Рішення № 29571905, 21.02.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Єдиний унікальний номер 2506/10922/2012

Номер провадження 2/750/257/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Сапона А.В.,

при секретарі - Шиловій Ж.О.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - Літвін Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

в с т а н о в и в:

28.11.2012 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів в період з 01.09.2007 року по 31.10.2012 року в сумі 137228,26 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, мотивуючи тим, що відповідач умисно не сплачує аліменти на утримання свого сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, борг по яким становить більше 26000 грн.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що він не згодний з тими розрахунками, які були надані позивачем на обґрунтування заявлених вимог та зазначив, що аліменти сплачував в залежності від свого фінансового становища, борг по сплаті аліментів утворився не внаслідок його вини, а також пояснив, що вимушений піклуватися про свого непрацездатного батька, в тому числі допомогати йому матеріально, оскільки останній має ряд захворювань.

Представник третьої особи - державний виконавець в судовому засіданні пояснила, що здійснює виконавчі дії щодо примусового виконання рішення про стягнення аліментів з відповідача, що вона не знала про факт роботи відповідача в ПАТ «Чернігівобленерго» тому не вжила заходів для утримання аліментів з його заробітної плати.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає через його необгрунтованість.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2002 року відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частки з усіх видів свого заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 10.05.2002 року і до повноліття дитини.

На підставі вищевказаного рішення суду видано виконавчий лист № 2-3514, який знаходиться на примусовому виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.

Відповідно до довідки Деснянського ВДВС ЧМУЮ № 940/6 від 01.11.2012 року станом на 31.10.2012 року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів становила 26213,72 грн.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що передбачена ст.196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

На наявність вини з боку відповідача в своїй позовній заяві посилається позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні представники позивача стверджували, що відповідач повністю ухилявся та ухиляється від сплати аліментів. Однак це спростовується даними довідки Деснянського ВДВС ЧМУЮ № 940/6 від 01.11.2012 року, якою підтверджується добровільна сплата відповідачем аліментів у наступних розмірах: 2007 рік: квітень-червень, серпень, вересень - по 200 грн. щомісяця, листопад - 300 грн., грудень - 400 грн.; 2008 рік: січень - 250 грн., березень, травень, червень - по 300 грн., вересень - 500 грн.; 2009 рік: квітень, червень - по 400 грн., липень, вересень - по 300 грн.; 2010 рік: лютий, березень - по 600 грн., травень, липень - по 300 грн., серпень - 900 грн., жовтень-грудень - по 300 грн., 2011 рік: січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень - по 300 грн.

Відповідно до довідки про доходи № 31/659, виданої ПАТ «Чернігівобленерго» 04.02.2012 року, вбачається що в грудні 2012 року з відповідача стягнуто 1573, 22 грн. аліментів.

Дослідивши виконавче провадження № 45/27, судом встановлено, що державним виконавцем не було виявлено майна відповідача, на яке можна було б накласти стягнення.

Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовує умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до норм ст. 68 вказаного Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Відповідно до копії трудової книжки відповідача, з 22.10.2008 року він працював у ПАТ «Чернігівобленерго» (на день винесення рішення був звільнений з роботи за власним бажанням).

Суд дійшов висновку, що Деснянський ВДВС ЧМУЮ не вжив всіх необхідних заходів для встановлення місця роботи відповідача, що перешкоджало своєчасному відрахуванню аліментів із заробітної плати останнього.

Відповідач в судовому засіданні надав довідки поліклініки Чернігівської міської лікарні № 2 № 862 та № 863 від 21.02.2013 року відповідно до яких відповідач може надавати соціальні послуги за батьком - ОСОБА_7, який за станом здоров'я безтерміново потребує постійного стороннього догляду та нездатний до самообслуговування (діагноз - ІХС: дифузний кардіосклероз, симптоматична гіпертонія ХНК ІІА-Бст., розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням попереково-крижового відділу, хр. панкреотит, рецидивуючий перебіг, виразкова хвороба 12 п. кишки, хронічний персистуючий гепатит).

В силу ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Таким чином, суд вважає, що позивачем та її представниками не доведено, що заборгованість з виплати аліментів створилася саме з вини відповідача, що є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 292, 294-296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів, в порядку, визначеному ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя А.В. Сапон