Рішення № 29568761, 07.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26054 07.02.13

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа- Гарант»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 899,30 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Сукорянський Є.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТзДВ «СК «Альфа - Гарант») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «Українська страхова група») про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 899,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 06-NZ/01-067-00386 від 29.09.2009 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась ДТП, що підтверджується постановою суду, була застрахована ПрАТ «СК «Українська страхова група», позивачем було направлено останньому претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодована заявлена сума, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 2 899,30 грн. в судовому порядку.

Ухвалою суду від 02.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/26054 та призначено її до розгляду на 17.01.2013 р.

11.01.2013 р. через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позов та документи на виконання ухвали суд від 02.01.2013 р. У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено наявність законних підстав керування забезпеченим транспортним засобом у Ткаченка Олеся Івановича, тому його цивільно-правова відповідальність не застрахована відповідачем згідно з полісом ВС/9874391.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав документи для долучення до матеріалів справи. Представник відповідача не з'явився. Суд оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи.

У наступному судовому засідання представник позивача надав письмові пояснення для приєднання до матеріалів справи. Представник відповідача не з'явився.

Розглянувши подані документи та наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2009 р. між ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» та Демочані Володимиром Євгеновичем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 06-NZ/01-067-00386. Вищевказаним договором застраховано майнові інтереси страхувальника з володіння, користування, розпорядження транспортним засобом - Chevrolet Lacetti, державний номерний знак АА8571ЕС.

28.07.2010 р. о 10:20 год. Ткаченко Олесь Іванович, керуючи автомобілем ГАЗ, державний номерний знак АА3181АМ, в м. Києві на вул. Васильківська, з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, покотився назад, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номерний знак АА8571ЕС. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р. у справі № 3-8509/10 Ткаченка Олеся Івановича визнано винним у вчиненні правопорушеннь, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2 550 грн.

Позивачем було замовлено проведення оцінки вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу, у суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи - підприємця Каліновського Сергія Юрійовича (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України № 5117 від 02.06.2007 р.).

Згідно зі звітом № 08/10-15 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 12.08.2010 р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля складає 5 125,76 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № СТ/10/1266 від 04.11.2010 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу Chevrolet Lacetti, державний номерний знак АА8571ЕС, внаслідок ДТП, яка сталася 28.07.2010 р., визнано позивачем страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 2 899,30 грн.

Позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 2 899,30 грн., що підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ГАЗ, державний номерний знак АА3181АМ, момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Українська страхова група», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9874391.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з відсутністю законних підстав керування забезпеченим транспортним засобом у винної особи з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль ГАЗ, державний номерний знак АА3181АМ, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Прод Маркет», був застрахований у відповідача згідно з полісом ВС/9874391, тип І.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент укладання полісу № ВС/9874391) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р. у справі № 3-8509/10 встановлено, що 28.07.2010 р. на момент скоєння ДТП автомобілем ГАЗ, державний номерний знак АА3181АМ, керував Ткаченко Олесь Іванович.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 126 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, Ткаченко О.І. до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП не притягувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження своїх заперечень не надано.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012 р., № 5011-26/454-2012 від 11.06.2012 р., № 5011-33/6529-2012 від 20.09.2012 р., № 5011-61/8589-2012 від 12.09.2012 р., № 5006/7/16/2012 від 16.10.2012 р.

Таким чином, підстави вважати, що винна особа на момент скоєння ДТП керувала забезпеченим транспортним засобом без законних підстав, відсутні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням полісу № ВС/9874391 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну особою, яка на законних підставах керує забезпеченим транспортом майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ, державний номерний знак АА3181АМ.

Позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 03/2 від 10.01.2011 р., але на даний час спір не врегульовано.

Суд погоджується з позовними частково з огляду на наступне.

Позивачем заявлено до відшкодування матеріальну шкоду у розмірі 2 899,30 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Позивачем, при розрахунку розміру страхового відшкодування, була замовлена оцінка матеріального збитку у суб'єкта оціночної діяльності, що підтверджується копією звіту № 08/10-15 від 12.08.2010 р.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно з полісом ВС/9874391 франшиза дорівнює 510 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Таким чином, підстави для задоволення частини позовних вимог щодо стягнення 510 грн. (франшизи передбаченої полісом відповідача) відсутні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 2 389,30 грн. підлягають задоволенню. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32А, код 30859524) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код 32382598) страхове відшкодування в розмірі 2 389 (дві тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 326 (одна тисяча триста двадцять шість) грн. 38 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 22.02.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова