Рішення № 29573959, 18.02.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 118/6937/12

18.02.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючої судді Пакули М.Р.

при секретарі Єрмакової Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в Автономній Республіці Крим до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції, третя особа ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в Автономній Республіці Крим звернулося до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції, третя особа ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту. Позовні вимоги мотивовані тим, що між Відкритим акціонерним товариством «Державний експертно-імпортний банк України», назва якого на даний час змінена на Публічне акціонерне товариство «Державний експертно-імпортний банк України», та ОСОБА_3 26 липня 2007 року строком до 26 липня 2028 року був укладений кредитний договір № 7307С9 на суму 20 000 доларів США зі сплатою процентів у розмірі процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12 м) + 7, 10%, але не менше 12, 50 % річних. В забезпечення виконання зазначених умов договору між банком та позичальником був укладений іпотечний договір № 7307Z50 від 26 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1928, за яким в іпотеку банку була передана земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0124755300:04:001:0074, із розташованим на ній об'єктом незавершеного будівництва (житловим будинком), відсотком готовності - 63 % , реєстраційний номер № РПВН 15680273, розташований за адресою: АДРЕСА_1. На підставі вимог ст. 4 Закону України «Про іпотеку» та у відповідності до п.п. 1.11 іпотечного договору на предмет іпотеки була накладена заборона з реєстрацією в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, про що отримано витяг 27 липня 2007 року за № 13667442. Також 27 липня 2007 року була проведена реєстрація в Державному реєстрі іпотек з отриманням відповідного витягу № 13667800, про що внесено запис про наявність обтяження на майно, що передавалося ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. За ст. 572 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про іпотеку» в силу застави кредитор (іпотекодержатель) має право в разі невиконання боржником (іпотекодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. П. 1.12 іпотечного договору передбачено, що у випадку смерті іпотекодавця зобов'язання за цим договором покладаються в повному обсязі на його спадкоємців. ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_3 помер і належну йому земельну ділянку площею 0, 1350 га по АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарським будівель і споруд, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої сімферопольської державної нотаріальної контори 19 січня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-82, успадкувала його дружина ОСОБА_1, яка відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набула права і обов'язки за іпотечним договором. Після закінчення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, та вводу його в експлуатацію ОСОБА_1 зареєструвала право власності на нього. З метою оформлення відповідно до ст. ст. 16, 23 Закону України «Про іпотеку» зазначених земельної ділянки та житлового будинку після завершення будівництва, введення до експлуатації та оформлення правовстановлюючих документів на своє ім'я, спадкоємець звернулася до банку з проханням укласти відповідні договори іпотеки. Однак при отриманні витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна № 37843285 від 17 вересня 2012 року банку стало відомо, що на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції від 27 лютого 2012 року на майно ОСОБА_1, а саме на земельну ділянку та житловий будинок, розташовані по АДРЕСА_1, накладений арешт, що не дозволяє банку та спадкоємцю реалізувати своє право на укладення договору іпотеки зазначеної земельної ділянки та житлового будинку після завершення будівництва. На підставі викладеного та відповідно до положень ст. ст. 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 3 Закону України «Про іпотеку» просять звільнити із-під арешту житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1, які є предметом іпотеки та на які постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції від 27 лютого 2012 року був накладений арешт.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному об'ємі.

Представник третьої особи ОСОБА_2 заявлені вимоги визнав необґрунтованими, оскільки у ОСОБА_1 існує заборгованість перед ОСОБА_2, яка може бути погашена лише за рахунок майна, на яке державним виконавцем накладено арешт.

Представник відповідача до суду не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. Причин неявки суду не повідомив. У наданих суду запереченнях заявлені вимоги не визнав, зазначивши, що 27 лютого 2012 арешт на майно ОСОБА_1., а саме на земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1 був накладений у зв'язку з проведеними виконавчими діями за виконавчим листом № 2-1148/10, виданим Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим, про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 суми заборгованості у розмірі 24 000 гривень. Оскільки до сьогоднішнього часу заборгованість не погашена, підстав для скасування арешту немає (а.с. 55-56).

Третя особа ОСОБА_1 до суду не з'явилася. Про день, час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином. Причин неявки суду не повідомила. У попередньому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

На підставі ст. 224 ЦПК України за згодою представника позивача суд вважає можливим винести рішення при заочному розгляду справи.

Вислухавши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в силу наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 26 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експертно-імпортний банк України», найменування якого згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 370608 від 8 травня 2009 року було змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний експертно-імпортний банк України» (а.с. 35), та ОСОБА_3 строком до 26 липня 2028 року був укладений кредитний договір № 7307С9 на суму 20 000 доларів США зі сплатою процентів у розмірі процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12 м) + 7, 10%, але не менше 12, 50 % річних (а.с. 9-20).

З метою забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експертно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № 7307250, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1928, за яким в іпотеку банку була передана земельна ділянка площею 0,1350 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0124755300:04:001:0074, із розташованим на ній об'єктом незавершеного будівництва (житловим будинком), відсотком готовності - 63 %, реєстраційний номер № РПВН 15680273, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, запис про укладення якого 27 липня 2007 року був внесений до Державного реєстру іпотек за № 5381721 та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 5381483 (а.с. 25-27).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть від 11 квітня 2009 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і з цього часу відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина на належне йому за життя майно (а.с. 28).

19 січня 2010 року державним нотаріусом Першої сімферопольської державної нотаріальної контори Ісаєвою Л.Г. на підставі ст. 1261 ЦК України ОСОБА_1 було видано свідоцтво, зареєстроване за № 1-82, про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, та складається із земельної ділянки площею 0, 1350 га, розташованої по АДРЕСА_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 29-30, 34).

Після закінчення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 26 січня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтво серія САВ № 702122 про право власності на нього, яке за № 15680273 було зареєстровано у Сімферопольському районному бюро технічної інвентаризації (а.с. 32-33).

21 лютого 2012 року ОСОБА_1 вступила у шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на «ОСОБА_1», що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 21 лютого 2012 року серія НОМЕР_2 (а.с. 31).

Статтею 1218 ЦК України регламентовано, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 1.12 іпотечного договору № 7307250 від 26 липня 2007 року у випадку смерті іподекодавця зобов'язання за цим договором покладаються у повному обсязі на його спадкоємців.

За п. 2.1.4 іпотечного договору у разі невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору та/або невиконання іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частинами 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України «Про іпотеку» передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

При проведенні виконавчих дій за виконавчим провадженням, відкритим за виконавчим листом № 2-1148/10, виданим 25 червня 2010 року Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 24 000 гривень, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції від 27 лютого 2012 року був накладений арешт на майно ОСОБА_1 та оголошена заборона на його відчуження, а саме на земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1, про що 27 лютого 2012 року за № № 12214457, 12214571 були внесені записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 7-8).

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частинами 1-4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу - заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

В силу ч.ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином оскільки постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції про накладення арешту на належне ОСОБА_1 майно зареєстрована після державної реєстрації іпотечного договору, іпотекодержатель - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» має право задовольнити забезпечені вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотечного договору № 7307250 від 26 липня 2007 року. Однак, накладений на спірні житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, арешт порушує права позивача, як іпотекодержателя, одержати задоволення з вартості заставленого майна при невиконанні боржником зобов'язань. Тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом звільнення з - під арешту, накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року, житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_1.

Приймаючи до уваги те, що державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції діяв відповідно до своєї компетенції та у межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» судові витрати суд вважає необхідними залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218, 224-226, 228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в Автономній Республіці Крим до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції, третя особа ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.

Звільнити з - під арешту, накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року, житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_1.

У задоволенні решта вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено на підписано 25 лютого 2013 року.

СУДДЯ М.Р. ПАКУЛА