Вирок № 29575521, 26.02.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1510/5683/12

Провадження № 1/500/72/13

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

ВИРОК

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Яковенка І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Тюміна Ю.О.,

прокурора Купцова І.П.,

захисників: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

потерпілих: ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в м. Ізмаїлі Одеської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_5, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, молдаванина, із початковою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_6, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, молдаванина, із неповною середньо освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України,

встановив:

1. 06 серпня 2006 року, приблизно о 23:30 годині, в с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, неповнолітній ОСОБА_6, будучи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_5, та ще двома особами, кримінальні справи у відношенні яких виділені в окреме провадження, з метою відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за пропозицією особи, кримінальна справа у відношенні якого виділена в окреме провадження, прибули до ділянки АДРЕСА_3 Ізмаїльського району Одеської області, після чого неповнолітній ОСОБА_6 наніс ОСОБА_7, який йшов попереду, один удар скляною пляшкою з-під пива в потиличну частину голови, а потім неповнолітній ОСОБА_6, ОСОБА_5 спільно з іншими двома особами нанесли ряд ударів руками та ногами в область голови та тулубу потерпілого, який впав на землю, в результаті чого потерпілому ОСОБА_7 були завдані тілесні ушкодження у вигляді садна, синця та забиття м'яких тканин покрову голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи №421 від 11.09.2006 р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я. Після чого ОСОБА_5 спільно з іншими учасниками відкрито викрали у присутності ОСОБА_7 його особисте майно та грошові кошти, а саме:

- мобільний телефон марки «NOKIA-6110», вартістю 200 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 30 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 9 грн., всього на загальну суму 239 грн.;

- золотий ланцюжок вартістю 200 грн.;

- золоту підвіску вартістю 115 грн.;

- гроші в сумі 100 доларів США, що за курсом НБУ складає 520 грн.;

- 160 грн.,

а всього відкрито викрали майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_7, на загальну суму 1 234 грн., завдавши йому шкоду на вказану суму, після чого з викраденим з місця злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.

2. Крім того, 13 серпня 2009 року, приблизно о 21:30 годині, ОСОБА_6, знаходячись в приміщенні бару «Хвиля», розташованого в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, на території бази відпочинку «Прибій», та, будучи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалося особливою зухвалістю, в присутності відпочиваючих громадян наніс два удари рукою в область обличчя та два удари по голові бармену ОСОБА_3 та завдав останній тілесне ушкодження у вигляді синця обличчя в скуластої області праворуч, яке згідно висновку судово-медичної експертизи №372 від 15.10.2009 р. відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я. Далі, продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_6 в приміщенні вказаного бару розбив електричний чайник вартістю 100 грн. та стекло одного з вікон бару вартістю 150 грн., тим самим завдавши власнику вказаного бару ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 250 грн. В результаті хуліганських дій ОСОБА_6 був порушений спокій відпочиваючих громадян та закінчена робота бару.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю визнали себе винними в обсязі пред'явленого їм обвинувачення. В ході судового слідства вони детально розповіли про обставини злочинів та щиро розкаялися в їх вчиненні, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному висновку.

Так, підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2006 року, він, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, знаходилися в барі, розташованому в с. Н.Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області. ОСОБА_10 запропонував їм пограбувати потерпілого ОСОБА_7, вони погодились. ОСОБА_6 першим підбіг до потерпілого ОСОБА_7 та вдарив того пляшкою по голові, після чого вони вчотирьох напали на потерпілого, завдавали удари та забрали у нього мобільний телефон, золотий ланцюжок з кулончиком та гроші. Потерпілому вони повністю відшкодували шкоду.

Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 06 серпня 2006 року, вночі, він, підсудний ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 знаходилися в барі, розташованому в с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району, де вживали алкогольні напої. Потерпілий ОСОБА_7 знаходився біля барної стійки, а ОСОБА_10 запропонував їм забрати у того гроші. Коли потерпілий ОСОБА_7 вийшов з бару, вони вийшли за ним. Він першим вдарив потерпілого ОСОБА_7 скляною пляшкою з-під пива ззаду по голові. Після цього вони всі разом завдавали потерпілому ОСОБА_7 удари ногами та руками та забрали в потерпілого мобільний телефон, золотий ланцюжок з підвіскою та гроші. Викрадене майно залишилося у ОСОБА_10 Також підсудний ОСОБА_6 пояснив, що вони повністю відшкодували шкоду потерпілому ОСОБА_7

Крім того, ОСОБА_6 також пояснив, що влітку 2009 року він з компанією хлопців знаходився у барі, розташованому на базі відпочинку «Прибій» в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, де вони вживали алкогольні напої. Він приставав до потерпілої ОСОБА_3, на що та вдарила його, і він завдав їй удари по обличчю, а після цього він розбив чайник, що знаходився у барі, а також скло.

Відповідно до п. 11 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, враховуючи, що наявна кримінальна справа надійшла до суду до набрання чинності КПК України, то суд вважає за необхідне у цій справі керуватися положенням КПК України 1960 р.

Приймаючи до уваги повне визнання підсудними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своєї вини в обсязі пред'явленого їм обвинувачення, а також те, що вони не піддавали сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному висновку, правильно розуміють зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності та істинності позиції підсудних. У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 р., суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, допитом потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оголошенням показань потерпілого ОСОБА_7, а також дослідженням доказів, що стосуються осіб підсудних. При цьому судом роз'яснено учасникам судового розгляду, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Крім повного визнання своєї вини підсудними ОСОБА_5 та ОСОБА_6, їх вина також підтверджується показаннями потерпілих.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що на той час, і зараз вона працює у ПП ОСОБА_4 Влітку 2009 року, вона була на зміні в барі, розташованому на базі відпочинку «Прибій» в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області. Ввечері прийшла компанія із п'яти хлопців, серед яких був підсудний ОСОБА_6 Вони прийшли в стані алкогольного сп'яніння, та вживали алкогольні напої в їх закладі. Коли вона підійшла до столика, де знаходилася вказана компанія, підсудний ОСОБА_6 почав приставати до неї, на що вона зробила йому зауваження, проте він не припинив, і тоді вона вдарила того рукою, на що підсудний ОСОБА_6 вдарив її по обличчю. Хлопці з компанії намагалися вивести ОСОБА_6, а той розбив чайник, що знаходилися на барній стійці. Коли підсудного ОСОБА_6 вивели на вулицю і зачинили двері, він розбив скляну вітрину бару. Внаслідок дій підсудного ОСОБА_6 бар довелося зачинити. Шкоду їй не відшкодували, проте через те, що пройшло багато часу, претензій матеріального та морального характеру до підсудного вона не має.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він являється власником бару на базі відпочинку «Прибій» в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області. Влітку 2009 року він дізнався про те, що в його барі підсудний ОСОБА_6 приставав до працівника бару та побив її. Внаслідок дій підсудного ОСОБА_6 були розбиті чайник, годинник, а також скляна вітрина бару, які йому довелося відновити за власні кошти. Також потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що шкоду його закладу не відшкодовано, проте йому жаль підсудного ОСОБА_6, який у молодому віці занапастив своє життя, у зв'язку з чим претензій матеріального та морального характеру до нього не має.

Відповідно до оголошеного в судовому засіданні протоколу допиту потерпілий ОСОБА_12 на стадії досудового слідства пояснював, що 06.08.2006 р. він відпочив у барі в с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району, де він вживав алкогольні напої. Приблизно о 23:30 год. він розрахувався та вийшов з бару, а після того, як пройшов 10 м., то відчув удар позаду в область голови, після якого він повернувся обличчям до того, хто його бив, та відразу отримав другий удар, від якого він впав. Після цього йому були завдані чисельні удари по різним частинам тіла та було викрадено належне йому майно, а саме: гроші в сумі 160 грн., 100 доларів США, що складає 520 грн., золотий ланцюжок з підвіскою вартістю 200 та 150 грн. відповідно, мобільний телефон «Nokia» вартістю 200 грн. з сім-картою вартістю 30 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 9 грн., всього йому було завдано шкоди на суму 1 234 грн. Наступного дня до нього приїхали особи, що вчинили зазначений злочин, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, які відшкодували йому завдану шкоду, у зв'язку з чим претензій матеріального та морального характеру до підсудних не має.

Таким чином, суд вважає, що зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.

Тому суд вважає доведеною винність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні ними злочинів, та кваліфікує дії:

- ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб; а також за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

При призначенні покарання підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також характер та ступінь участі кожного з підсудних у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили тяжкий злочин, а підсудний ОСОБА_6, крім того, - злочин невеликої тяжкості.

ОСОБА_5 за місцем проживання характеризуються позитивно (т. 3 а.с. 78, 138).

ОСОБА_6 за місцем проживання характеризуються негативно (т. 3 а.с. 83).

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд відносить з'явлення із зізнанням, щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди, підсудний ОСОБА_6 також вчинив злочин неповнолітнім. Суд також враховує позицію потерпілих, які просили суд суворо не карати підсудних та не позбавляти їх волі.

До обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог кримінального закону та передбачених цим законом санкцій вважає, що винним ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для їх виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів за ч. 2 ст. 186 КК України слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, а ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК України - у вигляді обмеження волі.

Та обставина, що ОСОБА_6 вчинив злочини при реальній сукупності дають підстави суду визначити йому покарання в силу ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань з урахуванням положень п/п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до яких при складанні покарань за сукупністю злочинів менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дня позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Крім того, враховуючи зазначені обставини у справі, а саме те, що підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з'явилися із зізнанням, щиро покаялася у вчиненні злочинів, добровільно відшкодували завдану шкоду, підсудний ОСОБА_6 вчинив злочин неповнолітнім, позиції потерпілих, особи винних, а також те, що з моменту вчинення злочинів пройшов значний час, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає можливим звільнити їх від відбування покарання з випробуванням, з покладанням на них обов'язків, передбачених п. п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 затримувався у цій справі 07 серпня 2006 року, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.08.2006 р. (т. 1 а.с. 115 - 117), та перебував під вартою до 10.08.2006 р. (т. 1 а.с. 134), у зв'язку з тим, що відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т. 1 а.с. 135 - 136, 137). Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити таким же - підписку про невиїзд. В строк його покарання слід зарахувати строк тримання його під вартою з 07.08.2006 р. по 10.08.2006 р.

Судом також встановлено, що ОСОБА_6 фактично був затриманий 25 липня 2012 року, що підтверджується протоколом затримання особи від 25.07.2012 р. (т. 3 а.с. 6), та досі тримається під вартою, у зв'язку з тим, що 25.01.2011 р. Ізмаїльським міськрайонним судом відносно нього був змінений запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту (т. 2 а.с. 84 - 85), а 26.07.2012 р. Ізмаїльським міськрайонним судом строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжений до 29.08.2012 р. (т. 3 а.с. 28 - 29). Крім того, підсудний ОСОБА_6 затримувався у цій справі 07 серпня 2006 року, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.08.2006 р. (т. 2 а.с. 30 - 32), та перебував під вартою до 10.08.2006 р. (т. 2 а.с. 53), у зв'язку з тим, що відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т. 2 а.с. 54 - 55, 56). Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_6 змінити із взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду. В строк його покарання слід зарахувати строк тримання його під вартою з 07.08.2006 р. по 10.08.2006 р. та з 25.07.2012 р. по 26.02.2013 р.

Питання про речові докази підлягає вирішенню у відповідності до ст. 81 КПК України 1960 р., а саме: золотий ланцюжок з кулоном (підвіскою) із зображенням ангелу, мобільний телефон «Nokia-6100», та шматок тканини сірого кольору, що знаходяться на зберіганні під розпискою у потерпілого ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 81, 86), - слід повернути законному володільцю, а саме потерпілому ОСОБА_13, залишивши їх у нього.

Суд також вважає за необхідне в силу ст. 93 КПК України 1960 р. стягнути з підсудного ОСОБА_6 на користь МВС України (р/р 35215007000034, код ЗКПО 00032684, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ) судові витрати на проведення його екстрадиції з Італійської Республіки до України в розмірі 12 469,93 грн. (т. 3 а.с. 146 - 161).

Керуючись п. 11 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,

ст. ст. 321 - 324, 332 КПК України 1960 р., суд -

засудив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки три місяці.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.

В силу ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання

- за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки три місяці,

- за ч. 1 ст. 296 КК України у вигляді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України ОСОБА_6 призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань та остаточно визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.

В силу ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені п.п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Строк покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обчислювати з моменту виконання вироку, зарахувати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в строк покарання у вигляді позбавлення волі строком строк тримання їх під вартою: ОСОБА_5 - з 07 по 10 серпня 2006 року, ОСОБА_6 - з 07 по 10 серпня 2006 року та з 25 липня 2012 року по 26 лютого 2013 року; іспитовий строк ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 26 лютого 2012 року.

Речові докази: золотий ланцюжок з кулоном (підвіскою) із зображенням ангелу, мобільний телефон «Nokia-6100», та шматок тканини сірого кольору, що знаходяться на зберіганні під розпискою у потерпілого ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 81, 86), - повернути законному володільцю, а саме потерпілому ОСОБА_7, залишивши їх у нього.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь МВС України (р/р 35215007000034, код ЗКПО 00032684, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ) судові витрати на проведення його екстрадиції з Італійської Республіки до України в розмірі 12 469,93 грн. (т. 3 а.с. 146 - 161).

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко