Постанова № 29573616, 12.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року № 826/317/13-а

О 16 годині 08 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12 вересня 2011 року № 853/17-01/НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року у справі № 2а-18388/11/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12 вересня 2011 року № 853/17-01/НОМЕР_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі №2а-18388/11/2670 скасовано, а справу № 2а-18388/11/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа Вищим адміністративним судом України повернута на новий розгляд з огляду на неповне з'ясування судами обставин справи в частині встановлення обставин щодо набуття позивачем права володіння на майновий пай Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кайтанівка", а саме: дослідження порядку отримання позивачем у власність спірного майнового паю внаслідок реорганізації останнього.

Ухвалою суду від 11 січня 2013 року справу прийнято до свого провадження суддею Бояринцевою М.А. та призначено справу до судового розгляду.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України "Про систему оподаткування", "Про податок з доходів фізичних осіб", "Про власність", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", Постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", Положення Фонду державного майна України від 17.08.2000 № 1718 "Про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі господарських товариств створених членами трудового колективу" та зазначає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12 вересня 2011 року №853/17-01/НОМЕР_1 підлягає скасуванню з тих підстав, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва необґрунтовано прийшла до висновку про те, що отриманий ОСОБА_1 дохід від продажу майнового паю слід розглядати, як продаж корпоративного права і має бути оподаткований у вигляді інвестиційного прибутку, оскільки дохід платника податку від продажу майна, отриманого від сільськогосподарських підприємств в натурі згідно майнового сертифікату, іншому підприємству не підлягає оподаткуванню. Також представник позивача вказала на те, що майновий пай отриманий позивачем в процесі приватизації, оскільки реорганізація підприємства є одним із способів приватизації, а довідка Кайтанівської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області свідчить про те, що позивачем безпосередньо отримано у власність майновий пай внаслідок реорганізації Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кайтанівка".

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення законів України "Про податок з доходів фізичних осіб", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" та зазначила, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва правомірно прийшла до висновку, що отриманий ОСОБА_1 дохід від продажу майнового паю слід розглядати, як продаж корпоративного права і має бути оподаткований у вигляді інвестиційного прибутку за ставкою 15% у сумі 3006750 грн., оскільки ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження того, що вона отримала майновий пай внаслідок приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

14 липня 2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва проведена камеральна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва складено акт від 14 липня 2011 року № 1/17-01/НОМЕР_1, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог підпункту 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: не оподаткування доходу, отриманого від продажу майнового паю, що є продажем корпоративного права та має оподатковуватись у вигляді інвестиційного прибутку за ставкою 15% у сумі 3006750 грн.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2011 року № 853/17-01/НОМЕР_1, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання в розмірі 3006750 грн. за платежем: податок з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна, код платежу: 11010100.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідач, виходячи з норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" та на підставі наданих ОСОБА_1 копій документів, доданих до річної податкової декларації про майновий стан і доходи, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не пред'явлено документу, що підтверджує отримання нею у власність майнового паю в процесі приватизації, тобто, документа, який підтверджує її членство у колективному сільськогосподарському підприємстві станом на 1 березня 1992 року. Викладене, на думку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, свідчить про те, що ОСОБА_1 до доходу, отриманого нею від продажу майнового паю, неправомірно застосовано підпункт 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а дохід, отриманий ОСОБА_1 від продажу майнового паю, слід розглядати як продаж корпоративного права та який має бути оподаткований у відповідності до підпункту 9.6.6 пункту 9.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у вигляді інвестиційного прибутку за ставкою 15% у сумі 3006750 грн.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-ІV) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Пункт 1.6 статті 1 цього Закону встановлює, що загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

За правилами статті 7 Закону № 889-ІV ставки податку становить відсотки від об'єкта оподаткування.

Згідно з підпунктом 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-ІV до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-ІV дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону, не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до підпункту 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-ІV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2010 року між власником майнового паю ОСОБА_1, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні інновації-Плюс", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу майнового паю № 160410, за умовами якого продавець продає, а покупець купує належний продавцеві майновий пай Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кайтанівка", с. Кайтанівка Катеринопільського району Черкаської області, номінальною вартістю 150 грн., що становить 0,06 відсотків, який отриманий продавцем у процесі приватизації. В договорі зазначено, що право власності продавця на майновий пай засвідчене свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЧЕ-ІІ № 004352, виданим Кайтанівською сільською радою Катеринопільського району Черкаської області від 15 січня 2010 року.

Згідно розділу 2 договору вартість продажу, визначеного в пункті 1.1 даного договору майнового паю, визначено сторонами в розмірі 20045000 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що вказаний договір сторонами не оскаржений, в судовому порядку недійсним не визнаний, а тому в силу положень частини першої статті 204 Цивільного кодексу України такий договір є правомірним.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14.02.1992 № 2114-ХІІ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2114-ХІІ) об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Частиною другою статті 7 Закону № 2114-ХІІ встановлено, що суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно частини першої статті 9 Закону № 2114-ХІІ до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2114-ХІІ пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" затверджено Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (далі - Методика) та Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (далі - Порядок).

За визначенням пункту 2 Методики майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Відповідно до абзацу першого пункту 13 Порядку майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

Згідно з пунктом 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2010 року Кайтанівською сільською радою Катеринопільського району Черкаської області ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЧЕ-ІІ № 004352, згідно якого ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кайтанівка", відповідно до списку осіб, які мають право на пайовий пай, затвердженого зборами співвласників 28 березня 2000 року. Згідно зазначеного свідоцтва, частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 150 гривень, або 0,060 відсотків.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вказане свідоцтво є доказом, який підтверджує, що ОСОБА_1 має частку майна у пайовому фонді колективного сільськогосподарського підприємства як член такого підприємства.

Відносно доводів відповідача про відсутність доказів отримання позивачем майнового паю у власність саме в результаті приватизації, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 04.03.1992 № 2163-ХІІ "Про приватизацію державного майна" (в редакції, яка діяла з 3 листопада 1999 року) приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 10.07.1996 № 290/96-ВР "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (в редакції, яка діяла з 6 жовтня 1998 року, далі - Закон № 290/96-ВР) приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам

Статтею 5 Закону № 290/96-ВР встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Як вбачається з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кайтанівка" є вирощування зернових та технічних культур.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спеціальним Законом, який регулював в даному випадку порядок приватизації Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кайтанівка" є Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".

Як вбачається з довідки сільського голови Кайтанівської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, ОСОБА_1 отримала у власність майновий пай у розмірі 0,060 відсотків СТОВ "Кайтанівка" внаслідок реорганізації даного підприємства.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Кайтанівка" утворено в результаті перетворення 29 березня 2000 року.

З огляду на наведене та враховуючи, що перетворення сільськогосподарського підприємства було лише єдиним способом приватизації, суд приходить до висновку, що позивач отримала у власність майновий пай СТОВ "Кайтанівка" у процесі приватизації.

Разом з тим, суд звертає увагу, що дослідити порядок проведення загальних зборів співвласників, за результатами яких була проведена приватизація сільськогосподарського підприємства є неможливим, оскільки згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 21 листопада 2011 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи СТОВ "Кайтанівка" у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Доводи відповідача про необхідність встановлення наявності трудових відносин між позивачем та СТОВ "Кайтанівка" станом на 1 березня 1992 року та відповідних документальних підтверджень, судом визнаються необгрунтованими, оскільки, як вже зазначалося, належним доказом, який підтверджує частку майна позивача у пайовому фонді, як члена такого підприємства, є саме свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЧЕ-ІІ №004352, видане Кайтанівською сільською радою Катеринопільського району Черкаської області 15 січня 2010 року. До того ж, згідно статті 9 Закону № 2114-ХІІ право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Враховуючи, що позивач отримала свідоцтво про право власності на майновий пай, то факт наявності трудових відносин не потребує додаткового дослідження.

Доказів на підтвердження того, що вказане свідоцтво визнано недійсним у встановленому порядку або містить недостовірні відомості, відповідачем до суду не надано.

Згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем відчужено майновий пай, безпосередньо отриманий ним у власність у процесі приватизації.

З аналізу наведених правових норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що дохід, отриманий позивачем внаслідок відчуження майнового паю не включається до загального оподатковуваного доходу, тобто не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Зазначена позиція наведена, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2012 року у справі № К/9991/29858/12.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3006750,00 грн. є протиправним, а тому податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12 вересня 2011 року №853/17-01/НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12 вересня 2011 року №853/17-01/НОМЕР_1 .

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 30 (тридцять) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 21 лютого 2013 року.