Рішення № 29572320, 11.02.2013, Миронівський районний суд Київської області

11.02.2013 Єдиний унікальний № 1017/6162/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року м. Миронівка № 1017 / 6162 /12

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі Харченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 6054 грн. 02 коп., середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 6977 грн. 40 коп. та 1000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 02 серпня 2010 року по 04 жовтня 2012 року працювала економістом по заробітній платі в ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.». 05 жовтня 2012 року була звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. При звільненні з роботи з нею не було проведено повного розрахунку, оскільки відповідач має заборгованість по заробітній платі в розмірі 6054 грн. 02 коп., а тому позивач просить також виплатити на її користь середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 6977 грн. 40 коп. Невиплата заробітної плати негативно впливає на здоров'я позивача та його майновий стан, що завдало їй моральної шкоди, яку вона оцінила у 1000 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, однак свого представника до суду не направив, причини неявки не повідомив.

Зі згоди позивача, в силу ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивача з 02 серпня 2010 року було прийнято на посаду економіста по заробітній платі в ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.», а 05 жовтня 2012 року звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються довідкою № 307 від 19 грудня 2012 року та копією трудової книжки позивача, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що на час звільнення позивача відповідач має перед нею заборгованість по заробітній платі в розмірі 6054 гривень 02 копійок. Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, заборгованість по заробітній плати перед позивачем відповідачем не погашено. В підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи позивачем додана довідка відповідача № 304 від 19.12.2012р.

Отже, на момент звільнення розрахунок з позивачем у встановленому порядку не було проведено.

Встановлено, що розрахункові кошти позивачу не виплачено при звільненні з вини відповідача, факт відсутності вини у невиплаті розрахункових коштів відповідачем не доводився. Спір щодо розміру розрахункових коштів між сторонами не виникав. Вказані обставини є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, строк якої триває з часу звільнення з 05 жовтня 2012 року.

Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося звільнення, тобто з виплат за серпень та вересень 2012 року. Середньомісячний заробіток позивача, виходячи з вказаних сум, складає 1569 гривень 94 копійки. Відповідно середньоденний заробіток при п'ятиденному робочому дні позивача (за 13,5 дні) становить (1569,94 : 13,5) 116 гривень 29 копійок. Кількість робочих днів, визначених позивачем як строк, за який вона просить стягнути середній заробіток, не перевищує кількості робочих днів з 05 жовтня 2012 року по день винесення рішення. Отже, за 60 робочих дні за середнім заробітком має бути оплачено 6977 грн. 40 коп.

Враховуючи вищезазначене, позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку являється обґрунтованою.

У відповідності до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає тільки за умови, якщо вона стала наслідком порушення законних прав працівника.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховано, що відповідач був зобов'язаний при звільненні позивача з роботи видати йому розрахункові кошти, а позивач мав законне право на їх отримання в день звільнення.

Порушення вказаного права позивача та затримка виплати розрахункових коштів заподіює їй моральної шкоди. Після звільнення з роботи позивач не мала коштів на проживання, порушився звичний спосіб її життя, доводилось вишукувати кошти для утримання сім'ї, що вимагало додаткових зусиль для організації життя. Не своєчасне отримання коштів призвело до несвоєчасної сплати комунальних послуг, що призводило до заборгованості та попереджень про відключення від постачання, хвилювання та перебування у постійному стресі, що негативно відобразилося на її внутрішньому стані.

З урахуванням вказаних обставин та на підставі статті 237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку суд з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, а також вимог розумності та справедливості, прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21,31 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 131, 212, 213, 214, 215, 218, 223 - 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» (р/р 26006010043199 в ПРАТ «Укрексімбанк» міста Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 36263844) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6054 (шість тисяч п'ятдесят чотири) гривні 02 копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 6977 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 40 копійок та моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, всього 14031 (чотирнадцять тисяч тридцять одну) гривню 42 копійки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» в дохід держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 233 ЦПК України.

Суддя підпис А.В. Каліновська

згідно з оригіналом

Суддя А.В. Каліновська