосереднє відвантаження товару покупцю не є визначальним при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів, оскільки за першою подією до розрахунку береться вартість вказаних товарів, у тому числі й передплата за товар, що буде поставлений в майбутньому.

Отже, позивач при визначенні дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ правомірно керувався п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, оскільки дана норма є єдиною як для суб'єктів загального режиму оподаткування ПДВ, так і для суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Разом з тим, п.209.15.1 ст.209 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цієї статті застосовуються наступні терміни: виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

З аналізу статті 209 Податкового кодексу України слідує, що підставою для формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ у загальній декларації є наявність господарських операцій, що не стосуються спеціального режиму оподаткування, тобто вироблення товарів, що не належать до сільськогосподарських.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача сформований за операціями з придбання зерна кукурудзи для промислової переробки з метою подальшого продажу.

Виходячи з наведеного, цей товар не призначений для використання товариством у виробництві власної сільськогосподарської продукції та, відповідно, не належить до числа виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит при спеціальному режимі оподаткування, адже вказані операції не стосуються спеціального режиму, встановленого ст.209 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено та відображено контролюючим органом в акті перевірки відсутність здійснення позивачем експортних операцій власної сільськогосподарської продукції за кордон.

За таких обставин, необґрунтованими є висновки перевірки про порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2012 р. 95870 грн.

Крім того, з урахуванням пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, яким визначено поняття "штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)" та ст. 123 Кодексу, якою встановлено накладення на платника податків штрафу у відповідному розмірі, а також враховуючи встановлені судом обставини та норми податкового законодавства, відповідно до яких до платника податків може застосовуватись фінансова (штрафна) санкція лише за допущені ним порушення вимог податкового законодавства, застосування до ТОВ "ОМБІЛІК-АГРО" штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) є також неправомірним.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-11224/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.