Ухвала суду № 2957518, 10.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.,

за участю представника відповідача Купальського О.М.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києвана постанову господарського суду м. Києва від 30.05.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. по справі за позовом Київського зоологічного парку до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У березні 2005 року Київський зоологічний парк звернувся до господарськогосуду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду м. Києва від 30.05.2006р. позов Київського зоологічного парку було задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва від 22.07.2004р. № 0002182610/0. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва від 17.03.2005р. № 0002172610/2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 30.05.2006р. без змін.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду м. Києва від 30.05.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Київського зоологічного парку.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка Київського зоологічного парку з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства, про що було складено акт перевірки від 19.07.2004р. № 239/26-10/02221171. На підставі вказаного акту та за процедурою адміністративного оскарження, були прийняті оскаржувані податкове повідомлення-рішення № 0002182610/0 від 22.07.2004р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за період з 01.04.2001р. по 01.09.2004р. у розмірі 311756грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002172610/2 від 17.03.2005р., яким позивачу визначене податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 798416, 6грн., з яких 533312грн. основного платежу та 265104, 6грн штрафних (фінансових) санкцій. Оскільки на думку позивача, витрати по придбанню кормів та лікарських засобів для тварин, послуг з охорони зоопарку, придбання тварин та інші, здійсненні за рахунок отриманих з бюджету трансфертів, відносяться до валових витрат, оскільки повязані із веденням позивачем господарської діяльності, а суми податку на додану вартість, сплачені у складі цих витрат, підлягають включенню до складу податкового кредиту, він звернувся до суду.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, та і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону.

Надання трансфертних платежів підприємствам є виконанням державних соціально-економічних програм, та за своєю економічною сутністю є різновидом бюджетних дотацій і субсидій. Вичерпний перелік доходів та сум, які не включаються до складу валового доходу, передбачений п.п. 4.2.1 4.2.16 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де дотації та субсидії не зазначені. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що суми бюджетних коштів, передані позивачу у вигляді трансфертів, повинні бути включені до складу валового доходу, як доходи з інших джерел згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 вищенаведеного Закону.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Отже, включення позивачем до складу валових доходів бюджетних коштів, отриманих у вигляді трансфертів, а також віднесення до складу валових витрат витрати бюджетних коштів на придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення господарської діяльності не суперечить вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг).

Одержання із бюджету трансфертних поточних та капітальних платежів платником податку, залучених до виконання соціально-економічних програм, не підпадає під визначення продажу робіт (послуг), наведеного у Законі України «Про податок на додану вартість» з метою оподаткування.

Згідно пункту 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Враховуючи вищенаведене законодавство, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат по придбанню товарів (робіт, послуг) для здійснення своєї діяльності, вартість яких сплачувалась за рахунок отриманих бюджетних коштів (трансфертів), то і відповідно до пп.. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 , п. 1.7 ст. 1 Закону України « Про податок на додану вартість» позивач правомірно включив суми податку на додану вартість, сплачені у складі загальної вартості придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту за звітні місяці в період з 01.04.2001р. по 01.04.2004р. та відображав їх у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києвазалишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 30.05.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. по справі за позовом Київського зоологічного парку до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень- без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Співак

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній

М.М. Заїка