Ухвала суду № 29576379, 14.02.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/714/2013 р. Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

при секретарі Носік О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ПАТ «Банк Кіпру» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, який в ході розгляду справи було уточнено.

В обґрунтування позову зазначав, що 08.08.2008р. між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 94/08. Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 2425000,00 грн. на термін з 08.08.2008р. по 07.08.2018р. зі сплатою 18% річних.

ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором виконав частково, а саме, з 23.04.2010р. припинив погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 13.04.2012р. виникла заборгованість. Банком на адресу позичальника надсилався лист з вимогою належного виконання зобов'язання за кредитним договором, проте він залишився без виконання.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед Банком за вищевказаним кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 94-1/08 від 08.08.2008р. Цим договором сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за договором, вказаних в п. 1.1, в сумі, що становить кредит 2425000,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 18% річних, а також сплати штрафних санкцій (пеня, неустойка).

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до поручителя з позовом про виконання зобов'язань, передбачених договором поруки.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 94/08 від 08.08.2008р. стягнути з ОСОБА_3 на його користь 3042225,17 грн. та судові витрати.

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Банк Кіпру», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, в обґрунтування якого зазначала, що у зв'язку з підписанням між банком та ОСОБА_4 додаткової угоди від 21.10.2009р. до кредитного договору без згоди поручителя, обсяг відповідальності поручителя збільшився, що, відповідно, припиняє дію договору поруки.

Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_3 просила суд визнати договір поруки № 94-1/08, укладений 08.08.2008р. між АБ «АвтоЗАЗбанк» в особі директора філії АБ «АвтоЗАЗбанк» у м. Запоріжжя, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припиненим.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2012 року позов ПАТ «Банк Кіпру» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 94/08 від 08.08.2008р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Кіпру»: заборгованість за кредитом у сумі 2236744,99 грн., проценти за кредитом у сумі 781970,67 грн., пеню за простроченими процентами у сумі 23509,51 грн., а всього - 3042225,17 грн.

У задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Кіпру» відмовити, а її зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 212- 215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

За змістом ст.ст. 1054, 1050 ч. 2 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як передбачено ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.08.2008р. між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 94/08. Відповідно до п. 1.1 договору банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 2425000,00 грн. строком з 08.08.2008р. до 07.08.2018р. зі сплатою 18% річних (а.с. 18-20).

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_4 кредитні кошти у сумі 2425000,00 грн.

Позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі та в порядку, передбаченому умовами цього договору, забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним іпотекою та порукою, забезпечити погашення кредиту не пізніше 07.08.2018р. за графіком, передбаченим п. 2.2.5 кредитного договору. Відповідно до п. 2.2.6 договору зобов'язався сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі 18% річних за строковий кредит та 23% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Пунктом 2.2.7 сторони визначили, що за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 2.2.8 кредитного договору встановлено, що у разі невиконання вимог п.2.2.3 договору, а також у випадку не укладення нового договору страхування після закінчення терміну попереднього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі 20% річних за кожний день відсутності договору страхування, а також оплати по цьому договору.

21.10.2009р. між ВАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до вищевказаного кредитного договору, якою внесено зміни до кредитного договору, а саме, викладено пункти 2.2.3, 2.2.5, 2.2.6, 2.2.10, 2.3.4, 3.7 в новій редакції. Відповідач згідно пунктів 2.2.5, 2.2.6 кредитного договору № 94/08, з урахуванням додаткової угоди від 21.10.2009р., зобов'язався: забезпечити погашення кредиту не пізніше 07.08.2018р., згідно встановленого графіку (з 27.02.2009р. по 27.07.2018р. щомісяця вносити суму у розмірі 21200 грн., та 07.08.2018р. - 8200 грн.; сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі 18% річних за строковий кредит та 23% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором. В разі невиконання п. 2.2.3 договору позичальник зобов'язується сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі 20% річних за строковий кредит та 25% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором (ставка збільшується на 2 пункти) - а.с. 23-24.

ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором виконує не належним чином, у зв'язку з чим станом на 13.04.2012р. заборгованість за кредитним договором становить 3225060,12 грн.

08.08.2008р. між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 94-1/08. Згідно з п. 1.1. договору поручитель зобов'язався перед кредитором позичальника відповідати за виконання останнім боргових зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 94/08 від 08.08.2008р. на суму 2425000,00 грн., укладеного між кредитором і позичальником (а.с. 26-27).

Розмір поруки визначений у п. 2.1. договору, так, поручитель відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за договором, що вказані у п. 1.1., в сумі, яка складається: кредит в розмірі 2425000,00 грн., процентів за користування ним у розмірі 18% річних, а також сплати штрафних санкцій (пеня, неустойка).

Згідно п. 3.1 договору поруки право пред'явити вимогу до поручителя виникає у кредитора у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених у п. 2.1 договору.

Отже, за умовами договору поруки, порукою забезпечено виконання зобов'язання частково - за виконання позичальником зобов'язань в сумі, яка складається з кредиту в розмірі 2425000,00 грн., процентів за користування ним у розмірі 18% річних, а також сплати штрафних санкцій (пеня, неустойка).

Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість позичальника перед ПАТ «Банк Кіпру» за кредитом складає 2236744,99 грн., заборгованість за процентами (18% річних) - 781970,67 грн., пеня за простроченими процентами, обчислена відповідно до п. 2.2.7 кредитного договору за період з 21.04.2011р. по 31.03.2012р., - 23509,51 грн.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання боржником умов кредитного договору, а тому на підставі договору поруки банк вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом пред'явлення вимоги до поручителя, обсяг відповідальності ОСОБА_3 повністю відповідає умовам п. 2.1. договору поруки.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів визнає обґрунтованим, а докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд правильно виходив із того, що підстав для визнання договору поруки припиненим не має.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

ОСОБА_3 в обґрунтування зустрічного позову посилалась на те, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди до кредитного договору від 21.10.2009р. обсяг відповідальності поручителя збільшився. При цьому поручитель за договором поруки не був обізнаний про зміну умов кредитного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, 21.10.2009р. між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до кредитного договору, пункти 2.2.3, 2.2.5, 2.2.6, 2.2.10, 2.3.4, 3.7 кредитного договору викладено в новій редакції.

Суд дійшов вірного висновку, що внесені зміни не впливають на обсяг відповідальності за умовами п. 1.1 договору, за яким поручитель відповідає перед кредитором. Зі змісту додаткової угоди до кредитного договору вбачається, що до пункту 1.1 кредитного договору, який визначає суму кредиту, термін, розмір процентів за користування кредитом, та до пункту 2.2.7 кредитного договору, яким сторони визначили підстави та порядок нарахування пені, жодних змін не вносилося, а отже, зміни зобов'язання, забезпеченого порукою, не відбулося.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, невірне дослідження і оцінку доказів спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для скасування або зміни судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: