Рішення № 29568683, 18.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2013 р.Справа № 5017/3729/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 8786,45грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Шикіло Ю.Ю., довіреність від 16.01.13р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 8786,45грн., а саме основного боргу у розмірі 6897,20грн., пені у розмірі 1578,59грн. та 3%річних у розмірі 310,66грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2012р. порушено провадження у справі №5017/3729/2012.

31.01.2013р. господарським судом Одеської області зроблено запит до відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(код НОМЕР_1; АДРЕСА_1).

18.02.2013р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради надійшов супровідний лист №2-676 від 14.02.13р.(вх.№5581/2013 від 18.02.13р.) з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 13.02.13р., з якого вбачається, що місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.

18.02.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№5492/2013 від 18.02.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи витяг з ЄДР стосовно місцезнаходження відповідача та копії банківських виписок.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.02.2013р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

13.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО"(Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2(Покупець) було уклалено договір №57/11, згідно умов якого предметом даного договору є придбання Покупцем у Продавця на умовах зазначених далі безалкогольні напої ТМ „Добрава" та „Слобідська" (Товар).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що Продавець здійснює поставку, а Покупець приймає і оплачує партію Товару в асортименті, кількості і цінах, зазначених в товарно-транспортних накладних, які являються невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2. договору, Покупець зобов'язаний розрахуватися за партію товару на умовах відстрочення платежу не більще 15 (п'ятнадцяти) банківських днів від дати отримання Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України.

Згідно п. 2.3. договору, якщо Покупець не розрахувався за поставлену партію Товару, на протязі встановленого строку в п. 2.2., а Продавцем постачаються нові партії Товару, наступні оплати, які здійснює Покупець зараховуються за попередньо поставлений Товар.

Відповідно до п. 3.11. договору, у випадку не оплати вартості Товару у відведений договором строк, Покупець зобов'язаний повернути Продавцю нереалізований Товар протягом п'яти банківських днів з моменту закічення відведеного строку оплати за отриманий Товар(транспортні витрати, які пов'язані з поверненням товару, бере на себе Покупець).

П.5.1. договору визначено, що у випадку порушення умов цього договору, винна Сторона відшкодовує контрагенту по цьому договору всі завдані збитки, а також упущену вигоду.

Згідно п.5.2. договору, Покупець за несвоєчасну оплату, згідно п.2.2 цього договору або несвоєчасне повернення Товару згідно п.3.10., 3.11. цього договору сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.7.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2011р. В тому випадку, якщо зобов'язання по договору будуть не виконані Сторонами або однією із Сторін, то дія договору подовжується до повного виконання зобов'язання по цьому договору.

П.7.2. договору визначено, що за цим договором строк нарахування пені та позовної давності щодо неї встановлюється та складають три роки.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, та поставив товар відповідачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на загальну суму 25789,20грн., що підтверджується: товарно-транспортною накладною №СЛ-0000260 від 13.04.2011р. та Додатком до ТТН №СЛ-0000260 від 13.04.2011р. на суму 13242грн. та товарно-транспортною накладною №872 від 18.05.2011р. та додатком до ТТН №872 від 18.05.2011р. а також видатковою накладною №872 від 18.05.2011р. - на суму 12547,20грн.

Однак відповідачем проведено часткову оплату товару у розмірі 18892грн., таким чином поставка за товарно-транспортною накладною №СЛ-0000260 від 13.04.2011р. та Додатком до ТТН №СЛ-0000260 від 13.04.2011р. оплачена в повному обсязі, а поставка за товарно-транспортною накладною №872 від 18.05.2011р. та Додатком до ТТН №872 від 18.05.2011р. оплачена у сумі 5650грн., неоплаченим залишився товар в сумі 6897,20грн.

09.08.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО" було надіслано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 лист за №281 від 08.08.12р. з вимогою оплатити поставлений Товар та акт звіряння розрахунків на підпис.

05.10.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО" було повторно надіслано лист за №355 від 05.10.12р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з проханням провести розрахунки за поставлений Товар та відповідно акт звіряння розрахунків на підпис.

Проте обидва конверти було повернено у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Вищевикладене зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО" до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару за договором №57/11 від 13.04.2011р. на загальну суму 25789,20грн., проведення відповідачем часткової оплати товару на суму 18892грн., існування заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по оплаті отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого неоплаченого товару в сумі 6897,20грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені в розмірі 1578,59грн., розрахованої за період з 10.08.2010р. по 22.03.2012р. у розмірі 846,47грн., та за період з 23.03.2012р. по 06.12.12р. у розмірі 732,12грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 517,29грн., що розрахована за період з 07.04.12р.(остання дата поведення відповідачем часткової оплати товару) по 07.10.12р.(183 днів прострочення).

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 310,66грн. розрахованих за період з 08.06.11р. по 06.12.12р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 6897,20грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за отриманий товар, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3%річних, на думку суду наданий позивачем розрахунок 3%річних, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано 3%річних та визначено їх розмір, а тому 3%річних підлягають задоволенню в сумі 310,13грн. розрахованих за період з 08.06.11р. по 06.12.12р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 6897,20грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 6897,20грн. - основного боргу, 517,29грн. - пені, та 3%річних у розмірі 310,13грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1414,99грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА КО" (08042, Київська обл., Макарівський р-н, с. Червона Слобода, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 30641031, п/р 26005106713001 в АТ КБ „Експобанк", МФО 322494) суму основного боргу у розмірі 6897(шість тисяч вісімсот дев'яносто сім)грн.20коп., пеню у розмірі 517(п'ятсот сімнадцять)грн.29коп., 3%річних у розмірі 310(триста десять)грн.13коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1414(одну тисячу чотириста чотирнадцять)грн.99коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.02.13р.

Суддя Гут С.Ф.